Атанасіе Реднік
| Атанасіе Реднік, ЧСВВ рум. Atanasie Rednic | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 15 травня 1765 — 2 травня 1772 | ||
| Обрання: | 30 червня 1764, потвердження 15 травня 1765 | |
| Інтронізація: | 13 листопада 1765 | |
| Попередник: | Петру Павел Арон | |
| Наступник: | Ґріґоре Майор | |
| Діяльність: | католицький священник, греко-католицький єпископ, католицький єпископ | |
| Національність: | румун | |
| Народження: | 18 лютого 1722 Джулешть, Марамуреш, Румунія | |
| Смерть: | 2 травня 1772 (50 років) Блаж, Алба, Румунія | |
| Священство: | 1749 | |
| Чернецтво: | 1749, довічні обіти в ЧСВВ | |
| Єп. хіротонія: | 4 серпня 1765 | |
Атанасіе Реднік (рум. Atanasie Rednic; 18 лютого 1722, Джулешть — 2 травня 1772, Блаж) — румунський церковний діяч, василіянин, греко-католицький єпископ Фаґараша, предстоятель Румунської греко-католицької церкви у 1765—1772 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Атанасіе Реднік народився 18 лютого 1722 року в Джулешті. Навчався в єзуїтів у Клужі, а з 1743 року в Колегії Пазманіанум (Collegium Pazmanianum) у Відні, де закінчив богослов'я в 1747 році. Після студій вступив до Василіянського Чину в Мукачівський монастир, де в 1749 році прийняв чернечий постриг і був висвячений на священника. У 1751 році переїхав до Блажа, де у співпраці з єпископом Петром Павлом Ароном займався освітньою діяльністю: заснував школи і був призначений ректором семінарії, а згодом став вікарієм єпископа.[1]
30 червня 1764 року, після смерті предстоятеля Румунської греко-католицької церкви, єпископа Фаґараша Петру Павла Арона, на виборчому синоді о. Атанасіе Реднік посів лише четверте місце за результатами виборів. Тим не менш, і всупереч волі ченців, імператриця Марія Терезія, призначила його новим єпископом. Папа Климент XIII підтвердив це призначення 15 травня 1765 року, і Реднік переїхав з Відня на Закарпаття, де 4 серпня 1765 року був висвячений на єпископа Мукачівським єпархом Мануїлом Ольшавським[2]. Невдовзі він прибув до Блажа, де був інтронізований 13 листопада 1765 року.[3]
Як єпископ, він продовжував просити фінансової підтримки від уряду для покращення умов парафій та шкіл, але без великих результатів. Він також намагався пожвавити чернече життя в Блажі, запровадивши сувору дисципліну, якої сам дотримувався. Продовжував підтримувати освіту, залучаючи більш освічених ченців на вчителів і надаючи стипендії для студентів на навчання за кордоном.[1] Владика Атанасіе Реднік вів аскетичний спосіб життя, їв лише овочі і ніколи не носив шовкового одягу.[4]
Помер у Блажі 2 травня 1772 року.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Episcopul Atanasie Rednic | Biserica Română Unită cu Roma, Greco-Catolică. www.bru.ro. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Ritzler R. Fogariensis. Hierarchia catholica Medii aevi sive summorum pontificum, S.R.E. cardinalium, ecclesiarum antistitum series. 6. Padua 1958. — P. 217.
- ↑ Capros C. Biserica Română Unită două sute cincizeci de ani de istorie. 1. Cluj-Napoca 1998. — P. 46–48.
- ↑ Crăciun M., Fulton E. Communities of Devotion: Religious Orders and Society in East Central Europe, 1450—1800. Ashgate 2011. — P. 261.
Посилання[ред. | ред. код]
- Episcopul Atanasie Rednic [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.] // Biserica Română Unită cu Roma, Greco-Catolică (рум.)
- Bishop Atanasie Rednic, O.S.B.M. † [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)
|
