Бабка і Мурашка
| Бабка і Мурашка | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Стрекоза и Муравей | ||||
 | ||||
| Жанр | байка і поезія | |||
| Автор | Крилов Іван Андрійович | |||
| Мова | російська | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
«Ба́бка і Мура́шка» — байка російського письменника І. А. Крилова; написана не пізніше травня 1808 року і того ж року вперше опублікована в журналі «Драматичний вісник»; у збірках творів Крилова поміщається в другу книгу байок.
Сюжет[ред. | ред. код]
Бабка, провівши літо в неробстві, зимою виявилася без припасів і звернулася до працьовитого Мурашки по допомогу. Той поцікавився, що Бабка робила влітку. Почувши, що бабка лише співала все літо, Мураха порадив їй піти потанцювати.
Історія сюжету[ред. | ред. код]
Від античних часів до нас дійшли дві байки Езопа зі схожим сюжетом. У першій із них, під назвою «Мураха і Жук», розповідається, як гнойовий Жук скарабей поспівчував улітку Мурашці, яка трудилася навіть тоді, коли інші тварини відпочивають. Але, коли прийшла зима, Жук мусив просити в Мурашки корму, і цього разу вже йому самому довелося вислухати від Мурашки мораль: «Ех, Жуче, якби ти тоді працював, не довелося б тобі тепер сидіти без корму»[1].
Друга байка, яка під назвою «Мурашка і Цикада» зустрічається в деяких рукописах старшої редакції езопівської збірки, потрапила в молодшу редакцію, а також у шкільні візантійські збірки. У ній взимку з проханням про допомогу до Мурашки звертається Цикада. На питання Мурашки, що Цикада робила влітку й чому вона не зібрала собі корму на зиму, цикада відповідає, що все літо вона співала й веселила перехожих. «Ну, то потанцюй зимою», — з гучним сміхом відповів Цикаді Мураха. Закінчується байка мораллю: «найголовніше — піклуватися про насущну їжу, а не витрачати час на забави й гуляння». Сюжет «Мурашки і Цикади» з іронічною пропозицією Мурашки потанцювати взимку, зверненою до Цикади у відповідь на її розповідь про те, як вона співала влітку, став класичним і його неодноразово повторили різні байкарі стародавнього й нового часу[2].
За переказом латиною в збірці «Ромул» відома байка «Мураха і Цикада» Федра, сюжет якої мало відрізняється від байки з езопівських збірок і яку часто публікують під ім'ям Езопа[3]. Першою, яка дійшла до нас, поетичною розробкою сюжету є байка «Мураха і Цикада» Бабрія[4]. Аналогічний езопівському сюжет має й старовинна айсорська казка «Мураха і Коник»[5].
У XVII столітті у Франції сюжетом Езопа скористався Жан де Лафонтен для байки «Цикада і Мураха» (фр. La Cigale et la Fourmi), що відкривала першу з його книг байок. У французькій мові і слово la cigale, і слово la fourmi належать до жіночого роду, тому обидва персонажі байки Лафонтена читач сприймає як істот жіночого роду. Іншою особливістю байки французького автора є обіцянка цикади, яка вмирає від голоду, повернути борг Мурашці з відсотками. Але пані Мураха в борг давати не любила, що Лафонтен називає її недоліком[6].
Прозові переклади байки Езопа російською мовою відомі від початку XVII століття[7]. У XVIII столітті в Росії опубліковано вільні поетичні переклади байки Лафонтена цілої низки авторів. Майже у всіх із них другим персонажем байки поряд з мурахою стала бабка. Почасти це пов'язано з тим, що в розмовній російській мові XVIII — початку XIX століть слово «бабка» було узагальненою назвою для різних комах: так називали і бабку, і коника, а почасти через співзвуччя слів стрекоза (з рос. бабка) і стрекотати: у російській літературі XVIII століття склалася ціла традиція зображати, що бабка — комаха, яка стрекоче або співає[8]. Першою в цьому ряду стоїть притча О. П. Сумарокова «Бабка», значне місце в якій займає опис лих, які випали на долю бабки.
Особливістю байки «Бабка» І. І. Хемніцера є щасливий кінець: Мураха з педагогічних міркувань спершу Бабку проганяє, але потім зі співчуття допомагає їй хлібом. Опублікована невідомим автором у альманасі «Прохолодні години» в лютому 1793 року байка "Мураха і Бабка"фактично є переробкою байки Хемніцера. До сюжету зверталися також Ю. А. Нелединський-Мелецький[ru] (байка «Бабка») і В. О. Озеров (байка «Коник»), у байках яких чітко проглядається осуд мурашки, що відображає негативне ставлення дворян до буржуазії[9][10].
Лев Успенський[ru] у книзі «Слово про слова»[11] описує недоречності байки, пов'язані з труднощами перекладу вірша Лафонтена Криловим.
Переклади українською[ред. | ред. код]
Українською мовою байку переклали Феофан Скляр («Бабка і Мурашка»), Анатолій Присяжнюк («Бабка і Муравель»).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Басни Эзопа. / Пер., ст. и комм. М. Л. Гаспарова. — М.: Наука, 1968. — С. 96—97.
- ↑ Басни Эзопа. / Пер., ст. и комм. М. Л. Гаспарова. — М.: Наука, 1968. — С. 286.
- ↑ Федр, Бабрий. Басни. — М.: Изд-во АН СССР. — 1962. — С. 86.
- ↑ Федр, Бабрий. Басни. — М.: Изд-во АН СССР. — 1962. — С. 147—148.
- ↑ Истребитель колючек. Сказки, легенды и притчи современных ассирийцев. — М.: Наука, 1974.
- ↑ Жельвис В. И. «Стрекоза и Муравей» как предмет культурологического анализа. // Вопросы психолингвистики. — 2006. — № 3.
- ↑ Тарковский, Р. Б., Тарковская, Л. Р. Эзоп на Руси, век XVII: Исследования, тексты, комментарии. — СПб., 2005.
- ↑ Успенский, Ф. Б. Habent sua fata libelluae. К истории русских литературных насекомых. // Вестник ПСТГУ. III: Филология. — 2008. — В. 2 (12). — С. 60—80.
- ↑ Фомичёв, С. А. Последний русский баснописец. // XVIII век: сборник — В. 20. — СПб.: Наука, 1996.
- ↑ Эткинд, Е. Г. Две стрекозы и два муравья. / Проза о стихах. — М.: Знание, 2001.
- ↑ Успенский Л. В. «Слово о словах», Глава 7 «Поступь веков» [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Бабка і Мурашка |
- «Бабка і Мурашка» — байка Івана Крилова. Мала Сторінка. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
| |||||