БМП-23
| БМП-23 | |
|---|---|
 | |
| Тип |
БМП Схема: моторне відділення та відділення управління спереду, бойове посередині, десантне ззаду |
| Історія використання | |
| Оператори |
 Болгарія |
| Історія виробництва | |
| Виготовлена кількість |
115 шт. |
| Характеристики | |
| Вага | 15,2 тонни |
| Довжина | 7,28 м. |
| Ширина | 2,85 м. |
| Висота | 2,53 м. |
| Обслуга | 3 ос. |
| Десант | 7 ос. |
|
| |
| Калібр | Нарізна 23-мм автоматична гармата 2А14 |
| Приціл | комбінований денний / пасивний нічний |
|
| |
| Броня | сталева катана, протипульна |
Другорядне озброєння |
7,62-мм ПКТ додатково: ПУ ПТРК 9К11 |
| Двигун |
Дизельний ЯМЗ-238Н на 315 к.с |
| Питома потужність | 20,7 к.с/т. |
| Підвіска |
індивідуальна торсіонна тиск на ґрунт: 0,48 кг/см² |
| Дорожній просвіт | 400 мм. |
Операційна дальність |
550 км. |
| Швидкість |
шосе: 61,5 км/год. бездоріжжя: 4,5 км/год. (на плаву) |
| Прохідність |
підйом: 35° стінка: 0,8 м. рів: 2,5 м. брід: Плаває |
|
| |
БМП-23 у Вікісховищі | |
БМП-23—болгарська бойова машина піхоти, яка була вперше представлена на початку 1980-х років. Однак базувалася на проекті болгарського конструкторського бюро 1970-х років, який був представлений у 1980-х роках. Корпус побудований на основі корпусу радянської самохідної гаубиці 2С1 (також виробництва Болгарії) з більш товстою бронею та потужнішим дизельним двигуном, який було взято із массової МТ-ЛБ. Оскільки 2С1 є більшою машиною, транспортне відділення не таке тісне, як у БМП-1. Броня — лита сталь, здатна витримувати важкий вогонь з кулеметів[1].
Вперше БМП-23 була помічена на параді в 1984 році.
Історія[ред. | ред. код]
БМП-23 була розроблена в 1980-ті роки Науково-дослідним технічним інститутом у місті Казанлик, її виробництво було освоєно на трьох підприємствах міста Червен-Бряг (основне виробництво знаходилося на машинобудівному комбінаті «Деветі травень», два інших підприємства міста виготовляли елементи вузли, агрегати та запасні частини).
Була вперше показана на військовому параді 1984 року.
У 1990-ті роки державне підприємство «Деветі травень» було перетворено на акціонерне товариство «Бета», в умовах економічної кризи в 1997 році було прийнято рішення про припинення виробництва БМП-23.
Усього було випущено 115 БМП-23 у кількох модифікаціях.
Під час війни в Іраку БМП-23 та БРДМ-2 перебували на озброєнні болгарського військового контингенту в Іраку.
Станом на 2007 рік, на озброєнні болгарської армії залишалося 114 БМП-23.
Опис[ред. | ред. код]
БМП-23 суттєво відрізняється від БМП-1 і більше схожа на БМП-2. Корпус розроблений на базі корпусу машини 2С1 «Гвоздика», але з більш товстою бронею. «Гвоздика» є більшим за розміром транспортним засобом, ніж БМП-1, і тому в ній не так тісно, як у БМП-1. Броня з литої сталі, яка здатна витримати вогонь важких кулеметів. Башта озброєна 23-мм гарматою та двома-чотирма ракетами 9М111 «Фагот» або 9М113 «Конкурс»[2].
Потужність двигуна ЯМЗ-238Н збільшена до 315 к.с.
Модифікації[ред. | ред. код]
- БМП-23- базова модифікація, з баштою болгарської розробки з 23-мм гарматою 2А14 та пусковою установкою ПТРК 9К11 «Малютка».
- БМП-23А- покращена модифікація, з 81-мм димовими гранатометами 902В «Туча» на бортах башти та заміною ПТРК на 9М111 «Фагот».
- БРМ -23- бойова розвідувальна машина на базі БМП-23, з додатковими засобами спостереження та зв'язку, зменшеним числом амбразур у корпусі та екіпажем із п'яти осіб[3].
- БМП-30- варіант БМП-23А, створений у 1990-ті роки; маса збільшена до 15,3 тонни, встановлена башта від БМП-2 з 30-мм гарматою 2А42 та ПТРК 9М113 «Конкурс».
Оператори[ред. | ред. код]
Болгарія — станом початку 2022 року, на озброєнні залишалося 70 БМП-23.
Де можна побачити[ред. | ред. код]
- Національний музей військової історії в Софії: одна БМП-23 та одна БМП-30
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BMP-23 infantry fighting vehicle (Bulgaria) - Jane's Armour and Artillery. 2 січня 2013. Архів оригіналу за 2 January 2013. Процитовано 14 січня 2023.
- ↑ Bulgarian BMP-23. www.tanks-encyclopedia.com. Процитовано 14 січня 2023.
- ↑ The Bulgarian BMP-23 Infantry Fighting Vehicle. TankNutDave.com (амер.). Процитовано 14 січня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Г. Холявський. Гусеничні бойові машини: 1919—2000 гг. — Мн. : Харвест, 2001. — 655 с. — (Енциклопедія бронетехніки). — 11 000 прим.
- М. Лісов. Ще раз про БМП по-болгарськи // «Техніка та озброєння», № 2, 2018.