Бакай (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бака́й
49°41′17″ пн. ш. 34°00′08″ сх. д. / 49.68833333333299862° пн. ш. 34.002499999999997726° сх. д. / 49.68833333333299862; 34.002499999999997726
Витік на північно-східній околиці села Бакай
• координати 49°41′17″ пн. ш. 34°00′08″ сх. д. / 49.68833333333299862° пн. ш. 34.002499999999997726° сх. д. / 49.68833333333299862; 34.002499999999997726
Гирло Псел
• координати 49°32′13″ пн. ш. 33°48′51″ сх. д. / 49.53722222222199889° пн. ш. 33.81444444444399977° сх. д. / 49.53722222222199889; 33.81444444444399977
Країни басейну Україна Україна
* Полтавська область
Площа басейну, км² 185 км²
Регіон Полтавська область
Довжина, км 21 км
Притоки Саврай (права)
ідентифікатори та посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Бака́й — річка в Україні, в межах Решетилівського району Полтавської області. Ліва притока Псла (басейн Дніпра).

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки 21 км, площа басейну 185 км². Долина глибока (особливо в середній течії). Річище слабозвивисте, у верхній течії часто пересихає. Заплава в нижній течії заболочена, покрита лучною рослинністю. Похил річки 0,96 м/км. Споруджено кілька ставків.

Розташування[ред. | ред. код]

Бере початок на північно-східній околиці села Бакай. Тече переважно на південний захід через Гришки, Малий Бакай. Впадає до Псла північніше села Калеників[1] (виразного гирла не має).

Притоки: Саврай (права).

Уздовж річки розташовані села: Онищенки, Шилівка.

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить від народного географічного терміна бакай «глибока западина», яма в річці, в ставку; баюра, глибока баюра в балці; яма в болоті[2]. Термін слов'янського походження[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXIV, лист 12, 1869 год // Каленики // р. Бакай (рос.). 
  2. (рос.) Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских аппелятивов. // Полесье. — М., 1968.
  3. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998.

Джерела[ред. | ред. код]