Архітектура Норвегії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Архітектура Норвегії пройшла довгий шлях розвитку й трансформації впродовж віків, розвиваючись відповідно до змін економічних умов, технологічних досягнень, демографічних змін та культурних зрушень у цій північноєвропейській скандинавській країні. Незважаючи на те, що зовнішні впливи на архітектуру Норвегії можна віднайти у більшості її зразків, часто вони адаптувались задля задоволення місцевих кліматичних умов (сувора зима, сильний вітер, соляні бризки у прибережних районах).

Народна архітектура[ред.ред. код]

Середньовіччя[ред.ред. код]

У середні віки в епоху вікінгів значного розвитку набула дерев'яна архітектура, склався своєрідний тип церкви з подвійним каркасом — «ставкірка». Найвідоміші образчики такого стилю збереглися в Урнесі (споруджено між 10601130 роками); Боргунні (близько 1150 року)[1]. У будівництві з каменю впродовж XII—XVI століть відчутні запозичення з англійського романського і готичного стилів. Чудовим образчиком першого слугує собор у Ставангері, споруджений впродовж 11301300 років, пізніше перебудований у готичному стилі; собор у Тронгеймі, споруджений впродовж 11401320 років — другого[1].

Нові часи[ред.ред. код]

У часи Відродження, перша половина XVIXVII століття, місцеві мотиви були втілені в стилістиці башти Розенкранц у Бергені, що була зведена впродовж 15621668 років[1]. Прикладами місцевого бароко і рококо слугують церква в Сер-Фруне (1787) архітектора С. Аспоса; будинок садиби Дармсгорд (норв. Damsgård hovedgård) у Бергені, 17701795). Прикладами місцевого класицизму слугує королівська резиденція Стіфтсгорден (норв. Stiftsgården) у Тронгеймі, будівництво якої велось протягом 17741778 років[1]. У другій половині XIX століття в місцевій архітектурі панував еклектизм. Архітектор Ю. Г. Небелонг впродовж 18471852 років на острові Бюгде, в межах сучасного Осло, зводить замок Оскарсголль[1].

XX століття[ред.ред. код]

Наприкінці 1920-х — початку 1930-х років еклектизм поступився функціоналізму. Типовий образчик цього стилю — ресторан «Скансен» в Осло, зведений Ларсом Беккером у 19261927 роках[1]. У післявоєнні роки велись пошуки самобутніх форм національної архітектури. Так в Осло архітекторами Арнштейном Арнебергом і Магнусом Поульсоном була добудована ратуша (19331950); Кнутом Кнутсеном зведено готель «Вікінг» (19481952); Ерлінгом Вікше — Будинок уряду (1958). Архітектори Йон Ейквар і Ерік Енгебретсен спорудили центр мистецтв Гені-Онстада в Ховікаддені (19641969)[1].

Сучасність[ред.ред. код]

Чудовим прикладом сучасної архітектури слугує готель «Ріка Сейлет» на березі затоки у Молде, зведений 2012 року за проектом архітектора Кйєля Косберга.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Сільверсван Є. М. Норвегія. Архітектура // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література[ред.ред. код]

  • (норв.) Gunnarsjaa, Arne. Norges arkitekturhistorie. — Oslo : Abstrakt, 2006. — ISBN 978-82-7935-127-6.

Посилання[ред.ред. код]