Амвросій Медіоланський
| Амвросій Медіоланський | |
|---|---|
| лат. Ambrosius Mediolanensis | |
 | |
| Основні відомості | |
| Народження |
339 Трір |
| Країна: |
 Римська імперія |
| Конфесія: | християнство |
| Смерть: | 4 квітня 397 |
| Мілан | |
| Місце поховання: | Basilica of Sant'Ambrogio[d] |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | клірик, письменник, поет |
| Титул: | архієпископ, святий, Учитель Церкви |
| Амвросій Медіоланський у Вікісховищі? | |
Амвросій Медіоланський — Святий Амвросій (нар.бл. 340, Трір — пом.4 квітня 397, Мілан) — християнський святий, єпископ Міланський (Медіоланський), видатний християнський богослов, проповідник.
Реформатор церковних співів, який запровадив антифонний спів поперемінно на обох крилосах, що й досі прийнято в католицькій службі. Святий Амвросій був визначним борцем проти язичництва та аріанської єресі. Велику увагу приділяв моральним завданням Церкви — «Царства Божого на землі», чимало написав про обов'язки духовенства. Палкий прихильник незалежності церкви від світської влади, його девізом був «Імператор в церкві, а не над церквою». Один з основоположників доктрини папізму.
Амвросій Медіоланський написав дві праці: «Таїнства» та «Містерії».
Над життям і трудами Св. Амвросія християни застановляються у час Різдвяного Посту (його день припадає 20 грудня за юліанським календарем — після Святого Миколая).
Найвищою точкою політичного його впливу стало покаяння імператора Феодосія Великого. Після цього імператор видав ряд указів, що ставлять язичництво в імперії поза законом. Відзначимо, що цей візантійський імператор довго вважав за можливе втручатися у внутрішньоцерковні справи, скликати собори і навіть забороняти християнам вести богословські суперечки. Для Сходу з його ідеєю цезарепапізму це вже стало нормальною практикою, для Заходу подібне втручання цезаря було неприйнятним, а тому діалог Амвросія з Феодосієм став практично неминучим[1].
Серед листів святителя до царів є і кілька послань до Феодосії, в одному з яких Амвросій знову декларує примат Церкви над імператором: «Якщо в грошових справах ти радишся зі своїми комітами, то наскільки більшою мірою Ти мусиш радитися зі священиком Господа в справі релігії» . Надалі святитель неодноразово говорив цезарю про те, що «порфіра робить людей царями, а не ієреями», і вважав єпископську гідність вищою за царську[1].
Така різка позиція Амвросія принесла свої плоди - в 392 році Феодосій видає закон, який фактично скасовувала всякий язичницький культ. Він забороняв будь-які жертвопринесення (вони прирівнювалися до образи величності), засуджував людей, що шанували зображення створені людською рукою, наказував конфіскацію храмів і місць відправлення язичницького культу. Традиційній римській релігії прийшов кінець. За іронією долі одним з «могильників» Риму став Амвросій Медіоланський - людина, що любила античну культуру і філософію і бажала залучити до неї християн. Істинний римлянин, він не просто зміг говорити з царями на рівних, але і закласти основу для відродження античності.
Твори[ред. | ред. код]
- (рос.)Св. Амвросий. Об обязанностях священнослужителей. — Казань, 1908.
Джерела[ред. | ред. код]
- Католическая энциклопедия. — М.: Изд. францисканцев, 2002.(рос.)
- Адамов И. И., Святитель Амвросий Медиоланский. — Сергиев Посад, 1915; — М., 2006. — 584 с.(рос.)
- Казаков М. М., Епископ и империя: Амвросий Медиоланский и Римская империя в IV веке. — Смоленск, 1995. — 336 с.(рос.)
- Амвросий Миланский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. Ia. — С. 620. (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Святитель Амвросий Медиоланский: епископ, который умел спорить. azbyka.ru (ru). Процитовано 2017-12-25.
Посилання[ред. | ред. код]
- Амвросий Медиоланский // Православная Богословская Энциклопедия. Том 1. Издание Петроград. Приложение к духовному журналу «Странник» за 1900 г.(рос.)
|
Це незавершена стаття про святого. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
