Ахсаров Енвер Бімболатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахсаров Енвер Бімболатович
Народження 11 (24) листопада 1915 або 10 жовтня 1916(1916-10-10)
Зільгиd, Владикавказький округd, Терська область, Російська імперія
Смерть 15 лютого 1943(1943-02-15)
Поховання Міське кладовище № 2
Освіта Тбіліське вище артилерійське командне училищеd
Партія ВКП(б)
Звання  Майор
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу орден Леніна орден Червоної Зірки
CMNS: Ахсаров Енвер Бімболатович у Вікісховищі

Ахсаров Енвер Бімболатович (11 [24] листопада 1915 або 10 жовтня 1916 (на пам'ятнику) — 15 лютого 1943) — Герой Радянського Союзу, майор, уродженець села Зільги Північної Осетії, командир 227-го стрілецького полку, 183-ї дивізії Воронезького фронту.

Життєпис[ред. | ред. код]

Осетин за національністю. Навчався на робітничому факультеті, при Краснодарському інженерно-будівельному інституті. У 1934 був призваний до лав Червоної армії. Через три роки закінчив Тбіліське військове училище імені 26 Бакинських комісарів.

Під час Харківської наступальної операції полк під його управлінням, долаючи впертий опір противника, опанував ряд опорних пунктів і забезпечив просування дивізії до Харкова.

Енвер Ахсаров загинув у бою 15 лютого 1943 року. Похований на 2-му міському кладовищі Харкова.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 10 січня 1944 року (посмертно) за вміле керівництво діями полку і знищення живої сили та техніки противника[1].
  • Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • У рідному селі Енверу Ахсарову встановлено пам'ятник.
  • Його ім'ям названа вулиця в Харкові. На торці будинку № 18 по вулиці Ахсарова в Харкові встановлена меморіальна дошка Енверу Бімболатовичу Ахсарову[2].
  • Іменем Енвера Ахсарова названий Міжнародний турнір з вольної боротьби серед юнаків, який проходить у Харкові[2].

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
  2. ↑ а б LLC, Hulu. Геннадий Кернес встретился с родственниками Энвера Ахсарова. https://www.city.kharkov.ua/ (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахсаров_Енвер_Бімболатович&oldid=39769630