Арутюнян Ара Арменович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арутюнян Ара Арменович
вірм. Արա Արմենի Հարությունյան

Ара Арменович Арутюнян (2).jpg

Народження 28 березня 1928(1928-03-28)
Єреван, Вірменська Радянська Соціалістична Республіка, Закавказька РФСР, СРСР
Смерть 28 лютого 1999(1999-02-28) (70 років)
  Єреван, Вірменія
Національність вірмени
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Armenia.svg Вірменія
Навчання Єреванський художньо-театральний інститут
Діяльність скульптор, митець
Відомі учні Heriqnaz Galstyand і Q20513987?
Член Спілка художників Вірменіїd
Твори Q16386349?, Sayat Nova monumentd, Gabriel Sundukyan Monumentd, Еребуні, Мати-Вірменія, Komitas Monumentd, Етнографічний музей «Сардарапат»[d], Q20508815?, Q20508870?, Q25486463?, Q20512173?, Armenian Genocide Memorial, Yerevan, Gajagortsneri St.d, Q25486452?, Q20509242?, Dawn[d] і Axel Bakunts bustd
Нагороди

CMNS: Арутюнян Ара Арменович у Вікісховищі

Ара Арменович Арутюнян (вірм. Արա Արմենի ՀարությունյանԱրա Արմենի Հարությունյան; 28 березня 192828 лютого 1999) — вірменський скульптор-монументаліст, графік, народний художник Вірменії, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР і РФ, професор.

Дитинство[ред. | ред. код]

Народився 28 березня 1928 року в родині музиканта, контрабасиста, артиста хору Державного оперного театру. В дитинстві цікавився живописом, особливо, творчістю Врубеля. Захоплення скульптурою почалося з того, як одного разу, будучи в одному з сіл, з знайденого шматка туфу з допомогою підручних знарядь він витесав жіночу голову.

Після сьомого класу Арутюнян вступив у художнє училище на живописний факультет, з якого на третьому курсі перевівся на скульптурний. У 1948 році дві студентські роботи Арутюняна були виставлені на виставці у фоє театру імені Спендіарова.

Початок професійної творчості[ред. | ред. код]

Після закінчення училища Арутюнян вступив в Єреванський художньо-театральний інститут, який закінчив з відзнакою у 1954 році. Дипломною роботою став бронзовий пам'ятник Комітасу, встановлений згодом на могилі композитора.

Ранні роботи — пам'ятник Білінському (1959), портрети старого і дівчата (1957),

надгробки художнику Е. Татевосяну (1961) і лікаря С. Согомоняну (1962)

Зрілість[ред. | ред. код]

У більш пізніх роботах скульптор знаходить свій стиль, у них характер, настрій, риси персонажів передаються без зайвої деталізації, за рахунок вмілого застосування простих форм, що додають його роботам відчуття монументальності. Переломною вважається скульптура «Портрет Іди Кар». Наступні роботи — поєднують в собі вміле застосування національного орнаменту і простих, але пластичних і виразних форм. Це пам'ятник героям, полеглим за визволення Зангезур (1960), що представляє собою невисоку базальтову стелу з орнаментом.

А. Арутюнян є родоначальником і основоположником архітектурно-скульптурних ансамблів в Радянській Вірменії.

«Левиця» Гегард (1958). Образ декоративної скульптури «Левиця» в Гегарде став в даний час зображенням торгової марки всесвітньо відомого вірменського коньяку «Great Valley».

Обеліск на честь воїнів 89-ї Таманської вірменської дивізії, полеглих за визволення Севастополя (1961) — спільна робота з архітектором Д. Торосяном.

Північний фасад Єреванського винкомбінату. Барельєфи: "Боротьба з левом" і "Лисиці".(1961)

«Зоря», фігура, виконана з карбованого алюмінію. Встановлена на автостраді Єреван-Севан.(1963)

Пам'ятник-джерело «Дружба Естонії та Вірменії» в Канакере (1964).

Пам'ятник-джерело «Дружба Єревану і Каррари». Туф. Висота 3 м. Встановлено в Єревані і Каррарі (Італія).(1964)

Пам'ятник Саят-Нова (1963) — одна з найбільш знаменитих робіт Арутюняна, був створений спільно з архітектором Е. Сарапяном. Пам'ятник-джерело являє собою стіну з блоків білого мармуру, між якими є просвіти. Голова ашуга як би виходить з цієї стіни. На протилежній стороні — рельєф із зображенням жінок трьох народів Закавказзя. Встановлений в Єревані.

Пам'ятник-джерело жертвам геноциду 1915 року.Туф. Встановлений в Єревані.(1965)

Ваагн Вишапоборец. Північний в'їзд у місто Єреван(1965)

Орел-будівельник. Південний в'їзд до міста Єреван.(1966)

У 1966 Арутюнян виконує портал Вірменського академічного театру. Висота порталу — 5 метрів. Ліворуч — жіноча фігура перемоги-відродження, над порталом — маски, які символізують драму, комедію, мудрість, знак вічного руху, легкі танцюючі жіночі фігури і голова жінки в національному вбранні. Праворуч вгорі — голова царя Артавазда II, який створив у 53 році до н. е. перший вірменський театр в місті Арташат. У 1976 році завершує роботи над скульптурним Вірменського академічного драматичного театру ім. Р Сундукяна.Пам'ятник Р. Сундукяну (1972).Сірін. Барельєф (1976).Єреван.

Боротьба Ваагна з драконом. В'їзд в місто Кафан. Вірменія.(1966)

У 1967-1968 рр. Арутюнян створює скульптуру «Мати-Вірменія», встановлену в Єревані в Парку Перемоги.

У 1968 році спільно з архітектором Рафаелем Ісраеляном і скульпторами Самвелом Манасяном і Аршамом Шагиняном створює грандіозний архітектурно-скульптурний комплекс, присвячений героям Сардарапатської битви, розташований в 25 км від Ечміадзіна на тому місці, де вірменами була здобута перемога над турецькою армією.Вірменія

1968-1969 – Музей «Еребуні» (Головний фасад - Аргішті і засновники міста, Південний фасад –Полювання на лева, Північний фасад – бог Халд).Єреван.

1969 р. – Архітектурно-скульптурний комплекс «Сардарапатська битва». Висунутий на здобуття Державної премії СРСР.

1969 р. – Пам'ятник поетові А. Акопяну. Встановлено перед Будинком культури ім.С.Кірова. Єреван.

1970 р. – Присуджено диплом Спілки архітекторів СРСР за рельєфи на будівлі Музею «Еребуні» в Єревані. Нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна.

1972 р. – Присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв Вірменської РСР.

З 1974 року викладає в Єреванському державному художньо-театральному інституті.

1974 р. – Родючість, декоративна скульптура. Встановлена у Кишиневі у парку Дружби.

1975 р. – Пам'ятник героям Муса Лер. Встановлений в с. Муса Лер Ечміадзинського району Вірм.РСР.

1977 р.Обраний членом правління Спілки художників СРСР. Присвоєно звання народного художника Вірменської РСР.

1977-1978рр. – Творча поїздка у Францію, у зв'язку з роботою над пам'ятником герою французького антифашистського Руху опору Мисаку Манушяну. Встановлений в Парижі, в передмісті Іврі.

1978 р. – Муза, декоративна скульптура. Будинок журналіста. Єреван.

1978 р. – Пам'ятник С. Шаумяну.Встановлено р. Степанаване, Вірменська РСР.

1979 р. – Скульптурне оформлення фасаду Будинок культури мікрорайону Раздан.Вірменія.

1981 р. – Нагороджений орденом «Знак Пошани» (07.08.1981).

1982 р. – Персональна виставка в Єревані.

1982 р. Обраний членом правління Спілки художників СРСР.

1982 р. – Пам'ятник Робітнику «Слава праці». Єреван. Демонтований в 1997 р.

1982 р. – Пам'ятник-погруддя поетові Ованесу Туманяну. Встановлений в Батумі.

1983 р. – Персональна виставка в Центральному Будинку художника. Кримський Вал. Москва.

1986 р. Вийшла в світ монографія «Ара Арутюнян», серія «Майстри радянського мистецтва», видавництво «Радянський художник», автор Б. Зурабов.

1988 р. -- Пам'ятник композитору Комітасові, встановлений у сквері Єреванській державної консерваторії.

1988 р. – Творча поїздка на Філіппіни. Робота над скульптурним портретом першої в історії Філіппін та країн Азії жінки - президента Корасон Акіно, який дав їй в дар. За створення яскравого, глибокого образу президента Філіппін Корасон Акіно скульптор 23 серпня 1988 року нагороджений орденом Дружби народів.

1988 р. – Затверджений у званні професора.

1988 р. Обраний член-кореспондентом Академії мистецтв СРСР.

1989 р. – Скульптурне оформлення дитячої музичної школи ім.Заре Саакянца в р. Абовяні. Вірменія.

1995 – Персональна виставка в залах Академії мистецтв СРСР. Москва.

Посмертно

26.11.2013 р. – творчий вечір пам'яті Ара Арутюняна в Російській Академії Мистецтв. Білий зал РАМ. Прєчістєнка, 21, Москва.

24.11.2014 р. – відкриття скульптурної майстерні №1 ім. Ара Арутюняна Державної Художньої Академії. Єреван.

24.03.2015 р. – персональна виставка Ара Арутюняна в рамках урядових заходів, присвячених 100-річчя геноциду вірмен, в храмовому комплексі Вірменської Апостольської Церкви в Москві («Тема геноциду у творчій спадщині»). Виставка організована Російської і Ново-Нахічеванської Єпархією Вірменської Апостольської Церкви.

22.09.2015 р. – персональна виставка Ара Арутюняна у рамках прийому посольства Республіки Вірменія в Російській Федерації, присвяченого Дню незалежності РА, р. Москва.

Ara Harutyunyan's memorial plaque, Yerevan.jpg

Станкова скульптура[ред. | ред. код]

  • Портрет студентки. Бронза.1954. 52×30×30. Музей изобразительного искусства. Кировакан.
  • Комитас. Мрамор.1954.54×47×30. Государственная картинная галерея Армении. Ереван.
  • Поэт Акоп Акопян. Мрамор. 56×100×50. 1956. Музей М. Абегяна, Ереван.
  • Юность. Терракота. 1962. 123×60×40. Государственная картинная галерея Армении. Ереван.
  • Юность. Гипс крашеный. 121×57×35. Государственная картинная галерея Армении. Ереван.
  • Портрет народного архитектора СССР Р. Исраеляна. 1970. Туф. 21×43×30. Музей изобразительного искусства. Кировакан.
  • Страна Наири.Фигура.Бронза.1970.55×53×35.Фонд Государственной Третьяковской галереи.Москва.
  • Плодородие. Бронза.1970.50×15×10. Музей изобразительного искусства. Кировакан.
  • Комитас. Голова. Мрамор.1972. 67×30×35.Дом хорового общества. Вестибюль. Ереван.
  • Комитас. Фигура. Бронза.1972.Дом хорового общества. Ереван.
  • Комитас. Фигура в рост. Бронза,туф.1972.63×16×13.Фонд Государственной Третьяковской галереи.Москва.
  • ГабриелСундукян. Голова. Бронза.1972.45×45×48. Русский драматический театр им. Станиславского. Вестибюль. Ереван.
  • Портрет режиссёра народного артиста СССР ВарданаАджемяна. Бронза.1974. 34×25×30. Государственная картинная галерея Армении. Ереван.
  • Портрет героя Советского Союза, летчика-испытателя Р. Каприеляна. Бронза.1975. 52×33×55 см. Фонд МКСХ. Международная конфедерация союзов художников. Москва.
  • Рипсиме. Фигура. Бронза.1976. 33×18×18
  • Франц Верфель. Голова. Гипс.1976. Музей архитектурно-скульптурного комплекса Муса Лер. Эчмиадзинский район.
  • Молитва (Мольба). Бронза и камень.1977. 58×25×25.Фонд МКСХ. Международная конфедерация союзов художников. Москва.
  • Комитас.Голова.Бронза.1977.Бронза,туф.33×25×35.Фонд Государственной Третьяковской галереи. Москва.
  • Мыслитель.Фигура.Бронза,искусственный камень.1978.68×28×48.Фонд Государственной Третьяковской галереи. Москва.
  • Гетера. Фигура. Бронза. 1978.60×24×12
  • Победитель.Бронза.1978.74×39×16.Государственная картинная галерея Армении. Ереван.
  • Гибель Ани. Бронза.1978.25×46×22.Фонд Государственной Третьяковской галереи. Москва.
  • Портрет дочери Сусанны. Мрамор.1978.45,5×32×48,5. Фонд МКСХ. Международная конфедерация союзов художников. Москва.
  • Зов.Бронза.Травертин.1978.55×74×30.Фонд Государственной Третьяковской галереи. Москва.
  • Народный артист Арм. ССР Ф. Мкртчян. Бронза.1979. 36×22×36.Фонд Государственной Третьяковской галереи. Москва.
  • Портрет врача К.Карагуляна. Бронза.1980.36×33×30
  • Портрет Г.Лилояна. Бронза.1980.36×21×30
  • Портрет Л. Нерсесяна. Бронза.1980.35×25×30
  • Портрет певицы Л. Закарян. Мрамор.1980. 41×50×30
  • Виноградарь. Бронза.1980. 37,5×15×19. Государственная картинная галерея Армении. Ереван.
  • Портрет Рузанны. Терракота.1980.33×23×33
  • Портрет палестинского скульптора Муны Сауди.Бронза.1982.48×34×30.Фонд МКСХ. Международная конфедерация союзов художников. Москва.
  • Народный артист Арм. ССР Сос Саркисян. Бронза.1982.36×25×29.Фонд Государственной Третьяковской галереи. Москва.
  • Плодородие. 1983. Дерево.
  • Портрет поэта В.Давтяна.Бронза.1983.46×68×38
  • Изобилие.Бронза.1983.64×28×28
  • Надежда. Бронза.1984. 93×38×28
  • Портрет академика Г.Брутяна.Мрамор.1984. 40×58×29
  • Комитас. Бронза. 25×25×28. Музей Комитаса. Ереван.
  • Кара-Мурза. Гипс. 45×160×40. Государственная картинная галерея Армении. Ереван.
  • АцагорцАдалян. Гипс крашеный. 50×50×30 . Союз художников Армении.
  • Месроп Маштоц. Гипс. 109×55×25. Управление курортами и санаториями. Ереван.
  • Архитектор Трдат. Бронза. 79×24,5×34. Фонд МКСХ. Международная конфедерация союзов художников. Москва.
  • Портрет президента Филиппин КорасонАкино. 1988. Бронза. Установлен во дворце Малаканьян. Манила, Филиппины.

Монументальна скульптура[ред. | ред. код]

  • Памятник-бюст писателю Мурацану. 1955. Архитектор Ф. Дарбинян. Бронза, базальт. Высота бюста 90 см, постамента – 2,2 м. Установлен в Ереване у школы им. Мурацана.
  • Памятник-бюст В. Г. Белинскому. 1957. Архитектор Ф. Дарбинян. Бронза, гранит. Высота бюста 90 см, постамента – 2,25 м. Установлен в Ереване у школы им. В. Г. Белинского.
  • Памятник-бюст писателю А. Ширванзаде. 1958. Архитектор Ф. Дарбинян. Бронза, гранит. Высота бюста 90 см, постамента – 3,3 м. Установлен в Ереване у школы им. А. Ширванзаде.
  • Памятник-бюст полковнику Симону Закяну. Установлен в Ереване.
  • Львица. Декоративная скульптура. 1958. Кованая медь, базальт. Высота 4 м. Установлен при въезде в Гегард, Армения.
  • Памятник героям, павшим за освобождение Зангезура в 1920 году. 1960. Архитектор В. Саркисян. Базальт. Высота 5 м. Установлен в г. Горисе, Армения.
  • Памятник профессору Рубену Еляну. 1960. Архитектор А. Алексанян. Базальт. Высота 3 м. Установлен в г. Горисе, Армения.
  • Северный фасад винного комбината. 1961. Барельефы. Борьба со львом. Базальт. 3×3 м. Лисы. Базальт. 1×2 м. Ереван.
  • Памятник воинам 89-й Армянской Таманской дивизии, павшим в Великой Отечественной войне в боях за освобождение Севастополя. 1961. Архитектор Д. Торосян. Кованая медь, гранит. Высота 11 м. Установлен в окрестностях Севастополя. Крым.
  • Заря. Фигура. 1963. Алюминий, чеканка. Высота 4,4 м. Установлена на автостраде Ереван–Севан.
  • Памятник Саят-Нове. 1963. Архитектор Э. Сарапян. Мрамор. 3×3,75×0,4 м. Установлен в Ереване.
  • Памятник-родник «Дружба эстонского и армянского народов». 1964. Туф. Высота 3 м. Установлен в Ереване.
  • Памятник-родник «Дружба Еревана и Каррары». 1964. Туф. Высота 3 м. Установлен в Ереване и Карраре (Италия).
  • Памятник-родник жертвам геноцида 1915 года. 1965. Базальт. Высота 2,4 м. Установлен в Ереване.
  • ВаагнВишапоборец. 1965. Туф. Высота 11 м. Северный въезд в Ереван.
  • Орел-строитель. 1966. Медь, чеканка, туф. Высота 15 м. Южный въезд в Ереван.
  • Борьба Ваагна с драконом. Алюминий, чеканка, базальт. Высота 11 м. Въезд в г. Кафан.
  • Скульптурный ансамбль Армянского академического драматического театра им. Г. Сундукяна. 1966–1976. Архитекторы здания: Р. Алавердян, С. Бурхаджян, Г. Мнацаканян; конструктор Р. Бадалян. Ереван.
  • Портал. 1966. Туф. Барельеф. 5×14 м. Памятник Г. Сундукяну. 1972. Туф. Высота головы 1,7 м, постамента – 2,95 м. Сирин. 1976. Туф. Базальт. Барельеф. 1,46×1,68 м. Архитектурное решение ансамбля выполнено А. Арутюняном.
  • Монумент «Мать-Армения». 1967. Фигура. Медь, чеканка, туф. Высота 22 м. Установлена в Ереване, в парке Победы.
  • Архитектурно-скульптурный ансамбль «Сардарапатская битва». 1968. Соавторы: скульпторы С. Манасян, А. Шагинян.АрхитекторР.Исраелян. Туф. Армения.
  • Звонница. Высота 35 м. Быки. Высота 8 м. Орлы. Высота 4 м. Стена Победы. 7×54 м.
  • Музей «Эребуни». 1968–1969. Архитекторы Ш. Азатян, Б. Арзуманян. Туф. 7,7×25 м. Ереван.
  • Главный фасад. Аргишти и основатели города. Южный фасад. Охота на льва. Северный фасад. Бог Халд.
  • Памятник поэту А. Акопяну. 1969. Бронза, туф. Высота 3,6 м. Установлен перед Домом культуры им. С. М. Кирова в Ереване.
  • Плодородие. Декоративная скульптура. 1974. Туф. Высота 3,7 м. Установлена в Кишиневе в парке Дружбы.
  • Памятник героям Муса Лер. 1975. Туф. Высота 18 м. Установлен в с. Муса Лер Эчмиадзинского района, Армения.
  • Памятник В. И. Ленину. 1977. Архитектор А. Адамян. Туф. Высота 12 м. Ереван. Демонтирован.
  • Муза. Декоративная скульптура. 1978. Архитектор Р. Бадалян. Медь, чеканка. Высота 1,5 м. Дом журналиста, Ереван.
  • Памятник МисакуМанушяну. 1978. Бронза, туф. Высота 2,8 м. Установлен в Париже (пригород Иври).
  • Памятник С. Шаумяну. 1978. Базальт. Высота 5,5 м. Установлен в г. Степанаване (?), Армения.
  • Скульптурное оформление фасада Дома культуры микрорайона Раздан. 1979. Туф. Армения.
  • Памятник «Слава труду». 1982. Чугун, гранит. Высота 11 м. Ереван. Демонтирован в 1997 г.
  • Памятник-бюст поэту Ованесу Туманяну. 1982. Бронза. Высота 2,65 м. Батуми.
  • Памятник Комитасу. 1988. Бронза. Установлен в сквере Ереванской государственной консерватории им. Комитаса.
  • Портрет музыканта Зарэ Саакянца. Бронза. Установлен в детской музыкальной школе им. ЗарэСаакянца в г. Абовяне, Армения.

Роботи А. Арутюняна представлені в колекціях багатьох художніх музеїв: Державній Третьяковській галереї (Москва), Музеї мистецтва народів Сходу (Москва), Національній картинній галереї Вірменії.

Цитати[ред. | ред. код]

  • «В людині завжди живе внутрішня потреба створювати. У художника не плани - у неї мрії, які він прагне здійснити. Я думаю, що художник, творець ніколи не старіє, так само як сутність великого мистецтва - вічно живе правда»[1] Ара Арутюнян,- «ці Слова сповнені глибокого змісту, в них сам Ара Арутюнян, натхненний, любить життя, людей, що присвятив їм свою творчість». Б. Зурабов, монографія "Ара Арутюнян", Москва, 1986 р.
  • «Його крилаті коні, орел на стіні Перемоги в ансамблі "Сардарабадская битва", розгніваний лев на фасаді Музею Еребуні майже геральдичны». Вл.Цельтнер. Світ мистецтва Ара Арутюняна.- Мистецтво, 1983, № 12

Джерела[ред. | ред. код]

  • Р.Аболина. Скульптура Арутюняна..—Творчество,1963, № 9
  • С.Базазьянц. Декоративность и дар.—Декоративное искусство СССР, 1964, № 4
  • Б. Мкртчян. Визитные карточки города.— Неделя, 1966, № 12
  • Н.Воронов. Добрый город — Декоративное искусство СССР,1967, № 4
  • И.Иванова, А.Стригалев — Современная советская монументально-декоративная скульптура, М., 1967
  • С. Капланова. Городской ансамбль и монументально-декоративная скульптура А. Арутюняна.— Искусство, 1967, № 6
  • С. Капланова. Ара Арутюнян. Монография. М.,1968
  • С.Базазьянц. Бурная декоративность..— Мювесет (Искусство), Будапешт, 1968, № 11 (на венг. яз.)
  • С. Агабекова. Певец камня. АПН. Мадрид.1969,№ 26 (на исп. яз.)
  • И. Светлов,Г.Шкаловский. Скульптура Армении 60-х годов. — в кн.: Советская скульптура наших дней 1960-1970, М.,1973
  • Г.Степанов. Взаимодействие искусств. Л., 1973
  • И. Иванов. Скульптура и город. М.1975
  • Монументальное искусство СССР. Альбом. автор-составитель В. Толстой. М.1978, № 1
  • Г.Айрапетян. Вечная правда искусства — Литературная Армения. 1978,№ 1
  • Р.Аболина. Ленинский план монументальной пропаганды в действии. — Искусство, 1978, № 4
  • Красный камень в память о мужестве — За рубежом, 1978, № 48
  • М. Айвазян. Искусство 1945—1970 гг. В кн. Очерки по истории армянского изобразительного искусства. Ереван, 1979
  • Ара Арутюнян. Каталог персональной выставки .Автор вступительной статьи Л.Токмаджян, Ереван, 1982
  • Ара Арутюнян. Каталог персональной выставки. Автор вступительной статьи Б. Зурабов. Москва, 1982
  • Армянская энциклопедия,Т.6. А Арутюнян, 1980
  • А. Каменский. Судьбы и характеры. — Творчество, 1983,№ 7
  • В. Цельтнер. Мир искусства Ара Арутюняна.— Искусство, 1983, № 12
  • Г. Кнабе. А.Арутюнян. Надежда. — Декоративное искусство, 1984, № 1
  • Н.Воронов. Советская монументальная скульптура 1960-1980. М. Искусство, 1984
  • М. Айвазян. Изобразительное искусство Армянской ССР— В кн.: История искусства народов СССР. Т.9, кн. I I М,1984
  • Б. Зурабов. Монография А.Арутюнян. Мастера советского искусства. Москва. Советский художник, 1986
  • С. Арутюнян. «Мудрость и неповторимость таланта». Независимая информационно-аналитическая международная армянская газета «Ноев Ковчег» № 16, сентябрь 2013 г., статья к 85-летию скульптора-монументалиста А. А. Арутюняна
  • С. Арутюнян. «Мастер». Он был певцом страны солнца. Общественно-политическая газета «Голос Армении» 29 июня 2013 г., № 70, статья к 85-летию скульптора-монументалиста А. А. Арутюняна
  • С. Арутюнян. «Мастер Ара Арутюнян глазами его учеников». Общественно-политическая газета «Голос Армении». 26 марта 2014 г.
  • С. Орлов. «Творческий вечер памяти профессора А.А. Арутюняна». Портал современной российской скульптуры. Объединение Московских Скульпторов. oms@oms.ru
  • Л. Ахинова. «Искусство как инструмент международных отношений».Общественно-политическая газета «Голос Армении».26 февраля 2015 г.
  • «Посмотри, какая интересная женщина, я бы её вылепил» //Лица//Независимая общественно-политическая газета "Новое время". 23 ноября 2015г. Воспоминания дочери Ара Арутюняна Сусанны Арутюнян
  • «Հորս համար սին խոսքեր չէին հայրենասիրությունն ու սերը» //Առավոտ. 21 января 2016 г. Воспоминания дочери Ара Арутюняна Сусанны Арутюнян

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ара Арутюнян