Шилівка (Решетилівська міська громада)
село Шилівка | |
---|---|
Шилівська загальноосвітня школа | |
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Полтавський район |
Тер. громада | Решетилівська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53080390790019546 |
Облікова картка | Шилівка |
Основні дані | |
Засноване | 1666 (358 років) |
Населення | 443 |
Поштовий індекс | 38430 |
Телефонний код | +380 5363 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°34′25″ пн. ш. 33°51′7″ сх. д. / 49.57361° пн. ш. 33.85194° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
80 м |
Водойми | р. Псел |
Відстань до обласного центру |
72 км |
Відстань до районного центру |
72 км |
Найближча залізнична станція | Полтава-Південна |
Відстань до залізничної станції |
75 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 38400, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14 |
Карта | |
Мапа | |
|
Ши́лівка — село в Україні, у Решетилівській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 443 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Шилівська сільська рада.
Село Шилівка розташоване за 72 км від обласного та районного центру, на лівому березі річки Псел, в місці впадання річки Саврай, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Паненки, на протилежному березі — село Підгір'я Миргородського району. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
За переказами село Шилівка заснована козаком Шило наприкінці 1666 року. Козаки на прізвище Шило знані за Реєстром Війська Запорозького 1649 року.
Вперше Шилівка у писемних джерелах згадується у Малоросійських Переписних книгах 1666 року, як село у складі Остап'євської сотні Миргородського полку.
Станом на 1859 рік у козацькому селі Хорольського повіту Полтавської губернії мешкало 1370 особи (634 чоловічої статі та 736 — жіночої), налічувалось 173 дворових господарства, існувала православна церква[1].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Калениківської волості мешкало 1300 осіб, налічувалось 189 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, 2 кузні, 20 вітряних млинів[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1388 осіб (701 чоловічої статі та 687 — жіночої), з яких 1386 — православної віри[3].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 697 жителів села[4].
У Незалежній України
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Решетилівської міської громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[6].
- ПП «Колос».
- База відпочинку «Тепловозоремонтник» (ПТРЗ).
- Школа І—ІІ ступенів.
- Будинок культури.
Уродженці села:
- Арендаренко Іван Іванович (1921—2013) — Герой Радянського Союзу[7].
- Мегелик Дмитро Тихонович (1924—1985) — український письменник, журналіст.
- Плахтій Вадим Олександрович — український військовик, учасник російсько-української війни[8]
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4382)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-177. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Шилівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Сайт «Герои страны». Архів оригіналу за 16 червня 2012. (рос.)
- ↑ Решетилівська міська рада. reshsmart.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2024.
- Погода в селі Шилівка. [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |