Бабек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бабек
بابک خرمدین
Papak Xorramdin.jpg
Інші імена Бабак Хоррамдін, Папак, Гасан
Народився приблизно 789
Балалабад, остан Ардебіль, сучасний Іранський Азербайджан
Помер 838
Самарра
страта
Громадянство Іран
Діяльність полководець
Відомий очільник повстання хуррамітів
Матір Махру(Māhrū)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бабе́к (перс. بابک خرمدین), також Бабак Хоррамдін, Папак (нар. бл. 789—800 Балалабад [1], нині в остані Ардебиль - пом. січень 837 Самарра [1], нині в Іраку ) — видатний полководець і політичний діяч. Став керівником повстання іранських хуррамітів проти Арабського халіфату з центром в Північно-Західному Ірані [2], в провінції Азербайджан (на південь від Араксу, розташованому нині на території Іранського Азербайджану і південно-східних регіонів Азербайджанської Республіки) [3][4], що охопила також інші області Ірану і Закавказзя [5]. Повстання Бабека тривало понад двадцять років, перш ніж було придушене, коли Бабака зрадили. Британський історик К. Е. Босуорт зазначає, що повстання Бабека показало міцність родових іранських місцевих відчуттів в Азербайджані [1].
Найбільш повні відомості про Бабека дійшли до нас із втраченої праці Вакіда ібн Амр Тамімі «Akbar Babak», яка цитується в «Аль-Фехресті» Ібн аль-Надіма і можливо використовувалась аль-Масуді. Інші джерела менш докладні та можуть варіюватися [6].

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Бабак - іранське чоловіче ім'я, що походить від Папака і означає "молодий батько" в Середній Персії [7]. Це ім'я використовується майже в усіх джерелах, окрім Масуді, який вважає його справжнім ім'ям Хасан. Батько Бабека, дрібний торговець маслом, родом з Мадаїну (колишній Ктесифон, столиця Сасанідів в Месопотамії), переселився в провінцію Азербайджан, де одружився з жінкою з села Балалабад, що згідно з твердженням Фасіха ал-Хавафі, була одноока і мала ім'я Махру (Māhrū) [7].
За словами Масуді, батько Бабека, після його народження, помер від ран, отриманих в бою під час поїздки в район Сабалан. Його вдова потім заробляла на життя як годувальниця для дітей інших людей, в той час як Бабек працював пастухом, поки йому не виповнилося дванадцять років. Кажуть, що в один прекрасний день, мати побачила Бабека, що спить під деревом, голяка із закривавленими волоссям на голові і грудьми; але коли він прокинувся і встав, вона не побачила жодних слідів крові і сказала: "Я знаю, що на мого сина попереду чекає велика місія". [6]Після смерті свого батька в ранньому підлітковому віці, на Бабека була покладена відповідальність за двох його братів і матір під час зороастрійської церемонії в храмі вогню. Коли Бабек виріс, він вирушив в Тебриз, де провів два роки на службі в Мохаммада ібн Раввад Азді перед поверненням у віці вісімнадцяти років до свого будинку в Балалабаді. Надалі, це дало йому можливість поїхати і познайомитися з такими регіонами, як Кавказ, Близький Схід і Візантія.

Приєднання до хуррамітів[ред.ред. код]

Невдовзі після повернення Бабека додому трапилася одна історія. Два багатії на ім'я Джавідан Шахрак (Jāvīdān Šahrak) і Абу Імран (Abū'Emrān) жили тоді на високогір'ї біля гори Бадз і претендували на лідерство серед гірських хуррамітів. Коли Джавідан застряг в снігу на зворотному шляху від Зенджану до Бадзу, і довелося шукати притулок у Балалабаді, йому випало йти в будинок матері Бабека. Будучи бідною, вона могла тільки запалити вогонь для гостя, в той час як Бабек, що доглядав слуг і коней гостя, приніс для них воду. Джавідан потім послав Бабека купити їжу, вино і фураж. Коли той повернувся і заговорив з Джавіданом, він вразив гостя надзвичайною проникливістю, незважаючи на відсутність плавності у його мові. Тому Джавідан попросив у жінки дозволу взяти її сина, для управління своїми фермами та іншою власністю, і запропонував їй отримувати п'ятдесят дирхемів від зарплати Бабека кожного місяця. Жінка погодилась і відпустила сина. Напевно тоді він і приєднався до хуррамітів (Хоррам-Динан) [6].
Через деякий час після початку роботи Бабека у Джавідана, Абу Імран здійснив вилазку зі свого гірського оплоту проти Джавідана, проте був переможений і убитий, але Джавідан усе одно помер через три дні після битви від важких ран. Деякі письменники стверджують, що дружина Джавідана була закохана в Бабека, який, нібито, був вродливим хлопцем з хорошим голосом. Жінка розповіла Бабеку про смерть її чоловіка і додала, що збиралася оголосити про це в секті на наступний день, коли вона стане висувати кандидатуру Бабека як наступника Джавідана, який зможе відновити релігію Маздака і приведе їх секту до перемоги і процвітання. На наступний день Бабек постав перед присутніми воїнами і послідовниками Джавідана. Коли вони запитали, чому Джавідан не покликав їх, перш ніж висловити свою останню волю, вона відповіла, що так як вони жили розкидано, то посилаючи повідомлення, вони б поширили новину, що в свою чергу могло б завдати шкоди їх безпеці. Після того вона сказала, що згідно з заповітом Джавідана, його душа після смерті переселиться в тіло Бабека і зіллється з його душею (хурраміти вірили в переселення душ), і що той, хто заперечує цей заповіт, має бути відлучений. Усі присутні визнали уповноваження Джавіданом молодої людини, і на прохання жінки, зв'язали себе ритуальною клятвою і присягли на вірність душі Бабека, як вони присягли свого часу душі Джавідана. Тоді вдова Джавідана вийшла заміж за Бабека під час простої церемонії в присутності всіх, після чого юнака визнали главою секти та втіленням божества.

Початок повстання[ред.ред. код]

У 755 році Абу Муслім був убитий. Незважаючи на те, що він допоміг Аббасидам перемогти колишніх халіфів династії Омейядів, правлячий халіф дав наказ убити його, ймовірно, через його зростаючу популярність серед іранців і немусульман. [7] Багато іранців, які очікували більшої свободи і більше прав від нових правителів, не могли повірити, що їх герой був убитий пануючим халіфом, якого вони вважали другом Ірану та іранців.

Цей інцидент призвів до багатьох повстань, в основному розлючених зороастрійців. Це, в свою чергу, змусило халіфів використовувати більше насильства щодо іранського населення, аби зберегти східні провінції під контролем.[1][8] Постійні бунти не закінчувались до кінця наступного десятиліття, а іранське населення Халіфату постійно пригнічувалось.
Бабек був дуже духовною людиною, яка поважала зороастрійську спадщину. Він зробив все можливе, щоб об'єднати іранців разом, а також з лідерами, такими як Мазіяр (Maziar), щоб сформувати єдиний фронт проти арабського халіфа.

Пpоте, під кеpівництвом Бабека відбувся один з найдpаматичніших періодів в історії Іpану – період між 816-837рр. Пpотягом цих найважливіших pоків, вони воювали не тільки пpоти халіфату, а й за збеpеження перської мови і культури.

У 816—817 pоці під час правління аль-Мамуна, Бабек підбуpював своїх послідовників підняти пoвстання пpoти халіфської режиму. У дoпoвідях зазначається, що Бабек закликав пеpсів стати до збpої, захоплював замки і опорні пункти, тим самим пеpекpиваючи доpоги своїм ворогам. Пoступoво безліч людей пpиєдналася до нього. [7][8]

Oчoливши хуppамітскую гpoмаду, Бабек приступає дo pішучих дій, пo oбумовленoмy сигналy прихильники Бабека вирізують в околицях Бадза всіх арабів і їх пpихильників. Після цьoгo пoвстання пошиpюється на сусідні oбласті. Незабаpoм майже весь Азербайджан виявляється в pуках хуppамітов. Звідси пoвстання пеpекидається в cycідні іpанські oбласті - Джабіль і Хорасан.

Бабек діє за жopсткою схемою: всі захoплені укpіплення знocяться, а гаpнізoн і арабське наceлення разoм з усіма, хтo cпівчуває їм, жopcтoкo виpізаються. Винищуються і місцеві фeoдали, які вистyпають пpoти Бабека. В peзультаті Бабеком за двaдцять poків було cтpачено пoнад 200 тисяч осіб.

Основні події повстання[ред.ред. код]

У бopoтьбі за престoл халіфату між синами Харун ар-Рашида - Аль-Аміном і Мамуном, мати якoгo була персіянка, в 813 poці армією Мамуна був захoплений Багдад і він став халіфом. Cвою резиденцію аль-Мамун залишив в стoлиці Хорасану Мерві, перебравшись в Багдад лише в 819 році. Для бopoтьби з Бабеком Мамун п'ять разів пoсилає війська, але воєначальники зазнають пopазок.
У момент найвищої мoгутності Бабек бере під контpoль не тільки весь Азербайджан, а й частину Хорасана; повстання пepeкинулося також на Кухістан і Фарс. Під контролем Бабека пepeбувала і частина Вірменії і Аррана, від Двіна і Барди. Кількість прихильників досягало 300 тис. чол.

Відвoлікання арабів на війну з Візантією і бopoтьбу з повстанням в Єгипті (830—833) дало Бабеку деякий перепочинок. Бабек спoкійно закріплює свої завоювання і займатися внутрішніми справами. Уночі в Бадзі чуються звуки музики і співу. Веселощі тут не закінчується навіть у важкі для хуppамітів дні. В цей час в пoведінці Бабека пoчинають пpoявлятися зapoзумілість і деспотизм. Він спoвнюється зневаги до сили apaбського зброї, відмовляючись від тактики партизaнськoї війни.

Тривалість повстання Бабека і провали халіфських генералів і експедиційних сил, що були кинуті на його придушення, відбувалися через різні причини. Його фортеця Бадз перебувала в непрохідних горах з хитромудрими ущелинами і перевалами, де жменька людей може зупинити тисячі наступаючих військ. Важка зимова погода, сильний дощ і снігопади зробили операції проти Бадзу неможливими в зимовий період. Бабек часто використовував своє позиційну перевагу, щоб застати супротивника зненацька і вщент його розбити.

У 833 році халіф Мамун вмирає, залишивши спадкоємцем престолу свого брата Мутасіма. Після укладення миру з Візантією халіф Мутасім кидає всі сили на придушення повстання. Для цього він реорганізує армію і створює наймане військо, в основному з тюрків. Чудові воїни, які звикли до суворого способу життя, тюрки зіграють основну роль в справі перемоги Мутасіма над Бабеком. Столицю зі своїм тюркським оточенням Мутасім переводить з Багдада в Самарру.

У битві біля Хамадана Бабек зраджує своїм традиційним партизанським методам ведення війни і приймає бій у відкритому полі. Звичайно, погано навчене селянське військо Бабека, що не має кінноти, зазнає нищівної поразки. Значна частина війська Бабека гине, решта рятуються втечею, багато біжать до Візантії. Бабек теж рятується втечею і, досягнувши Бадза, починає набирати нові війська.

Можна припустити, що Бабек отримав широку підтримку серед селян та бідних сільських жителів азербайджанського нагір'я, які сподівалися на краще майбутнє через успіх повстання, але не виключено, що деякі приєдналися через доцільність або страх.

Проте, розгром під Хамаданом сильно підриває авторитет Бабека - багато селян втрачають після цього віру в його божественне походження і починають розходитися по домівках. Мутасім наказує одному зі своїх емірів блокувати фортецю і відновити укріплені пункти, свого часу зруйновані Бабеком Кілька загонів, висланих Бабеком за припасами, були вщент розбиті.

Для завершення кампанії халіф Мутасім оголошує новий набір військ і командування доручає одному з найбільш талановитих та енергійних полководців Хайдар ібн Каус (Кавуса) ель Афшин. (Афшин - власне, титул володаря області Уструшана в Согдиане, яким був Хайдар). Це був один з найбільш енергійних халіфських полководців, що прославився у війні з Візантією. Новий командувач з самого початку вибрав правильну тактику стосовно фортеці Бадза.

Навесні 836 року Афшин вступає в Азербайджан. Рухаючись по гірських, важкодоступних стежках, він, нарешті, досягає входу в ущелину, що веде до Бадзу. Навчений поразкою під Хамадане, Бабек не наважується на бій у відкритому полі і ховається в фортеці, задовольняючись рідкісними вилазками. Афшин, теж будучи не впевненим у можливості успішного штурму неприступної фортеці, вичікує, сподіваючись якимось шляхом «виманити» Бабека з фортеці.

Після прибуття в Азербайджан, Aфшин розбив табір на місці дороги до Aрдебіля, що називається Барзанд на відстані 15 парасангів від Ардебіля. Він відновив форти між Барзандом і Ардебілем і зробив можливим рух, забезпечивши охорону шляхів, караваний супровід, і місця для зупинки. Крім того, він провів місяць в Ардебілі для збору знань про топографію та звітів від інформаторів і шпигунів. Якщо він ловив будь-якого зі шпигунів Бабека, він пробачав їх і платив їм у два рази більше, ніж заплатив Бабек, щоб ті шпигувати для нього. Один з таких звітів розвідки доповів, що Бабек знав, що аль-Мутасім послав Богу Старшого (старший генерал) з великою сумою грошей для оплати витрат військ і планував рейд, щоб захопити ці гроші. Афшин використав цю інформацію, щоб заманити Бабека в повне оточення, в якому багато хто з Бабекових товаришів були вбиті. Бабек сам пішов до рівнини Мучан, а звідти до Бадзу.

До кінця зими Мутасім посилає Афшину в підкріплення корпус в дев'ять тисяч тюркських воїнів. Положення Бабека сильно погіршується. Він просить допомоги у візантійського імператора Феофіла. Отримавши листа, Феофіл починає військові дії проти Халіфату. Однак Мутасім, незважаючи на тимчасові невдачі у війні з Візантією, не відкликав жодного воїна з Азербайджану, а після успішного закінчення війни проти Візантії зажадав від Афшина завершення дорученої йому справи.

Військо Афшина штурмує фортецю. Бажаючи якось виграти час, Бабек просить «Аман» - помилування, причому вимагає письмове підтвердження від самого халіфа. Афшин дає згоду на «Аман» і посилає гінців до столиці. Бабек тим часом, переодягнувшись купцем, біжить в бік Аррана, сподіваючись звідти дістатися до Візантії.

Афшин, дізнавшись про втечу Бабека, 26 серпня 837 року вступає в фортецю і наказує знести її дощенту. У фортеці знаходять незліченні багатства, які Афшин в більшості приховав від халіфа і переправив до себе на батьківщину.

Арешт і страта[ред.ред. код]

Бабек і кілька його соратників, серед яких його брат Абдаллах, мати і дружина, пробираються через гори і ліси в сторону Візантії. На шляху до Візантії Бабек проходить через Вірменію. Як повідомляє Ібн ал-Асир «І пішов Бабек поневірятися, ховаючись по горах Армінії». У Арцах він зупиняється у свого давнього союзника, вірменського князя Арцах Сахл Смбатяна (в арабських джерелах Сахл ібн Смбат або Сахл ібн Сунбат ал-Армані), проте останній видає його Афшину [1][2][6][7].
Полонених доставляють в столицю Халіфату Самарру. Бабека і його брата одягають в шати, обшиті перлами і дорогоцінними каменями. Бабека садять на величезного сірого слона, подарованого царем Індії, а Абдаллаха - на чудову бактрійску верблюдицю. На останній ділянці шляху до Самарри по обидва боки дороги розташовуються кінні загони і піхота, одягнені в святковий одяг, з розгорнутими прапорами.
Страти відбувалися за старим звичаєм, на шматку шкіри в присутності халіфа. Коли підійшов Афшин, халіф посадив його поблизу себе на почесне місце. Потім підвели до трону Бабека. У Бабека був кат по імені Нуднуд. У столицю Афшин привіз його разом з іншими полоненими. Йому і доручив Мутасім кару Бабека і його брата Абдаллаха.
З Бабека знімають одяг і роздягають догола. Після цього кат відрубує йому праву руку і вдаряє цією рукою кілька разів Бабека по обличчю, те ж робить з лівою рукою. Потім кат відрубує йому обидві ноги. Потім йому розпорюють живіт і тільки після цього йому відрубують голову. Тулуб Бабека прибивають до хреста і виставляють на околиці Самарри. Це місце називалося «Хрест Бабека» навіть після того, як місто було покинуте. Голову Бабека виставили в Багдаді на головному мосту, а потім відправили в Хорасан для залякування готових до повстання жителів [5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д AZERBAIJAN. iv. Islamic History to 1941 — стаття з Encyclopædia Iranica. C. E. Bosworth
  2. а б История Востока, М., 1997
  3. Ат-Табари «Тарих ар-русул вя-л-мюлюк» «Повествоание о Бабеке и его восстании».
  4. З. Ямпольский «Восстание Бабека» 1941 г.
  5. а б М.Томара. «Бабек», Москва, 1936.
  6. а б в г Sourdel, D. "Bābak". Encyclopaedia of Islam, Second Edition. E.J. Brill. Retrieved 2012-04-25.
  7. а б в г д Encyclopædia Iranica, "Babak Khorrami" by G.H. Yusofi
  8. а б Материалы по истории Азербайджана из Тарих-ал-камиль (полного свода истории) Ибн-ал-Асира. Баку. АзФан. 1940, с. 55

Література[ред.ред. код]

  • Encyclopædia Iranica. C. E. Bosworth
  • David Menashri. Central Asia Meets the Middle East. Portland Frank Cass, 1998
  • "Encyclopaedia of Islam". Brill Publishers. Retrieved 2016-01-11.
  • Абу Мухаммед аль-Куфі. Книга завоювань
  • Ат-Табари «Тарих ар-русул вя-л-мюлюк» «Повествоание о Бабеке и его восстании».
  • Всемирная история, т. III, М., 1957
  • З. Ямпольский «Восстание Бабека» 1941 г.
  • История Востока, М., 1997
  • М.Томара. «Бабек», Москва, 1936.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974—1985.