Архітектура Литви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Архітектура Литви — будівельне мистецтво жемайтів та аукшайтів, сформоване до 1 століття до Різдва Христового, а також архітектурні традиції на межі історичних територій Польщі, Пруссії, Лівонії та Біларусі. Архітектура міста Вільнюса також розглядається у контексті польської та білоруської архітектури.

Доісторична архітектура Литви характерна городищами — «пілякальніс». Вже в 11 столітті відомі пілякальніси як оригінальні дерев'яно-земляні фортеці.

Періодизація архітектури після ХІІ століття[ред. | ред. код]

1. Початкова (романська) доба: XIII—першаполовина XIV століття. 2. Готика: середина XIV — кінець XVI століття. 3. Ренесанс: кінець XVI — перша половина XVII століття. 4. Бароко: друга половина XVII — кінець XVIII століття. 5. Класицизм: 1780–1850. 6. Історизм: 1850 — початок XX століття.

Початкова романсько-литовська доба[ред. | ред. код]

Перші кам'яні фортеці створили архітектори Тевтонського та Лівонського орденів, які були, властиво, колоніальною архітектурою на території Литви. У їх будівництві застосована техніка комбінованого поєднання каменю і тривкої цегли. У Жемайтії (Західна Литва) відомо 40 замків уздовж річки Німан, серед яких найстаріший — Каунас.

Замки в Каунасі й Мядінінкай — кастельного типу, тобто чотирикутні, з наріжними вежами. Ціла група замків захищала місто Вільнюс. Верхній замок у Вільнюсі — полігональний (багатокутний). Архаїчні замки мали 1 чи 2 башти в периметрі стін. 3 появою примітивної артилерії з'являються обов'язкові наріжні вежі.

Готика[ред. | ред. код]

Литовська готика — це північний різновид готичної архітектури. Вона зазнала впливу як німецької, так і польської готики. Всі костели будувалися за одним просторовим принципом, здебільшого без веж.

Одна з найвизначніших пам'яток литовської архітектури — Тракайський замок (XIV–XV). Був резиденцією великих князів. Збудований з червоної цегли на кам'яних підмурках і складається з двох основних частин — князівського палацу-резиденції з внутрішнім донжоном. Головний зал палацу-резиденції перекрито зірчастим готичним склепінням.

Верхній замок Вільнюса (на горі Ґедиміна) реконструйовано на початку XV. Збудовано дві прямокутні башти й одну восьмигранну, які, у свою чергу, були трьох'ярусними. Муровані з каменю і цегли стіни замку мали висоту до 12 метрів. Саме з цього часу походять збережені дотепер споруди замку, зокрема восьмигранника башта Ґедиміна та рештки триповерхового палацу великого князя з готичними зірчастими склепіннями.

Ансамбль Бернардинського монастиря у Вільнюсі(кінець XV, завершений у другій половині XVI) з великим монастирським тринефним зальним костелом, що має контрфорси на бічних фасадах. Західний фасад фланкують дві невеликі вежі. Біля костелу — прямокутний у плані зальний однонефний костел Св. Анни (1571). Весь ансамбль є справжнім шедевром литовської сакральної готики. Західний фасад костелу Св. Анни має унікальну композицію і є видатною пам'яткою пізньої готики.

Найдавніший готичний костел Св. Миколая у Вільнюсі збудований XIV, перебудовано в XVI. Мав дерев'яне перекриття. Зальний тринефний костел Св. Георгія в Каунасі кінця XV століття представляв тип великого міського храму — з видовженим пресвітерієм і масивними трикутними щипцями, що закривають торці двосхилого даху.

Так званий будинок Пяркунаса в Каунасі XV–XVI — шедевр цивільної архітектури готичноїдоби. Збудований як офіс ремісничого цехового об'єднання. Має виразну пластичну композицію щипця на головному причілковому фасаді, яка включає подвійну килевидну арку з фіалами й створена за допомогою 15 видів цегли.

Ренесанс[ред. | ред. код]

Для литовського ренесансу характерні контамінації з готикою. Визначальний вплив на архітектуру того періоду справляють зв'язки з Італією, оскільки Литва стає частиною Речі Посполитої. З іншого боку — вплив Нідерландів, через Пруссію. Провідна стилістика архітектури — литовська редакція північного ренесансу.

Перші елементи ренесансної стилістики з'явилися в деталях та декорі ще цілком готичних будівель. Тоді ж у Литві з'явилися перші бастіонні замки — Біржайський замок (1586) князів Радзивілів (виразний вплив Італії).

У той же час продовжують будувати архаїчні за архітектурним типом баштово-стінові замки (замок Панемуне, 1604). Більшість литовських замків у добу Ренесансу прямокутні, з наріжними баштами й пристінними корпусами.

Найбільш відомі вільнюські ренесансні будівлі, в яких активно застосовується техніка графічного декорування фасадів. Також з'являються високі декоративні аттики і фронтони, які закривали щипцеві й вальмові дахи. У Каунасі відомий Будинок Масальскіса (1634), характерний розвиненим маньєристичним фронтоном. Також 1638 була відреставрована у стилі ренесансу Каунаська ратуша.

Бароко[ред. | ред. код]

Під упливом Італії та Польщі, у Литві сформувалася регіональна школа бароко, яке ще називають Вільнюським бароко. У свою чергу вільнюське бароко стало винятково популярним у Біларусі та Латвії.

Шедевром Вільнюського бароко став костел святих Петра і Павла (1668–1676). Костел представляв розвинений тип тринефної купольної базиліки з трансептом і двома вежами, що фланкують двох'ярусний західний фасад, вирішений у формах ордерної італійської архітектури. Інтер'єр знаменитий надміром барокового скульптурного декору. Архітектором — уродженець Кенігсбергу Йоган-Баптист Зауер, який пізніше працював в Україні на замовлення Гетьманів Іоанна Самойловича та Іоанна Мазепи.

Класицизм[ред. | ред. код]

1795 відбувся третій поділ Польщі, а відтак Литви була анексована Московською державою. Тоді ж поширився стиль класицизм, який заходив на литовські землі як із Польщі, так і з Московії.

Найхарактерніша риса — застосування класичних ордерних форм. У цьому ключі працював провідний архітектор доби — Лаурінас Гуцявічюс (1753–1798).

Зразки класицистичних споруд:

  • Веркяйський палац (1781 — початок XIX).
  • Вільнюська ратуша з шестиколонним портиком тосканського ордера на головному фасаді (перебудова старої готичної ратуші).
  • Наймасштабніший проект доби — перебудова в класицистичному дусі готичного Вільнюського кафедрального собору (1783–1801, Гуцявічюс).
  • Палацом російського генерал-губернатора у Вільнюсі (1824–1832).
  • Двір «Стуока-Ґуцявічуса» у Вільнюському університеті.

Історизм[ред. | ред. код]

У ретроспективій стилістиці збудовано костел в Рокішкіс(неоготика, 1866–1883), Паланзі (1896–1908), палац у Паланзі (необароко, 1897).

Найрізноманітніше стилістика історизму представлена в громадських і житлових спорудах Вільнюсу (XIX — початок XX).

Православна архітектура[ред. | ред. код]

З другої половини ХІХ століття Московська імперія активно насаджувала синодальний тип церковних споруд, більшість із яких виконана у псевдовізантійському стилі.

1864 російські власті за погодженням із митрополитом литовським і віленським Йосифом, почали фактично наново будівництво старого собору Київської митрополії — Успенського Пречистенського. За проектом А.Резанова та М.Чагіна добудовано три бокові вежі. Попри очевидну багату готичну стилістику вцілілих оригінальних фрагментів собору, новий храм було вирішено у стриманій романській манері, а наметові завершення веж та куполу зробили його нетиповим для візантійської традиції та несподівано візуально наблизили споруду до традицій вірменської та грузинської сакральної архітектури. Після реставрації 1998, будівля зберегла царську стилістику.

Архітектура міжвоєнного періоду (1918–1940)[ред. | ред. код]

Архітектура доби совєцької окупації (1944–1991)[ред. | ред. код]

Архітектура ХХІ століття[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]