Астрильд-мурахоїд рудощокий
| Астрильд-мурахоїд рудощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Пара рудощоких астрильдів-мурахоїдів (самець знизу, самиця зверху)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Parmoptila woodhousei Cassin, 1859 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд-мурахоїд рудощокий[2] (Parmoptila woodhousei) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Центральній Африці. Вид названий на честь американського натураліста Семюела Вашингтона Вудхауса[en][3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 11 см, вага 9,4 г. У самців обличчя чорнувате, решта голови рудувато-коричнева. Верхня частина тіла оливково-коричнева, пера на ній мають світлі стрижні. Крила поцятковані рудувато-коричневими смужками. Нижня частина тіла білувата, сильно поцяткована оливково-сірими плямами. Очі червонувато-карі, дзьоб чорний, лапи тілесного кольору. Самиці мають переважно коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них світліша, живіт білуватий, поцяткований темними смужками.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[4]
- P. w. woodhousei Cassin, 1859 — від південної Нігерії і Камеруна до півдня ЦАР і заходу ДР Конго;
- P. w. ansorgei Hartert, EJO, 1904 — північ Анголи.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудощокі астрильди-мурахоїди мешкають в Нігерії, Камеруні, Екваторіальній Гвінеї, Габоні, Центральноафриканській Республіці, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго і Анголі. Вони живуть в підіску вологих рівнинних тропічних лісів, часто поблизу водойм. Зустрічаються поодинці, парами або сімейними зграйками до 5-8 птахів. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів.
Рудощокі астрильди-мурахоїди живляться переважно мурахами, яких шукають на деревах, серед гілок, листя і кори, а також мурашиними яйцями. Сезон розмноження у них припадає на завершення сезону дощів з березня по травень, окремі екваторільні популяції розмножуються протягом всього року. Гніздо кулеподібне, велике (понад 20 см в діаметрі), робиться переважно самицею з переплетених травинок і листя. В кладці 3-4 білуватих яйця. Інкубаційний період триває 2 тижня. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак стають повністю самостійними ще через 3 тижні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Parmoptila woodhousei: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 27 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 408. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |