Басань (Пологівський район)
село Басань | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | ![]() | ||
Область | Запорізька область | ||
Район/міськрада | Пологівський район | ||
Громада | Пологівська міська громада | ||
Облікова картка | Басань | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1790 (232 роки) | ||
Населення | 1422 | ||
Площа | 8,864 км² | ||
Густота населення | 160,42 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 70643 | ||
Телефонний код | +380 6165 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д.Координати: 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
148 м | ||
Водойми | р. Токмачка | ||
Відстань до районного центру |
12 км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 70643, с. Басань, вул. Центральна, 337; тел.3-66-31 ,3-66-02 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
![]() | |||
|
Баса́нь — село в Україні, у Пологівській міській громаді Пологівського району Запорізької області. Населення становить 1422 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село Басань розташована на березі річки Мала Токмачка, вище за течією примикає село Семенівка, нижче за течією примикає село Тарасівка. Примикає до села Шевченкове. Річка в цьому місці пересихає, на ній є декілька загат. Через село проходить автошлях територіального значення Т 0401.
Історія[ред. | ред. код]
Село Басань заснована 1790 року козаками-переселенцями зі Старої Басані — нині Ніжинського району Чернігівської області.
За переписом 1897 року кількість мешканців становила 5595 осіб (2791 чоловічої статі та 2804 — жіночої), з яких 5542 — православної віри[1].
З 1917 року — у складі УНР.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 198 жителів села[2].
З 24 серпня 1991 року, після 70-річного періоду російської комуністичної окупації — знову у складі Незалежної України.
30 березня 2018 року Басанська сільська рада, в результаті децентралізації, об'єднана з Пологівською міською громадою.
Герб Басанської сільської ради[ред. | ред. код]
На синьому полі — золота бджола на золотих сотах, правіше від неї — керамічний глечик, з якого ллється вода. На золотому полі під бджолою — герб Кальміутської Паланки.
Бджола — то працьовитість, а ще чистий степ, пишні трави й квіти. Глечик вказує на поклади керамічної глини, а ще він є символом злагоди. Вода, що витікає з глечика — басанська, з чудовими властивостями, вода — це джерело життя.
Герб Кальміутської Паланки говорить про те, що в селі було багато козаків, навіть надовго збереглися козацькі традиції й назви. Герб увінчаний короною із золотих колосків, що вказує на сільський характер поселення.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)
- ↑ Басань. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Басань [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл УРСР / Гол. ред. Тронько П. Т., том 8, Запорізька область (1970)
|
![]() |
Це незавершена стаття з географії Запорізької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |