Байкалов Карл Карлович
| Байкалов Карл Карлович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
2 січня 1886 Стопіньський край, Латвія |
| Смерть |
8 серпня 1950 (64 роки) Мегіно-Кангаласький улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії |
| Нагороди |
 |
Карл Карлович Байкалов (справжнє прізвище Некунде, латис. Nekunde, Kārlis; 2 січня 1886 - 8 серпня 1950) — радянський воєначальник, учасник громадянської війни[1] та бойових дій в Монголії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1886 року в Латвії у родині селянина-батрака. У 1906 році вступив у революційну боротьбу, у зв'язку з чим був висланий в Прибайкалля. Із початком громадянської війни створив загін у складі своїх п'яти братів. Із часом загін значно поповнився і виріс. Згодом загін Байкалова влився в 5-ту Червону армію. У вересні 1921 року під керівництвом Байкалова в Монголію був відправлений 22-й загін особливого призначення з метою розгрому білогвардійців. Однак наприкінці вересня в Саруул-гун-хурі в районі озера Толбо-Нур на заході Монголії він разом з Хас-Батором був оточений білогвардійськими генералами Бакичем, Казанцевим і Кайгородовим і, поки в жовтні не прийшли на допомогу з'єднання МНА, залишався в облозі. Протягом 44 діб червоноармійці, під керівництвом Байкалова і Широких-Полянським, оборонялися і змогли вийти переможцями. В честь цієї події Президія ВЦВК нагородила Байкалова орденом Червоного Прапора.
Після загибелі 6 березня 1922 року командувача військами Якутської області та Північного краю Каландарішвілі на його посаду був призначений Байкалов. 24 квітня Байкалов прибув до Якутська і взяв участь у придушенні Якутського повстання. У квітні-березні 1923 року командував військами для боротьби із білогвардійським генералом Пепеляєвим. За вміле керівництво цими військовими операціями Байкалов був нагороджений другим орденом Червоного Прапора і срібним знаком ЯЦВК[2].
У червні 1923 року виїхав із Якутська, після чого працював у військовому трибуналі 5-ї Червоної армії і 19-го стрілецького корпусу. Під час Тунгуського повстання 1924—1925 років був призначений головою комісії ЦК ВКП (б) по ліквідації заколоту. Потім працював у Комітеті Півночі при ВЦВК, виконував обов'язки секретаря якутського обкому ВКП (б), був членом оперативної «трійки» з придушення «Руху конфедералістів», у зв'язку з чим особисто заарештував лідера конфедералістів Ксенофонтова. Потім знову працював у Комітеті Півночі в Москві та Хабаровську. Із 1932 по 1936 рік обіймав посаду керуючого «Якутлістресту», після чого протягом року був головою Воєнтрибуналу внутрішньої охорони Якутської АРСР.
7 вересня 1937 року Байкалов був заарештований за звинуваченням у зв'язку з військовою троцькістською організацією, був засуджений на 10 років (до 1947) позбавлення волі за статтями 58-2, 58-10 ч. 1, 56-11 КК РРФСР[3]. У вересні 1941 року термін ув'язнення скоротили до 5 років (до 1946).
Байкалов помер у серпні 1950 року в Мегіно-Кангалаському районі Якутської АРСР. Похований в місцевості Улахан Сайилик Мегіно-Кангаласького улусу. Реабілітований посмертно в січні 1956 року.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Син Байкалов Матвій Карлович — пілот-випробувач.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гражданская война в лицах (фотодокументы). Архів оригіналу за 12 березня 2007. Процитовано 5 лютого 2007.
- ↑ Пестерев В. И. История Якутии в лицах. — Якутск : Бичик, 2001. — С. 211. — ISBN 5-7696-1606-7.
- ↑ Kārlis Nekunde - Baikalovs (латис.). nekropole.info. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 17 лютого 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Шамбаров В. Е. Белогвардейщина. — М. : Эксмо-Пресс, 2002.
- Пётр Конкин. Драма генерала // Журнал «Илин». — 1998. — № 1 (13) (21 квітня).
- Пепеляевщина. 6 сентября 1922 — 17 июня 1923 гг. // Журнал «Илин». — 1998. — № 1 (13) (21 квітня).
- Г. Грачев. Якутский поход генерала Пепеляева / П. К. Конкин.
- Пестерев В. И. История Якутии в лицах. — Якутск : Бичик, 2001. — С. 209—212. — ISBN 5-7696-1606-7.
- Юзефович, Леонид Абрамович. Зимняя дорога. Генерал А. Н. Пепеляев и анархист И. Я. Строд в Якутии. 1922—1923. — Москва, АСТ, Редакция Елены Шубиной, 2017. — 464 с. ISBN 978-517-1123-109
|
