Стара Басань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стара Басань
Будинок із мезоніном на хуторі Тимки
Будинок із мезоніном на хуторі Тимки
Будинок із мезоніном на хуторі Тимки
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Ніжинський район
Громада Бобровицька міська громада
Облікова картка Стара Басань 
Основні дані
Засноване 1196
Перша згадка 1196 (828 років)
Населення 683 (01.01.2019)[1]
Площа 6,831 км²
Густота населення 99,99 осіб/км²
Поштовий індекс 17460
Телефонний код +380 4632
Географічні дані
Географічні координати 50°38′41″ пн. ш. 31°29′26″ сх. д. / 50.64472° пн. ш. 31.49056° сх. д. / 50.64472; 31.49056Координати: 50°38′41″ пн. ш. 31°29′26″ сх. д. / 50.64472° пн. ш. 31.49056° сх. д. / 50.64472; 31.49056
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Водойми Басанка
Відстань до
обласного центру
117 км
Відстань до
районного центру
15,6 км
Місцева влада
Адреса ради 17400, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 46
Карта
Стара Басань. Карта розташування: Україна
Стара Басань
Стара Басань
Стара Басань. Карта розташування: Чернігівська область
Стара Басань
Стара Басань
Мапа
Мапа

CMNS: Стара Басань у Вікісховищі

Стара́ Баса́нь — село у Бобровицькій громаді Ніжинському районі Чернігівської області. Центр старостинського округу.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на річці Басанці. Територія Старобасанської сільської ради розташована в південно-західній частині району, межує з землями Щаснівської, Пісківської, Ярославської сільських рад Бобровицького району. Західна частина межує з землями Київської області.

Відстань до центру громади (Бобровиця) автомобільними шляхами — 15,6 км, до районного центру (Ніжин) — 74 км, до обласного центру (Чернігів) — 117 км.

Збереглися історичні назви місцевостей: Павлівка, Журавлівка, Олешківка, Собаківка, Котовочки, Скрипцівка, хутір Тимки. Більшість назв походять від імен заможних селян, яким належали ці землі.

На землях Старобасанської та Ярославської сільських рад розташований гідрологічний заказник місцевого значення «Старобасанське» площею 278 га (водний фонд 44,9 га, болота 233,1 га). Основним завданням цього заказника є збереження в природному стані болотного масиву, типового для лісостепу.

Населення[ред. | ред. код]

За даними 2006 року в Старій Басані проживало 1042 особи. На 2011 населення становило 921 особу, число дворів 748[2]. На початку 2019 року населення становило 683 особи, серед них — 122 дітей та 191 пенсіонер.[1]

Зв'язок[ред. | ред. код]

В селі є поштове відділення. Працює телеком-оператор Київстар.

Релігія[ред. | ред. код]

Діє Спасо-Преображенський храм (храм Преображення Господнього) Ніжинської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату).

Історія і походження назви[ред. | ред. код]

За здогадками виникло село на початку XII ст. одночасно з Ярославкою. Вперше згадується 1196 року[3]

За В. Б. Антоновичем, після спустошення 1482 року місцевості кримськими татарами на чолі з Менглі Гіреєм залишилися лише окремі хутори. Ці землі ніхто не хотів брати ні за службу, ні в вислугу. Нарешті, 1503 року великий князь Олександр грамотою, даною на ім'я київського воєводи, князя Дмитра Путятича, пожалував усю північну половину Переяславського повіту, що лежала по Трубежу й Супою, як вислугу, дворянину своєму Дашку Івановичу, котрого син, відомий своїми подвигами черкаський і канівський староста Остафій Дашкович, міцної організацією козацтва створив надійний оплот для відбиття татарських набігів і дав швидкий хід новій колонізації південних частин Київщини, а разом і власних переяславських «вислуг», у яких «на ґрунтах басанському й биковському» незабаром постало 2 містечка: Басань і Быков, а також 9 сіл: Старая Басань, Марковь, Юрковь, Павловъ, Максимовъ, Брегинцы, Кулажинь, Карпиловка й Воронковъ. Великі маєтки ці, по смерті Остафія Дашковича, перейшли до старшої племінниці його по сестрі, Духні, що вийшла заміж за зем'янина Стефана Дублянського 1530 року, син якого Григорій унаслідок великих боргів продав 1578 року ці вотчини розбагатілому київському міщанинові (з хрещених татар) Андрію Кошколдовичу, зятю київського війта Василя Черевчея. Коли між тестем і зятем після цієї купівлі виникла суперечка, цим скористався раєць Василь Ходика, який одружив свого брата Федора на єдиній доньці Кошколдовича Богдані. За допомогою нечесних методів Ходики заволоділи цими землями та навіть примножили їх. Попри намагання Яна Аксака та інших конкурентів відібрати землі, Ходики (Криницькі) втримували над ними контроль аж до Хмельниччини.[4] Цю інформацію В. Б. Антонович оприлюднив уперше 1874 року.

Село згадується в документах 1631 року. Власник Федір Криницький (Theodor Krynicky) брав із 7 осідлих «димів» по 3 злотих, із 8 «городників» — по 1 злотому, з 1 млинового кола — по 3 злотих.[5]

На Генеральній карті України складеної Гійомом Левассером де Бопланом 1648 року, під час перебуванні Чернігівщини в складі Речі Посполитої, Стару Басань позначено словом «Bazan» на противагу Нової Басані позначеної як «Basan».

Згідно з «Генеральним слідством про маєтності Переяславського полку» 1730 року село перебувало в Биківській волості та належало Басанській ратуші. Приблизно 1712 року Переяславський полковник Томара посполитих людей Старої Басані «попустив у послушенство» Семену Афендику. Гетьман Скоропадський підтвердив це своїм універсалом. На момент проведення слідства селом володіли дружина Семена Афендика та його сини.[6].

У 1787 році тут жило 895 дорослих чоловіків. Мешканці — різного звання казенні люди, козаки та власників (бунчукового товариша та сотника Афендиків).[7]

За переписом 1897 року в селі мешкало 2788 осіб, серед них — 1359 чоловіків та 1429 жінок. Православними себе назвали 2748.[8]

У 1919—1924 Чернігівське губернське статистичне бюро склало список населених пунктів губернії. Згідно з цим списком у 1923 в селі було 724 господарства, в яких проживало 3310 людей. В селі була сільрада. До районного центру Бобровиця, що тоді підпорядковувався Ніжинському округові, вела ґрунтова дорога довжиною 12 верст. В селі проводилися ярмарок і 4 базари. Була школа, школа ліквідації безграмотності, бібліотека і сільський будинок (сільбуд). Промислові заклади, телефонні установки і поштово-телеграфні заклади — відсутні. Найближча залізнична станція — Бобровиця (14 верст).[9]

Жертвами Голодомору 1932—1933 стали 16 осіб.

У ході Німецько-радянської війни село окуповане німцями 15 вересня 1941, звільнене 18 вересня 1943. На фронтах цієї війни загинуло 400[уточнити] воїнів — мешканців села[2].

Російсько-українська війна (з 2014)[ред. | ред. код]

В останніх числах лютого 2022 з боку Нової Басані, Пісок у Стару Басань неочікувано увійшла колона військ Росії. На той час в селі перебувало багато сімей киян із дітьми, які приїхали, щоб врятуватися від окупації.

Росіяни пограбували усі сільські магазини, спалили десятки хат, закатували цивільного мешканця хутора Тимки — Олександра Вікторовича Лисака (народився 9 січня 1970 — помер 1 квітня 2022).[10][11]

Освіта[ред. | ред. код]

Приблизно у 1860 році було відкрито церковно-приходську школу. Учителем був священик, якому окремої платні за викладання не надавалося. У 1866 році у школі навчалися 4 хлопця віком 7-12 років — на порядок менше порівняно з Ярославкою.[12]

У 1871 році було відкрито земську школу.[13] У 1905 році для неї було збудовано нову будівлю, яка функціонує за своїм призначенням і зараз як Старобасанська ЗОШ I—III ступенів (директор — Єреп Лідія Олексіївна, 17423 с. Стара Басань, вул. М. Зуба,15, 34-1-27)[14]. В 1990-х школі присвоєно ім'я партизана 1941—1943 років Миколи Зуба.

Тимки[ред. | ред. код]

Докладніше: Хутір Тимки

До Старобасанської сільської ради відноситься хутір Тимки. Тут зберігся будинок із мезоніном — один із небагатьох, що залишився без змін зовні і всередині, зразок садибного будівництва XIX ст. в Україні. Збереглася й уся садиба. Вона належала Аделі Данилівні Кринській — дружині київського лікаря Олексія Лєскова — брата письменника Миколи Лєскова. До 2007 року у будинку була розміщена школа-інтернат[2].

У Тимках розташований зооботанічний комплекс «Басань».

Видатні люди[ред. | ред. код]

Історичні особи:

  • Власенко Дмитро Миколайович (1990—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Зуб Микола Никифорович — підпільник, загинув в гестапівскій катівні в роки Німецько-радянської війни;
  • Король Петро Пилипович — підпільник, загинув в гестапівській катівні під час Німецько-радянської війни;
  • Тертій Степан Костянтинович — лірник зі Старої Басані Новобасанського району Чернігівської області. Розстріляний в 1933[15][16].
  • Тичина-Коломієць Оксана Григорівна — рідна сестра поета Павла Тичини, викладала у земській школі в початкових класах;

Сучасники:

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У селі знімався фільм режисера Микити Михалкова «Кілька днів з життя Обломова», що вийшов на екрани в 1979[18][19].

Галерея[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б ПАСПОРТ територіальної громади Бобровицької міської ради. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2019. 
  2. а б в «Сіверські скрижалі», сторінка 115
  3. Іван Сидоренко. Близько тисячі років: історико-краєзнача книга / упорядник-редактор Дмитро Головко. — Київ: Видавництво «Рада», 2010, сторінки 43-44.
  4. Антонович В. Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. — К.: Либідь, 1995. — с. 164. http://litopys.org.ua/anton/ant09.htm http://www.sedmitza.ru/lib/text/720054/
  5. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 369.
  6. Мякотин В. А. Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка (1729—1731 г.). Харьков, 1896. С. 18.
  7. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 239. http://history.org.ua/?litera&id=9000
  8. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 261.
  9. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — 164 c. Сторінка 38
  10. Дмитро Джулай (29 квітня 2022). «Їх виводили по одному і розстрілювали»: масові убивства під час російської окупації на Чернігівщині. Радіо Свобода. Процитовано 6 листопада 2023. 
  11. Олена Горбанова (5 листопада 2023). Всіх чоловіків забрали в полон: родина розповіла про окупацію. Вісник Ч. 
  12. Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Козелецкомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 15 (1 августа 1867 г.), с. 559-562.
  13. Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа на 1901 годъ. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1901. — с. 44. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/The_memorial_book_p.pdf
  14. Бобровицький районний відділ освіти — Освіта Бобровиччини
  15. Микола Литвин. Розстріляний з'їзд кобзарів. «Кримська світлиця» #36 за 04.09.2009 з посиланням на журнал «Українська культура», 1992 р., № 6
  16. ЛИТВИН М. Розстріляний з'їзд кобзарів //Нар. творчість та етнографія. — 1998. — № 4. — С. 95-99.
  17. Авторські галереї - Кот Ігор Петрович. artlib.ru. Процитовано 2 січня 2017. 
  18. Декілька ескізів з життя Адабашьяна http://portal-kultura.ru/articles/country/neskolko-eskizov-iz-zhizni-adabashyana
  19. За лаштунками фільму Михалкова про Обломова http://ulgrad.ru/?p=78027

Посилання[ред. | ред. код]