Балка Лозувата
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Балка Лозувата | |
|---|---|
| Витік | на південно-східній околиці села Очеретувате |
| • координати | 47°21′53″ пн. ш. 36°49′33″ сх. д. / 47.36472° пн. ш. 36.82583° сх. д. |
| Гирло | Гайчул |
| • координати | 47°23′45″ пн. ш. 36°43′11″ сх. д. / 47.39583° пн. ш. 36.71972° сх. д. |
| Басейн | Дніпра |
| Країни: | |
| Довжина | ~8,98 км |
Ба́лка Лозува́та (рос. Б. Лозовата[1][2]) — балка (річка) в Україні у Більмацькому районі Запорізької області. Права притока річки Гайчул (басейн Дніпра).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина балки приблизно 8,98 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 8,70 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,03[3]. Формується декількома балками та загатами[1]. На деяких ділянках балка пересихає[3].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на південно-східній околиці села Очеретувате. Тече переважно на північний захід через село і на південно-східній стороні від села Новоукраїнки впадає в річку Гайчул, ліву притоку річки Вовчої.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Балку перетинає автошлях Т 0803[3] (автомобільний шлях національного значення на території України, Бориспіль — Кременчук — Дніпро — Запоріжжя — Пологи — Маріуполь. Проходить територією Київської, Черкаської, Полтавської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей.).
- У XX столітті на балці у селі Руденка існували газгольдер та газова свердловина[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVIII, лист: 15. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Таврической губернии. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 23 січня 2021.
- ↑ а б Генеральний штаб // Куйбишеве // Україна Донецька, Запорізька області // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
- ↑ а б в https://www.google.com.ua/maps/@47.3804822,36.765315,13.5z?hl=uk. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 324
