Берегове
Бе́регове (угор. Beregszász (Береґсас), словац. Berehovo, їдиш בערעגסאז, beregsasz, нім. Bergsaß) — місто обласного підпорядкування в Закарпатській області, районний центр Берегівського району[2].
Берегове розташоване в межах Закарпатської низовини, при західних відрогах Берегівського низькогір'я, над річкою Верке, за 70 км на південний схід від Ужгорода, близько 5 км від перетину кордону з Угорщиною Лужанка-Берегшурань. Берегове славиться своїми виноробськими традиціями. В околицях міста розвідані термальні й мінеральні води, що сприяють одужанню серцево-судинної системи та лікують хвороби шкіри.
Містом проходить низка важливих автошляхів, серед них E58 та E81.
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Місто Лампертгаза (Lamperthaza) було засноване принцом Лампертом, молодшим сином угорського короля Бели І.
1240–1241 — місто було зруйноване військами хана Батия.
1247 — для відбудови міста й заселення території король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії, яким надав певні торговельні привілеї. На честь «сасів» (саксонців) місто почало називатися Лампертсас.
Із 1271 року місто стало центром комітату Береґ.
1342 — Лампертсас отримав статус вільного королівського міста з черговими привілеями.
1396 — угорський король Жігмонд подарував Березький комітат з ценром у Лампертсасі подільському князеві Федору Корятовичу.
1504 — вперше з'являється назва Береґсас (Beregszász).
1566 — місто зруйнували татари, 17 червня 1657 його спалили польські війська під проводом князя Любомирського (помста місцевому князю Дьєрдю (Юрію) II Ракоці, союзнику Богдана Хмельницького), 1686 — війська Габсбурґів.
22 травня 1703 — на торговій площі Берегового Томаш Есе оголосив повстання проти Габсбурґів. Після придушення повстання Карл VI Габсбурґ забрав місто разом із маєтками в роду Ракоці та передав його (1728) роду Шенборнів (нім. Schönborn).
З XIV—XV ст. відомий історичний герб Берегового: на блакитному тлі — золотий лев, над яким — півмісяць та шестикутна зірка (у XIX ст. лев у гербі виступав без побічних фігур). Зображення лева, імовірно, пов'язане з перебуванням міста під владою галицького князя Лева Даниловича у другій половині XIII ст.
1919 — місто короткий час було під контролем румунів, але за Тріанонським договором перейшло до Чехословаччини.
1938–1944 — місто було під владою Угорщини.
26 жовтня 1944 — місто зайняте Червоною армією.
1945 — разом із Закарпаттям передане до складу Радянської України.
17 травня 2001 — Берегове отримало статус міста обласного значення.
29 грудня 2016 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій в Береговому освятив Свято-Троїцький храм УПЦ КП[3].
Клімат[ред. | ред. код]
Берегове має океанічний клімат (Кеппен: Cfb).
| Клімат Берегове | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середня температура, °C | −2,4 | −0,2 | 4,7 | 10,7 | 15,6 | 18,5 | 20,1 | 19,7 | 15,8 | 10,4 | 4,9 | 0,3 | 9,8 |
| Норма опадів, мм | 45 | 38 | 39 | 46 | 69 | 86 | 74 | 68 | 48 | 44 | 51 | 58 | 666 |
| Джерело: [2] | |||||||||||||
Населення[ред. | ред. код]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1786 | 1689 | — |
| 1870 | 6272 | +271.3% |
| 1910 | 12 933 | +106.2% |
| 1930 | 19 007 | +47.0% |
| 1959 | 25 730 | +35.4% |
| 1970 | 27 308 | +6.1% |
| 1979 | 29 013 | +6.2% |
| 1989 | 30 157 | +3.9% |
| 2001 | 26 735 | −11.3% |
| 2012 | 24 505 | −8.3% |
За переписом населення України 2001 року населення в межах підпорядкування Берегівської міськради становило 26 554 людини, зокрема 26 050 міського — в місті Берегові і 504 сільських мешканців Затишного[4]. В етнічному складі населення переважають угорці (48,1 %) та українці (38,9 %)[5][6].
Станом на 1 січня 2007 року чисельність населення міста Берегове становило 25,5 тис. осіб, тобто 2,1 % від загальної чисельності населення області. Щільність населення на 1 км² — 0,8 тис. осіб. Народжуваність (на 1000 жителів) — 9,6 осіб. Смертність (на 1000 жителів) — 14,5 осіб. Природне скорочення населення — 125 осіб. Середній вік населення міста станом на 01.01.2007 р. склав 35,5 років, із них чоловіків — 34,0 років, жінок — 36,7 років.
Працездатне населення міста становить 50 %.
Етномовний склад[ред. | ред. код]
У 1910 році в Береговому мешкало 12 933 людей, із них 12 432 угорськомовних (96,1 %), 221 українськомовних (1,7 %), 140 німецькомовних (0,1 %). За релігійним складом населення Берегового у 1910 р. поділялося на кальвіністів (33,6 %), юдеїв (30,2 %), 21,2 % римо-католиків та греко-католиків (бл. 15 %). До кальвіністів та римо-католиків належали угорці та німці, до юдеїв — євреї, до греко-католиків — українці[7].
У 1830 році у місті жило 300 євреїв, у 1880 — 1795 , у 1921 — 4592, у 1941 — 5865[8]
У 1930 році у Берегові проживало 9 190 угорців (48,4 %)[6]
За переписом 1959 р., серед 25 730 жителів Берегового було угорців (разом з циганами) 56 %, українців 26,5 %, росіян 7,8 %, євреїв 3,9 %, поляків і білорусів по 0,4 %[9]
Національний склад Берегового за результатами переписів населення 1989 та 2001 рр.
| Національність | Населення-2001, тис. осіб |
Населення, % | 2001 рік у % до 1989 | |
|---|---|---|---|---|
| 2001 | 1989 | |||
| угорці | 12,8 | 48,1 | 50,8 | 84,5 |
| українці | 10,3 | 38,9 | 36,2 | 95,8 |
| цигани | 1,7 | 6,4 | 3,2 | 176,4 |
| росіяни | 1,5 | 5,4 | 7,5 | 65,1 |
_Great_synagogue.jpg)
Рідна мова населення м. Берегове за переписом 2001 року:[10]
| мова | чисельність носіїв | частка населення |
|---|---|---|
| угорська | 14,94 тис. | 55,9 % |
| українська | 9,97 тис. | 37,3 % |
| російська | 1,71 тис. | 6,4 % |
| нац-сть | мова | |
| угорці | 48,1 % | 55,9 % |
| українці | 38,9 % | 37,3 % |
| цигани | 6,4 % | 0,04 % |
| росіяни | 5,4 % | 6,4 % |
Економіка[ред. | ред. код]
Економіка міста представлена такими галузями матеріального виробництва як промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання, житлово-комунальне господарство, а також нематеріальною сферою: побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, фізкультура, соціальне забезпечення тощо.
У Єдиному Державному реєстрі підприємств міста Берегове станом на 2006 р. налічувалося 770 одиниць, що на 39 одиниць більше 2005 року. Статус юридичних осіб мали 95 % від загальної кількості суб'єктів. Переважну частину становили підприємства приватної власності (62,3 %).
Основу промислового виробництва в місті становить обробна промисловість — 100 %. В обробній промисловості виділяється харчова промисловість — 77 %, деревообробна промисловість — 10 %, машинобудування — 8 %, легка промисловість — 4 % та поліграфія — 1 %:
Обсяг реалізованої продукції харчової промисловості за 2006 рік в діючих цінах становив 231508,3 тис. грн. Частка зайнятого працездатного населення в харчовій промисловості була найбільшою і становила 28,9 % від загальної кількості працюючих в промисловості.
Освіта й культура[ред. | ред. код]
В місті діють Закарпатський угорський інститут ім. Ф. Ракоці, Медичний коледж, професійний ліцей сфери послуг, дві гімназії І-ІІ ступеня, 7 шкіл І-ІІІ ступеня, 16 дошкільних навчальних закладів. В школах навчаються 3700 учнів. Працюють в них 356 вчителів. В дитячих дошкільних закладах виховуються 841 дітей дошкільного віку.
Місто Берегове має будинок культури, три клуби, музичну школу, міськрайонний музей.
Фізкультурно-оздоровча та спортивно-масова робота проводиться в межах Навчально-спортивної бази «Закарпаття», ТОВ «Мустанг» по кінському спорту.
Туристичні об'єкти[ред. | ред. код]
Берегове є осередком угорської культури на Закарпатті. У 90-х роках 20 століття Берегове пропонували як столицю угорського автономного округу. Але й нині місцевий Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ готує найбільшу в Україні кількість бакалаврів з угорської філології.
Пам'ятки Берегового:
- римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста 12 століття, знищений татарами в 1241 році, відбудований 1370-го, відновлений 1846-го.
- Палац родини Бетленів (1629), нині музей Берегівщини.
- Палац комітатського суду (1908–1909 рр., арх. Ференц Яблонський) або Палац Правосуддя, в радянські часи використовувався як казарма, приміщення механічного заводу, нині — Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II
.jpg)
- ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Дуб бургундський
Військо[ред. | ред. код]
- 315-й гвардійський мотострілецький полк — Розформований у 2003 р.[11]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Попович Роланд Стефанович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2019.
- Рабин Гуґо Ґрин (1930–1996) народився 1 лютого 1930 в Берегові, був відомим британським диктором.
- Ліннер Берталон (1877–1969) — лікар-хірург
- У місті мешкали батьки Фрідмана Мілтона, лауреата Нобелівської премії, до того як переїхали до США
- Василь Муска (1951) — художник, скульптор, архітектор
- Юлій Ребек (11 квітня 1944) — угорський хімік, який діяв у США
- Тимощук Михайло Петрович (1987—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Тюріков Олег Олександрович (1991—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Шарі Федак (1879—1955) — угорська співачка та актриса.
- Нандор Фодор (1895—1964) — парапсихолог, психоаналітик, журналіст, дослідник паранормальних явищ
- Мілтон Фрідман — американський економіст, лауреат Нобелівської премії, батьки якого були вихідцями з Берегового.
- Геза Калочаї (1913—2008) — футболіст і тренер. Виступав за національні збірні Чехословаччини і Угорщини
- Товт Шандор Ерниевич (1970–2015) — український військовик.
- Віднянський Аттіла Йосипович (1964) — український театральний режисер.
- Марія Гулачі (1941-2015) — угорська фехтувальниця.
- Іштван Ійдярто (1963) — угорський дипломат.
Фотографії[ред. | ред. код]
На головній вулиці
Канал Вирка
Колишнє казино
На центральній площі
Колишній Палац Правосуддя
Кам'яниці на «Корзо» (пішохідна зона у центрі міста)
Залізнична станція
Околиця міста і Берегівське низькогір'я
Гребля в Берегове (1900)
Колишня Велика синагога
Діюча синагога
,former_Great_synagogue.jpg)
,synagogue.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ З 17 травня 2001
- ↑ Єпископ Варсонофій освятив Свято-Троїцький храм в м. Берегово
- ↑ Державний комітет статистики України
- ↑ http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
- ↑ а б http://www.mtaki.hu/docs/ter_es_terep_01/t_es_t_01_szarka_l_varosi_nepesseg.pdf A városi magyar népesség a Magyarországgal szomszédos országokban (1910—2000)
- ↑ http://kehilalinks.jewishgen.org/Berehove/
- ↑ JewishGen — Berehove, Ukraine(англ.)
- ↑ Кабузан В. М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год — Ин-т рос. истории РАН; М.: Наука, 2006. 658 с.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
- ↑ Наші танки у Береговому. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 2018-04-25. Процитовано 26 квітня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сторінка міста Берегового
- ЗАКАРПАТТЯ online — Закарпатське місто Берегове відоме виноградними винами і термальними водами
- Chasing Shadows (англ.)
- Новини та статті про Берегове/Береґсас.
- Опис міста Берегового
- Відпочинок в Берегово, готелі
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Берегове |
- Берегове — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
- Термальні джерела в Береговому
- Стратегія протидії угорському впливу. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2018-10-26. Процитовано 26 жовтня 2018.
| ||||||||
| ||||||||||
| ||||||||
