Бене (Берегівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бене
Bene zak gerb.png
Герб
Bene2011.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Рада/громада Бенянська сільська рада
Код КОАТУУ 2120484401
Основні дані
Засноване 1269
Населення 1 409
Площа 1,415 км²
Густота населення 995,76 осіб/км²
Поштовий індекс 90261
Телефонний код +380 03141
Географічні дані
Географічні координати 48°09′59″ пн. ш. 22°45′25″ сх. д. / 48.16639° пн. ш. 22.75694° сх. д. / 48.16639; 22.75694Координати: 48°09′59″ пн. ш. 22°45′25″ сх. д. / 48.16639° пн. ш. 22.75694° сх. д. / 48.16639; 22.75694
Середня висота
над рівнем моря
113 м
Місцева влада
Адреса ради 90261, с.Бене, вул. Ракоці, 65 , тел. 4-23-12
Карта
Бене. Карта розташування: Україна
Бене
Бене
Бене. Карта розташування: Закарпатська область
Бене
Бене
Мапа

Бене у Вікісховищі?

Бе́не (колишня назва — Добросілля) — село в Україні, в Берегівському районі Закарпатській області, центр сільської ради. Населення — 1 409 чоловік (станом на 2001 рік). Колишня назва — Добросілля.

назва, ймовірно, є скороченою версією імені Бенедикт

Місцевий вчитель-пенсіонер, у своїй книзі під назвою «Подорож в минуле виноградних місць гори Бені» пише : «Без похвали можу стверджувати, що це село найзатишніше не тільки у винному окрузі Берегова, але й у всьому Закарпатті. З півдня його оточує Велика рівнина (Нодьолфелд), а з півночі — гориста місцевість Карпат. Клімат теплий, оскільки гори захищають селище від холодних північних вітрів!»

Історія[ред. | ред. код]

Старовинне село Бене було засновано угорцями на правому березі річки Боржави (притока Тиси). Головною культовою спорудою міста і, можливо, його головним оборонним пунктом, був костел. Храм зведений за 50 метрів від річкового русла, поблизу головної дороги, що перетинає село і веде в східні райони Закарпаття. Костел був побудований у важливій ключовою точці села — тут, у місці, де дорогу розривало русло річки, був побудований міст, що знаходився неподалік від храму.

Перша письмова згадка про село датується 1269 роком, як Bhene, в дарчому листі короля Бели IV, на володіння. З 1333-го року село перейшло у володінні католицької церкви. Пізніше священик на ім'я Келемен здійснив повний викуп земель селища за ціною три гроші за десятину. Судячи з усього, корінним населенням села були селяни, що займалися лісництвом. За часів середньовіччя частина населення Бені була у володінні панів замку Квасово, що розташоване по сусідстві. Впродовж багатьох століть селищем володіли такі знатні сім'ї, як Бережи Хелеле, Йолчи, Силаді Ержібет — мати короля Матьяша, сім'ї: Руської, Добов, Сейкель, Перейні, Матучинаї, Ратоні, Моккої, Вашархельі, Погань.

У 15 ст. в селі було споруджено храм у романському стилі. Припускають, що церква свого часу носила оборонний характер.

У 16 ст. поселення мало офіційний статус містечка ("oppidum"). З 1551 р. мало власну печатку з гербом: у щиті - серп руків'ям донизу; корону над щитом увінчано виноградною лозою; довкола латинський напис "Sigillum Oppidi Bhene" (1904 р. цей герб було офіційно підтверджено владою Австро-Угорської імперії).

У 1567 р. Бене постраждало від нападу татар. З сорока семи дворів в селі залишилось лише п'ять. Будівлю церкви було також пошкоджено.

В 1593 р. громада прийняла реформатську віру, а храм було перебудовано.

В 1657 р. величезна пожежа знищила село. Так польський князь Любомирський помстився воєводі Дьодю ІІ Ракоці за його посягання на польський трон.

Ференц Ракоці ІІ в своїх мемуарах згадує, що 14-го липня 1703 року він з своїми військом спустився з карпатських гір біля селища Бені і переправився через річку Боржаву. Все це відбувалося безпосередньо перед легендарною тісобечською (селище Тісобеч — тепер у складі Угорщини) переправою. Напередодні цих подій наш земляк — Папп Міхаль разом з селянським ватажком Есе Томашем вже брав участь у військовому поході на Польщу у війську Ракоці ІІ. Вони разом розгорнули повстанський прапор в селищі Торпа, Вари, а пізніше і в місті Береговому. Полонених, схоплених під селищем Вари, після повстанської битви з гайдуками саме в Бені примусили присягнути на вірність князеві Ракоци. 51 доброволець під керівництвом місцевого реформатського священика брали участь у народно-визвольному русі 1848–1849 років проти загонів австрійського генерала Барко, який наступав з боку Галіції.

В селі діє також римо-католицька церква. Що цікаво, з 1940 р. богослужіння католиків і греко-католиків відбувається в одній будівлі за домовленістю.


Цікавою пам’яткою садибного типу є колишній маєток місцевого землевласника,  винороба та виноградаря Йозефа Пума. Його садиба була зведена близько 1928 р., хоча викарбувані в різних місцях (фундамент, льох тощо) дати свідчать про наявність тут будівель значно ранішньої доби – аж до початку ХІХ ст. Після націоналізації майна в 1940-50х рр. в маєтку функціонувала однорічна садівничо-виноградарська школа, згодом був влаштований дитячий інтернат. До останнього часу в колишній садибі було влаштовано дитячий будинок (інтернат) для дітей дошкільного віку з психофізичними вадами.  Наприкінці 2013 року рішенням Закарпатської облради цей заклад було запропоновано ліквідувати, а вивільнений внаслідок закриття комплекс будівель передати з власності області у власність Берегівського району з наступним створенням дошкільного навчального закладу. Наразі доля цього комплексу остаточно не вирішена.

В 2001  р. за сприяння міської управи ХІ району міста  Будапешт  в селі був побудований новий двоповерховий Будинок села, де, окрім сільської ради, влаштований і місцевий культурний центр, тут періодично організується виставка експозицій народної творчості,  робіт місцевих художників тощо.  У дворі біля Будинку села був створений парк дерев’яних скульптур, який став туристичною візитівкою села. В 2010 р. була урочисто відкрита скульптурна група на честь семи праугорських вождів.  Автор композиції, угорський майстер різьблення по дереву Пінтер Ласло, увіковічений на меморіальній дошці на стіні Будинку села. Інша дошка, в пам'ять графа Лайоша Батяні,  була відкрита в 2007 р.

Будинок села


В 1992 р. в Бене був встановлений пам’ятник жертвам сталінізму та Другої світової війни. Тоді ж були упорядковані могили вбитих в 1944 р. угорських полонених солдат. Ці могили знаходяться поруч із старим єврейським кладовищем.

Колишня садиба поміщика Йозефа Пума


Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

На віддалі 350 метрів від села, на вершині тераси правого берега річки Боржави, – пізньопалеолітична стоянка. Поруч, ліворуч від дороги Добросілля – Квасове, поодиноків знахідки крем'яних виробів палеолітичного часу. На південному схилі гори Гайош 1932 року знайдено бронзовий скарб, в якому було 20 браслетів. Датується епохою пізньої бронзи. На території Добросілля відома знахідка посудини типу гідрії 470–430 років до нашої ери та кількох римських монет.

Костел Серця Ісуса[ред. | ред. код]

Костел Серця Ісуса (кінець XIV ст.) — пам'ятка архітектури національного значення. Реєстровий номер: 1110/0. Храм заслуговує на увагу не лише як цікава стародавня споруда, а й як зразок майже ідеальної реставрації і повернення пам'ятці первісного вигляду. У 1999 році за матеріальної та фахової допомоги з Угорщини проведено реставраційні роботи. Дахам повернуто оригінальну форму і ґонтове покриття, ґонт похилими площинами вкрив і верхівки контрфорсів, над вежею здійнявся стрункий готичний шпиль.

Економіка[ред. | ред. код]

  • Виноробня Георгея і Ласло Параски. У агросадибі братів Парасок налічується понад 180 сортів винограду. Вина, які виробляють за стародавніми та секретними сімейними рецептами, можна продегустувати у великий 17-метровій печері.

Посилання[ред. | ред. код]