Атрек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атрек
араб. اترک
Иллюстрация к статье «Атрек». Военная энциклопедия Сытина (Санкт-Петербург, 1911-1915).jpg
37°10′00″ пн. ш. 59°00′00″ сх. д. / 37.166667000027771905479° пн. ш. 59.000000000028° сх. д. / 37.166667000027771905479; 59.000000000028
Витік Копет-Даг
• координати 37°06′09″ пн. ш. 58°34′40″ сх. д. / 37.102567000027775634° пн. ш. 58.57803500002777497° сх. д. / 37.102567000027775634; 58.57803500002777497
Гирло Каспійське море
• координати 37°09′05″ пн. ш. 54°00′08″ сх. д. / 37.151647000027772094° пн. ш. 54.002482000027775655° сх. д. / 37.151647000027772094; 54.002482000027775655
Країни: Flag of Turkmenistan.svg Туркменістан і Flag of Iran.svg Іран[1]
Регіон Голестан[1]
Довжина 669 км
Площа басейну: 27,3 тисячі км²
Середньорічний стік 9,2 м³/с
Притоки: Sumbar Riverd
Водойми в руслі Каспійське море і Lake Alagold
GeoNames, Global Geosites 40114

Атре́к (перс. اترک‎, туркм. Etrek derýasy) — річка в Ірані і на кордоні Ірану та Туркменістану. Довжина 669 км, площа басейну близько 27,3 тисяч км². Має джерело на схилах Копет-Дагу(37°10′ пн. ш. 59°00′ сх. д. / 37.167° пн. ш. 59.000° сх. д. / 37.167; 59.000), впадає в Каспійське море біля міста Есенгули, утворюючи заболочену дельту. З кінця XIX століття вода доходить до Каспійського моря тільки під час повені, в решту часу розбирається на зрошення. Колись головна притока — р. Сумбар, також розбирається на зрошення і до Атреку доходить лише під час повені. Через сильне обміління нерест каспійського осетра в річці повністю припинився з середини XX століття (таким чином, через те, що Атрек - єдина річка, що впадає в Каспій на території Туркменістану, репродукція осетрових на території цієї країни повністю припинилася)[2].

Влітку в нижній течії вся вода використовується на зрошення. Зливи викликають різке підвищення рівня води і селеві паводки (гірські грязьові потоки). Середні витрати біля смт Кизил-Атрек 9,2 м³/с.

Гідрографія[ред. | ред. код]

На території Ірану Атрек тече у вузькій гірській долині, розділяючи Нішапурські гори і Копетдаг. Далі долина розширюється. Раніше при впадінні в Каспійське море утворював болотисту дельту, нині збезводнену більшу частину року. Живлення головним чином снігове, дощове та джерельне (підземне). Повінь навесні та у першій половині літа, потім пізньолітня та осінньо-зимова межень

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. PROTECTION OF FISHES. // enrin.grida.no. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-6-22. 

Джерела[ред. | ред. код]