Беліков Валерій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Олександрович Беліков
рос. Валерий Александрович Беликов
Беліков.jpg
Народження 19 липня 1925(1925-07-19)
Морозовськ, Ростовська область
Смерть 12 листопада 1987(1987-11-12) (62 роки)
Вюнсдорф, НДР
гострий інфаркт міокарда
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби 19421987
Партія КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Беліков Валерій Олександрович у Вікісховищі?

Вале́рій Олекса́ндрович Бе́ліков (рос. Бе́ликов Вале́рий Алекса́ндрович; 19 липня 1925(19250719), Морозовськ — 12 листопада 1987, Вюнсдорф) — радянський військовий діяч, генерал армії, депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Член ЦК КПУ в 1981—1987 р. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1987 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 липня 1925 року в місті Морозовську Морозовського району Ростовської області. Трудову діяльність розпочав у 1941 році на будівництві оборонних споруд в місті Біла Калитва Ростовської області.

На військовій службі в Червоній армії з 1942 року. Під час радянсько-німецької війни з липня 1942 по липень 1944 року в діючій армії: стрілець, автоматник, командир відділення і помічник командира взводу, брав участь у боях на Південному, Закавказькому, 3-му і 4-му Українському фронтах.

У 1945 році закінчив Сталінградське танкове училище. З грудня 1945 року командир танка, в 19461950 роках — командував танковим взводом, потім служив помічником начальника штабу окремого танкового батальйону, а з січня 1951 року — батальйону САУ.

Член ВКП(б) з 1949 року.

У березні 1951 — червні 1952 року — ад'ютант командування Головного бронетанкового управління Радянської Армії. З 1952 року навчався у Військовій академії бронетанкових військ.

У 1956 році закінчив Військову академію бронетанкових військ, у 1968 році — Військову академію Генштабу, в 1973 і 1982 роках — Вищі академічні курси при цій академії.

З березня 1956 року — заступник командира, з листопада 1958 року — командир танкового батальйону. У 19601962 роках — заступник командира танкового полку по політчастині, а з листопада 1962 року — командир танкового полку.

У 19651966 роках — заступник командира танкової дивізії. З липня 1968 року — командир танкової дивізії. З грудня 1971 року — перший заступник, з серпня 1972 року — командувач армії, з травня 1974 року — перший заступник командувача військ Одеського військового округу.

З травня 1976 року — командувач військ Північно-Кавказького військового округу.

З вересня 1979 року — командувач військ Червонопрапорного Прикарпатського військового округу.

З липня 1986 року — головнокомандувач Групи радянських військ у Німеччині.

Помер 12 листопада 1987 року в Вюнсдорфі, за 30 кілометрів від Берліна. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Вітчизняної війни 1-го ступеня, «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» 3-го ступеня, медалями, іноземними орденами і медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Советская военная энциклопедия в 8 томах (второе издание). М.:Военное издательство, 1990. — Т.1. — С.354.(рос.)