Бараулін Олександр Адамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бараулін Олександр Адамович
Народження 12 березня 1923(1923-03-12)
Георгієвка (Томський район), Томський повітd, Томська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть 6 січня 1980(1980-01-06) (56 років)
Тирасполь, Молдавська РСР, СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ артилерія
Роки служби 19401967
Звання полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»

Олександр Адамович Бараулін (12 березня 1923(19230312) — 6 січня 1980) — радянський офіцер, артилерист, учасник Німецько-радянської війни. За участь у звільненні Мелітополя нагороджений званням Герой Радянського Союзу (1943). Почесний громадянин Мелітополя.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 березня 1923 року в селі Георгіївка Томського повіту (нині Томського району Томської області) у селянській родині. Закінчив середню школу, навчався у Красноярському лісотехнічному інституті[ru].

У Червоній армії з 15 вересня 1940 року. У 1941 році закінчив Томське артилерійське училище[ru]. Член ВКП(б) із липня 1943 року. У діючій армії з квітня 1942 року. Двічі поранений.

28—30 вересня 1943 року гвардії старший лейтенант Олександр Бараулін, командир батареї 22-го гвардійського артилерійського полку, особливо відзначився в бою при прориві глибокоешейованої німецької оборони на річці Молочній в районі Мелітополя.

Вогнем прямого наведення артилерійська батарея під його командуванням знищила чотири гармати, вісім мінометів, чотирнадцять кулеметних точок і багато живої сили противника. У критичний момент бою Бараулін особисто повів артилеристів та піхотинців у контратаку.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому мужність і геройство» гвардії старшому лейтенанту Барауліну Олександру Адамовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

До кінця війни був офіцером розвідки та командував дивізіоном. Після війни продовжував службу в армії. У 1951 році він закінчив Військову академію імені Ф. Е. Дзержинського. З 1967 полковник Бараулін — у відставці.

Жив у місті Тирасполі Молдавської РСР. Працював викладачем автомобільної школи ДТСААФ. Помер 6 січня 1980 року. Похований на кладовище «Дальнє» міста Тирасполя.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Бараулін Олександр Адамович. // Сайт «Герои страны» (рос.).