Асцатрян Єгіше Тевосович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Асцатрян Єгіше Тевосович
вірм. Եղիշե Թևոսի Ասծատրյան
Народився21 серпня (3 вересня) 1911
Чартар, Шушинський повіт, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1]
Помер2 грудня 2008(2008-12-02) (97 років)
Єреван, Вірменія
ПохованняТохмахський цвинтарd
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьвірменин
Місце проживанняМонголія
Москва
Діяльністьдержавний діяч, політик
Alma materГрузинський технічний університет (1938)[1] і Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Науковий ступінькандидат технічних наук[1] (1968)
ЗакладКомуністична партія Вірменії[1]
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «За трудову доблесть» медаль «За перемогу над Японією» орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора Орден Полярної Зірки Орден Святого Месропа Маштоца

Єгіше Тевосович Асцатрян (3 вересня 1911(19110903), село Чартар Шушинського повіту Єлизаветпольської губернії, тепер Мартунинського району, Азербайджан — 2 грудня 2008, місто Єреван, Вірменія) — вірменський радянський діяч, секретар ЦК КП Вірменії, заступник голови Ради міністрів Вірменської РСР. Депутат Верховної ради Вірменської РСР 4—5-го, 7—11-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 6-го скликання. Кандидат технічних наук (1967).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 3 вересня (21 серпня) 1911 року в селі Чартар Єлизаветпольської губернії (нині Мартунинського району Нагірного Карабаху) в багатодітній родині муляра Тевоса Асцатряна. В офіційних джерелах радянського часу роком народження Єгіше Асцатряна вказували 1914 рік, як помилково було зазначено в його паспорті.

Початкову освіту Егіше Асцатрян здобував спочатку в сільській школі села Чартара, потім в семирічній школі міста Мартуні, яку закінчив з відзнакою. Потім переїхав до міста Баку, де навчався у вірменській середній школі.

У 1932—1938 роках — студент Закавказького індустріального інституту в місті Тбілісі, здобув спеціальність гірничого інженера.

У 1938—1939 роках — начальник дільниці, старший інженер, заступник головного інженера шахти № 19 Донецького вугільного басейну.

У 1939 році, з початком боїв на Халхін-Голі, Асцатрян був призначений головним інженером групи у складі 124 спеціалістів і направлений до Монгольської Народної Республіки. Група перебувала в розпорядженні 57-го окремого корпусу РСЧА під командуванням комкора Георгія Жукова та займалася організацією експлуатації вугільних шахт для забезпечення армії паливом і будівництвом інших військових об'єктів. Після закінчення військового конфлікту — головний інженер гірничорудного тресту в місті Улан-Баторі (столиці Монголії).

У 1940—1946 роках — радник Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради міністрів) Монгольської Народної Республіки з промисловості і будівництва. Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946 році переїхав до Москви, де працював завідувачем відділу науково-технічного інституту Міністерства вугільної промисловості СРСР.

Потім призначений заступником начальника будівництва Канакерського алюмінієвого заводу Вірменської РСР. До 1950 року — начальник будівництва і директор Канакерського алюмінієвого заводу.

У 1950—1952 роках — заступник завідувача відділу важкої промисловості та будівництва ЦК КП(б) Вірменії. Закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).

У 1952 — квітні 1953 року — секретар Єреванського окружного комітету КП Вірменії з питань промисловості, будівництва та транспорту.

У квітні 1953 — 1954 року — 1-й секретар Сталінського (Ленінського) районного комітету КП Вірменії міста Єревана.

У 1954—1960 роках — завідувач відділу промисловості і транспорту ЦК КП Вірменії.

15 лютого 1960 — 22 грудня 1962 року — голова Ради народного господарства (раднаргоспу) Вірменської РСР — міністр Вірменської РСР.

24 грудня 1962 — 5 лютого 1966 року — секретар ЦК КП Вірменії.

Одночасно 24 грудня 1962 — 23 грудня 1965 року — голова Комітету партійно-державного контролю ЦК КП Вірменії та РМ Вірменської РСР — заступник голови Ради міністрів Вірменської РСР.

23 грудня 1965 — 12 липня 1976 року — голова Комітету народного контролю Вірменської РСР.

12 липня 1976 — 30 листопада 1978 року — начальник Головного управління матеріально-технічного постачання Ради міністрів Вірменської РСР.

30 листопада 1978 — 8 січня 1986 року — голова Державного комітету Ради міністрів Вірменської РСР з матеріально-технічного постачання.

З січня 1986 року — персональний пенсіонер у місті Єревані.

Помер 2 грудня 2008 року в Єревані. Похований у Єреванському міському пантеоні.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]