Аристов Іван Гаврилович
| Аристов Іван Гаврилович | |
|---|---|
| Народився |
1913 Костромська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1972 ·дорожньо-транспортна пригода |
| Поховання | Південний цвинтар (Санкт-Петербург) |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Нагороди |
 |
Іван Гаврилович Аристов (1913—1972) — радянський гідрограф, дослідник Арктики й Антарктики, Почесний полярник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1913 року в селянській родині в селі Ощепково, Вохомського району Костромської області. Закінчивши сільську школу, деякий час був зайнятий на сільськогосподарських роботах. У 1931 році переїхав жити до Ленінграда, де працевлаштувався на заводі «Червона Зоря»[1].
У 1936 році закінчив робочий факультет і, бажаючи продовжити навчання, вступив у Гідрографічний інститут при Головному управлінні Північного морського шляху. Влітку 1941 року початківець гідрограф був направлений для проходження практики в лоцмейстерсько-гідрографічну експедицію на гідробазі селища Провидіння Чукотського автономного округу[2]. Однак почалася Друга світова війна, і навчання довелося перервати[1].
Повернувшись з фронту, Іван Гаврилович знову вступив до інституту і закінчив його у 1947 році. Після закінчення навчання він залишився працювати гідрографом у Головному управлінні Північного морського шляху й впродовж наступних років побував у різних місцях Арктики та Антарктики: на Новосибірських островах, в Оленьоцькій затоці та на архіпелагах Карського моря. З 1947 по 1949 роки обіймав посаду начальника партії, потім, до 1952 року, — керівника експедиції Тіксінської гідробази[2]. Виконуючи обов'язки гідрографа і штурмана, він працював на дослідницьких суднах «Айсберг», «Вест», «Верещагін», «Донець», «Дослідник» і «Циркуль», брав участь у другій (1956—1958) і восьмій (1962–1964) Радянських антарктичних експедиціях і в експедиції до південного геомагнітного полюса[1].
За довгі роки, присвячені вивченню Арктики і Антарктики, Іван Гаврилович Аристов був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» і знаком «Почесному полярнику», а також його прізвище внесено в книгу пошани Гідрографічного підприємства Міністерства морського флоту[1].
Вийшов на пенсію у 1968 році, а 1972 року загинув у автокатастрофі, похований у Санкт-Петербурзі на Південному цвинтарі[1].
Пам'ять[ред. | ред. код]
На честь Івана Аристова названі мис бухти Плавникова Карського моря на східному Таймирі і банку в морі Амундсена в районі Землі Мері Берд в Антарктиді[1][3][4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Имена на карте Арктики
- ↑ а б Краткая биография Ивана Гавриловича Аристова [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Попов С. В. Автографы на карте. — Архангельск, Северо-Западное книжное издательство, 1990. — ISBN 5-85560-153-6. (рос.)
- ↑ Имена костромичей на карте мира. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |