Аль Масуді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аль Масуді
араб. المسعودي
Masudi.jpg
Ім'я при народженні араб. أبو الحسن ، علي بن الحسين المسعودي
Псевдо аль Масуді Абу-ль-Хасан Алі Ібн аль Хусейн
Народився бл. 896
Багдад
Помер бл. 956
Фустат, Старий Каїр, Єгипет
Країна Black flag.svg Аббасидський халіфат
Діяльність географ, історик, письменник
Галузь історія
Вчителі Niftawayhd
Знання мов арабська[1]
Конфесія іслам

Аль Масу́ді (аль Масуді Абу-ль-Хасан Алі Ібн аль Хусейн (араб. أبو الحسن ، علي بن الحسين المسعودي‎) бл. 896, Багдад — бл. 956, Фустат, Старий Каїр, Єгипет) — арабський історик, географ, учений-енциклопедист і мандрівник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Багдаді. Відвідав усі країни Арабського халіфату від Іспанії до Індії. У 915—945 відвідав Персію, Аравію, Сирію, Пн. Африку (до Занзібару), Азербайджан, Вірменію і Середню Азію; плавав по Індійському океану до Цейлону і Мадагаскару. Жив у Сирії і Єгипті. Помер у Фустаті (Старий Каїр).

Під час своїх подорожей зібрав численні матеріали з історії, географії, етнографії і культури багатьох народів. Автор близько 20 праць (майже всі втрачені) з різноманітних галузей знань (історії, філософії, права, мусульманського богослов'я). Збереглися тільки твори «Промивальні золота і копальні самоцвітів» (943), «Книга повідомлень і розсудів» (956) та деякі фрагменти інших творів. У них є відомості про слов'ян, їхні побут і релігію. Повідомляється про політичне об'єднання валінана (волиняни) на чолі з царем Маджаком, якому в давнину підкорялися всі слов'яни.

Про русів і слов'ян[ред. | ред. код]

Окрема група свідчень Масуді — про походи русів на Каспійському морі і Кавказі близько 912—913 років — особливо цінна тим, що він особисто відвідав північне узбережжя Каспійського моря. Масуді першим з арабських письменників писав про слов'ян, відрізняючи їх від русів.

Про слов'ян Масуді писав, що «вони поділяються на багато народів, і деякі з них християни, але є поміж ними й погани, і ті ще поклоняються сонцю». Русів він згадує окремо від цих народів. Оповідаючи про «поган у країні хозарського царя», писав, що «деяки племена з них слов'яни і русини». Отже і тут ставить окремо одних і других. «Русичі мають у своїй землі срібну копальню, подібну до срібної копальні в горі Банджигіра, у краю Хорсана».

Праці[ред. | ред. код]

  • «Промивальні золота і копальні самоцвітів» (943)
  • «Книга повідомлень і розсудів» (956)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Michael Jan de Goeje: Bibliotheca Geographorum Arabicorum III, Leiden 1906, 54,
  • Ter-Ghevondyan, Aram N. (1965). Արաբական Ամիրայությունները Բագրատունյաց Հայաստանում (The Arab Emirates in Bagratuni Armenia) (in Armenian). Yerevan, Armenian SSR: Armenian Academy of Sciences. p. 15.