Басань (Пологівський район)
| село Басань | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Запорізька область | ||
| Район/міськрада | Пологівський | ||
| Рада/громада | Басанська сільська рада | ||
| Код КОАТУУ | 2324280501 | ||
| Облікова картка | Басань | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1790 | ||
| Населення | 1422 | ||
| Площа | 8,864 км² | ||
| Густота населення | 160,42 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 70643 | ||
| Телефонний код | +380 6165 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д.Координати: 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
148 м | ||
| Водойми | р. Токмачка | ||
| Відстань до районного центру |
12 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 70643, с. Басань, вул. Центральна, 337; тел.3-66-31 ,3-66-02 | ||
| Карта | |||
  Басань | |||
 Басань | |||
Баса́нь — село в Україні, в Пологівському районі Запорізької області. Населення становить 1422 осіб. Орган місцевого самоврядування — Басанська сільська рада.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР, зокрема через терор Голодоморами — 1932—1934 та 1946—1947.
Зміст
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Село Басань знаходиться на березі річки Мала Токмачка, вище за течією примикає село Семенівка, нижче за течією примикає село Тарасівка. Примикає до села Шевченкове. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Через село проходить автомобільна дорога Т 0401.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Басань заснована 1790 козаками-переселенцями зі Старої Басані — тепер Бобровицького району Чернігівської області.
За переписом 1897 року кількість мешканців становила 5595 осіб (2791 чоловічої статі та 2804 — жіночої), з яких 5542 — православної віри[1].
З 1917 — у складі УНР. Після 70-річного періоду російської комуністичної окупації — знову у складі держави Україна.
Герб Басанської сільської ради[ред. | ред. код]
На синьому полі — золота бджола на золотих сотах, правіше від неї — керамічний глечик, з якого ллється вода. На золотому полі під бджолою — герб Кальміутської Паланки.
Бджола — то працьовитість, а ще чистий степ, пишні трави й квіти. Глечик вказує на поклади керамічної глини, а ще він є символом злагоди. Вода, що витікає з глечика — басанська, з чудовими властивостями, вода — це джерело життя.
Герб Кальміутської Паланки говорить про те, що в селі було багато козаків, навіть надовго збереглися козацькі традиції й назви. Герб увінчаний короною із золотих колосків, що вказує на сільський характер поселення.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Басань
- Історія міст і сіл УРСР / Гол. ред. Тронько П. Т., том 8, Запорізька область (1970)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
