Аттіла Гербігер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аттіла Гербігер
нім. Attila Hörbiger
П. Гербігер на Зальцбурзькому фестивалі, 1947
Дата народження 21 квітня 1896(1896-04-21)
Місце народження Будапешт, Австро-Угорщина
Дата смерті 27 квітня 1987(1987-04-27) (91 рік)
Місце смерті
Поховання Грінцинзький цвинтарd
Громадянство Австрія Австрія
Професія актор
Роки активності 1919 — 1985
Дружина Паула Весселі
Діти Christiane Hörbigerd, Elisabeth Orthd і Maresa Hörbigerd
IMDb ID 0405973
Нагороди та премії
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Австрійський почесний знак «За науку та мистецтво»
Австрійський почесний знак «За науку та мистецтво»
Великий золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Великий золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Аттіла Гербігер у Вікісховищі
Поховання Аттіли Гербігера на Грінцинзькому кладовищі

Атті́ла Ге́рбігер (також Гьорбіґер, нім. Attila Hörbiger; 21 квітня 1896, Будапешт, Австро-Угорщина — 27 квітня 1987, Відень, Австрія) — австрійський театральний і кіноактор.

Біографія[ред. | ред. код]

Аттіла Гербігер народився 21 квітня 1896 року в Будапешті, Австро-Угорщина. Він є сином відомого німецького інженера Ганса Гербігера, брат актора Пауля Гербігера, чоловік акторки Паули Весселі та батько Елізабет Орт, Крістіани і Мареси Гербігер.

У 1903 році родина Гербігерів переїхала з Будапешта до Відня. У 1906—1914 роках Аттіла навчався в гімназії, де отримав перший акторський досвід. У 1919 році відбувся його дебют на сцені у Вінер-Нойштадті. Пізніше виходив на сцени Штутгарта, Больцано, Відня, Бад-Ішля, Рейхенберга, Брюнна і Праги. У 1928—1949 роках Гербігер служив у віденському Театрі в Йозефштадті, у 1950—1975 роках входив до трупи Бургтеатру. Після аншлюсу Австрії Гербігер вступив до НСДАП.

У 1941 році разом зі своєю другою дружиною Паулою Весселі зіграв в антипольському й антисемітському пропагандистському фільмі «Повернення додому» (нім. Heimkehr, 1941), поставленому на студії Wien-Film режисером Густавом Учицкі.

Аттіла Гербігер помер 27 квітня 1987 року у Відні, Австрія. Похований на віденському Грінцинзькому кладовищі поряд зі своєю дружиною.

Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1930 ф Безсмертний негідник Der unsterbliche Lump
1930 ф Великі справи Андреаса Хармера Die Tat des Andreas Harmer Маркус Роберт Гомес
1931 ф Її величність наказує Ihre Hoheit befiehlt часовий
1931 ф Велике кохання Die große Liebe Франц
1933 ф Тунель Der Tunnel Гоббі
1935 ф Панкі з Америки Punks kommt aus Amerika Вернер «Панкі» Гользхаузен
1935 ф Кровні брати Blutsbrüder Боян, герой
1935 ф Вар'єте Varieté Георг
1935 ф Марія Башкирцева Tagebuch der Geliebten Басю
1936 ф Дівочий пансіон Mädchenpensionat доктор Руплі
1937 ф Прем'єра Premiere доктор Гелдер, комісар поліції
1937 ф Манеж Manege Томас Арлен
1938 ф Дівчина з хорошою репутацією Das Mädchen mit dem guten Ruf Тіно
1939 ф Рената у квартеті Renate im Quartett Міхаель Борн
1939 ф Жінка у потоці Frau im Strom Алоїз Гандерль
1941 ф Повернення додому Heimkehr Людвіг Лаунгардт
1943 ф Розумна Маріанна Die kluge Marianne
1944 ф Золоті кайдани Die goldene Fessel Глютамер
1945 ф Друзі Freunde Готфрід
1947 ф Безсмертний вигляд Das unsterbliche Antlitz Юліус Аллгейєр
1948 ф Віденська кавалькада Der Engel mit der Posaune Франц Альт
1950 ф Зальцбург Salzburg
1950 ф Кордула Cordula Кірбіш
1951 ф Марія Терезія Maria Theresia Гаррах
1953 ф Я і моя дружина Ich und meine Frau Германн Нагмюллер
1954 ф Відьма Die Hexe
1955 ф Шпигунство Spionage доктор Гартут
1956 ф Селянин-клятвопорушник Der Meineidbauer Піхлер, окружний керівник прикордонної поліції
1956 ф Імператорське полювання Kaiserjäger полковник Вейгант
1960 тф Далека країна Das weite Land Фрідріх Гофрейтер, фабрикант
1961 ф Те, що називають коханням Man nennt es Amore Альберт
1964 ф Діти Die Kinder член ради Шарайзер
1970 тф Сутяжник Der Querulant старший лісничий Франц Одлігер
1974 ф Карл Май Karl May Мах Дітріх

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Georg Markus: Die Hörbigers. Biografie einer Familie. Amalthea Verlag, 2006. ISBN 3-850-02565-9
  • Christina Höfferer und Andreas Kloner: Hörbiger. Eine Familienaufstellung. ORF-Radiofeature 2008, 54 Min.

Посилання[ред. | ред. код]