Вербове (Пологівський район)

село Вербове
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Пологівський район
Громада	Пологівська міська громада
Основні дані
Засноване	1790 (233 роки)
Перша згадка	1790
Населення	11246
Площа	8,462 км²
Густота населення	147,25 осіб/км²
Поштовий індекс	70633
Телефонний код	+380 6165
Географічні дані
Географічні координати	47°25′36″ пн. ш. 35°59′49″ сх. д. / 47.42667° пн. ш. 35.99694° сх. д.Координати: 47°25′36″ пн. ш. 35°59′49″ сх. д. / 47.42667° пн. ш. 35.99694° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	99 м
Водойми	р. Вербова
Відстань до; обласного центру	97 км
Відстань до; районного центру	29 км
Найближча залізнична станція	Новокарлівка
Відстань до; залізничної станції	12 км
Місцева влада
Адреса ради	70633, Запорізька обл., Пологівський р-н, с. Вербове, вул. Миру, 163
Карта
	Вербове
	Вербове
Мапа
	Вербове у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Вербове.

Вербо́ве — село в Україні, у Пологівській міській громаді Пологівського району Запорізької області. Населення становить 1246 осіб (2001). До 2020 року орган місцевого самоврядування — Вербівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Вербове розташоване за 97 км від обласного центру та 29 км від районного центру, на березі річки Вербова. Найближні навколишні села: Романівське (2,5 км) та Тарасівка (5 км). Найближча залізнична станція — Новокарлівка (за 12 км).

Історія[ред. | ред. код]

Село Вербове засноване переселенцями з Полтавщини у 1790 році.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 269 жителів села^[2].

У Незалежній Україні[ред. | ред. код]

30 березня 2018 року Вербівська сільська рада, в ході децентралізації, об'єднана з Пологівською міською громадою.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», село увійшло до складу Пологівської міської громади^[3].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Пологівського району увійшло до складу новоутвореного Пологівського району^[4].

Наприкінці лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими загарбниками, внаслідок російського вторгнення в Україну.

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)

У червні 2022 року російські окупанти знищили меморіал «Мати в скорботі» — пам'ятник на цвинтарі в селі Вербове. Він височив на братській могилі, де поховано 972 радянських вояків^[5].

Герб Вербівської сільської ради[ред. | ред. код]

Герб села поділений на три різнокольорових поля. На жовтому полі — зелена верба, на зеленому — вітряний млин, на блакитному — палітра з пером для письма.

Верба символізує родинне життя. Це ще й побажання здоров'я, життєвих сил. Вітряк нагадує про минувшину, коли тут було багато вітряних млинів, а ще це символ степового вітру, достатку, родючості землі. Палітра з пером говорить, що ця земля багата талантами, звідси родом відомі поети та художники.

Самі ж кольори теж мають символічне значення: блакитний — то чистота душі і помислів, зелений — то життя, буяння молодої зелені, золотий — то стигла пшениця, багатство, справедливість, срібний — благородство, щирість, правдивість.

Економіка[ред. | ред. код]

ТОВ Агрофірма «Нива».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Середня загальноосвітня школа.
Дитячий дошкільний навчальний заклад.
Будинок культури.
Музична школа.
Дільнична лікарня з амбулаторією.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Уродженці села:

Гайдабура Михайло Денисович (1909—1942) — письменник
Лісняк Василь Андрійович (1908—1963) — поет
Терещенко Зінаїда Пилипівна (1912—2007) — зуборізчиця Запорізького машинобудівного заводу, Герой Соціалістичної Праці (1960).
Пругло Костянтин Зиновійович (1891 — 20.11.1920) — сотник армії УНР, комендант штабу відомого повстанського отамана Михайла Малашка^[6], загинув в бою під селом Клинини, на березі річки Збруч. За спогадами Андрія Глувківського коли більшовики були на відстані 30 метрів, вичерпались набої у кулеметній стрічці, тоді сотник без вагань вийняв пістолет й застрелився.
Хвостик Олексій Іванович (1985—2022) — лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.