Бандикота
| Бандикота | |
|---|---|
| |
| Бандикота бенгальська | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Мишеві (Muridae) |
| Триба: | Rattini |
| Рід: | Бандикота (Bandicota) Gray, 1873 |
| Види | |
 Вікісховище: Bandicota
| |
Бандикота[1] (Bandicota) — рід гризунів підродини мишевих. Поширені в Південній та Південно-Східній Азії. Викопні рештки бандикот відомі з верхнього пліоцену Індії[2].
Види[ред. | ред. код]
- Бандикота індійська (Bandicota indica);
- Бандикота бенгальська (Bandicota bengalensis);
- Bandicota savilei.
Етимологія[ред. | ред. код]
Слово "бандикота" походить від назви цих гризунів мовою телугу: пандікокку(పందికొక్కు), що буквально означає "щур-свиня", "свиний щур"[5].
Опис[ред. | ред. код]
Всі бандикоти доволі великі гризуни (найбільша — індійська). Довжина тіла досягає 49 см, вага може перевищувати 1,5 кг. Хвіст довгий, рівний тілу за довжиною. Загалом зовнішній вигляд характерний для мишевих, однак морда доволі широка і закруглена. Колір шерсті загалом сірий, живіт світлий.[6]
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Бандикоти всеїдні. Поблизу людських поселень харчуються відходами, також в значній кількості їсть рослинний корм (насіння і зерна). Спосіб життя всіх трьох видів доволі схожий. Живуть в глибоких норах, зазвичай риють їх в землі поза людськими житлами. В норах роблять запаси фруктів і зерна, вага яких може досягати кількох кілограмів.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Ареал бандикот дуже широкий. Часто на одній території може мешкати кілька видів[4]. На всьому своєму ареалі бандикоти — звичайні синантропні гризуни, хоча можуть мешкати й у малонаселеній місцевості[3].
На всьому ареалі поширення бандікоти численні та не потребують захисту.[7] Їх часто вживають в їжу, особливо в країнах Південно-Східної Азії. Ці гризуни є носіями збудників небезпечних хвороб. Всі бандикоти, особливо бенгальська, є небезпечними шкідниками сільського господарства, тому місцеве населення знищує їх.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 149.
- ↑ а б Genus Bandicota (англ.). Wilson's and Reeder's Mammals of the World. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 14 февраля 2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) - ↑ а б S.H.Prater. The Book of Indian Animals. — Third (Revised) edition. — Bombay : Bombay Natural History Society, 1971. — С. 211-212.
- ↑ а б Bandicota indica (англ.). Wilson's and Reeder's Mammals of the World. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 15 февраля 2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) - ↑ Bandicoot (англ.). Digital Dictionaries of South Asia. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 15 февраля 2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) - ↑ Жизнь животных, под ред. С.П.Наумова и А.П.Кузякина. {{{Заголовок}}}. — М. : «Просвещение», 1971. — Т. 6. — С. 224-225. — 300000 прим.
- ↑ Bandicota indica (англ.). The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 14 февраля 2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка)
|