Берегове

Берегове
Герб Берегового	Прапор Берегового
	У центрі Берегового
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Закарпатська область
Район	Берегівський район
Громада	Берегівська громада
Код КОАТУУ	2110200000
Засноване	1063
Населення	▼ 23 732 (01.01.2019)
Площа	19 км²
Густота населення	1265 осіб/км²
Поштові індекси	90200-90209
Телефонний код	+380-3141
Координати	48°12′09″ пн. ш. 22°38′15″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	115 м
Водойма	канал Верке
Міста-побратими	Пшеворськ (Польща); Кечкемет (Угорщина); М'єркуря-Чук (Румунія); Сату-Маре (Румунія); Залаеґерсеґ (Угорщина)
День міста	Останні вихідні травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Берегове
До обл./респ. центру
- фізична	55 км
- залізницею	70 км
- автошляхами	85 км
До Києва
- фізична	625 км
- залізницею	850 км
- автошляхами	759 км
Міська влада
Адреса	вул. Б.Хмельницького, 7. Тел. 2-21-09
Вебсторінка	Берегівська міська рада
Міський голова	Бабяк Золтан Адальбертович
Карта
	Берегове
	Берегове

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Берегове.

Бе́регове^[2]^[3] (Берегово^[4]^[5], угор. Beregszász^[5] (Береґсас), словац. Berehovo, їд. בערעגסאז, beregsasz‎, нім. Bergsaß) — місто в Закарпатській області України, центр Берегівської міської громади та Берегівського району.

Географія[ред. | ред. код]

Берегове розташоване в межах Закарпатської низовини біля підніжжя острівних вулканічних гір^[5], при західних відрогах Берегівського низькогір'я, над річкою Верке^{[джерело?]}, у долині річки Тиса, за 70 км на південний схід від Ужгорода^[2]^[3], близько 5 км від перетину кордону з Угорщиною Лужанка-Берегшурань. Берегове славиться своїми виноробськими традиціями. В околицях міста розвідані термальні й мінеральні води, що сприяють одужанню серцево-судинної системи та лікують хвороби шкіри.

Площа міста — 0,01 тис. км²^[2]. Містом проходить низка важливих автошляхів, серед них E58 та E81.

Клімат[ред. | ред. код]

Берегове має морський клімат (Кеппен: Cfb) з невеликими добовими та річними амплітудами температури повітря, високою відносною вологістю, прохолодним літом та м'якою зимою.

Середньорічна температура становить +9,8 °C. Найпрохолодніший місяць січень, зі середньою температурою -2,4 °С, найтепліший місць липень, з середньою температурою +20.1 °C.

Опадів більше випадає у червні, у середньому 86 мм, найменше у лютому — 38 мм опадів. У рік випадає близько 666 мм опадів.

Клімат Берегового
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	0,9	3,4	9,4	16,2	21,4	24,2	26	25,6	21,5	15,7	8,3	3,1
Середня температура, °C	−2,4	−0,2	4,7	10,7	15,6	18,5	20,1	19,7	15,8	10,4	4,9	0,3	9,8
Середній мінімум, °C	−5,7	−3,7	0,1	5,2	9,8	12,9	14,3	13,8	10,2	5,2	1,5	−2,4
Норма опадів, мм	45	38	39	46	69	86	74	68	48	44	51	58	666
Джерело: [1]

Історія[ред. | ред. код]

На території міста виявлено залишки пізньопалеолітичної стоянки (понад 12 тис. років тому), поселення епохи неоліту (4–5 тисячоліття до н. е.), доби пізньої бронзи (кінець 2 тисячоліття до н. е.), часу Великого переселення народів, а також поселення слов'ян X—XI століть^[3].

Місто засноване в 1063 році угорським принцом Лампертом, молодшим сином угорського короля Бели І, який побудував тут свій палац^[3]. Наприкінці XI століття місто називалося Лампертхаза (Lamperthaza), пізніше Лампертсас^[3]. Інколи заснування міста датують 1247 роком^[2].

Середмістя Берегового, 1915 рік

Берегове у 1939 році

У 1241 роках місто було сильно зруйноване військами хана Батия, що змусило угорського короля Белу IV переселити сюди нових поселенців і надати їм низку привілеїв^[3]. 1247 року для відбудови міста й заселення території король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії. На честь «сасів» (саксонців) місто почало називатися Лампертсас.^{[джерело?]} Мешканці міста отримали право вільного пересування, користування лісом, від 1247 року — право вільної торгівлі^[3].

Із 1271 року місто стало центром комітату Береґ.

У XIII—XIV століттях місто стало значним торговим центром із правом проведення ярмарків^[3]. 1342 року отримало статус королівського міста^[3], за іншими даними — того року місто отримало Магдебурзьке право^[2]. Від середини XV століття набуває розвитку ремісництво^[3].

1396 року угорський король Жігмонд подарував Березький комітат з ценром у Лампертсасі подільському князеві Федору Корятовичу.

З XIV—XV століть відомий історичний герб Берегового: на блакитному тлі — золотий лев, над яким — півмісяць та шестикутна зірка (у XIX столітті лев у гербі виступав без побічних фігур). Зображення лева, імовірно, пов'язане з перебуванням міста під владою галицького князя Лева Даниловича у другій половині XIII століття.

У грамоті 1499 року вперше згадується назва Берегас (Beregszász)^[3].

1566 року місто зруйнували татари, 17 червня 1657 його спалили польські війська під проводом князя Любомирського (помста місцевому князю Дьєрдю (Юрію) II Ракоці, союзнику Богдана Хмельницького), 1686 року — війська Габсбурґів.

Наприкінці XVII століття місто входить до складу Австрії^[3]. Мешканці міста брали участь в угорському повстанні 1703—1711 років під проводом князя Ференца II Ракоці проти Габсбургів^[3]. 22 травня 1703 року на торговій площі Берегового Томаш Есе оголосив повстання проти Габсбурґів. Після придушення повстання Карл VI Габсбурґ забрав місто разом із маєтками в роду Ракоці та передав його (1728) роду Шенборнів (нім. Schönborn).

У 1824 році Берегове отримало право проведення ярмарків 12 разів на рік^[3]. Із скасуванням кріпаччини починався промисловий розвиток міста^[3]. З'явилися підприємства, відкривалися банки, ощадна каса, кредитні установи^[3].

27 квітня 1919 року місто окупували чехословацькі та румунські війська^[3]. Наприкінці 1919 року за Сен-Жерменським мирним договором ввійшло до складу Чехословаччини^[3].

У часи входження до складу Чехословаччини місто було осередком українського культурного життя на південному Закарпатті^[5]. У 1930-ті роки в місті діяла українська гімназія, було розвиненим виноробство та виготовлення керамічних виробів^[4]^[5].

Від 4 листопада 1938 року перебувало під владою Угорщини^[3]. 26 жовтня 1944 року місто зайняла Червона армія.^{[джерело?]} За договором між СРСР і Чехословаччиною від 29 червня 1945 року Берегове у складі Закарпатської України увійшло до складу УРСР^[2]^[3]. 1946 року отримало статус міста^[3]. У 1946—1953 роках було центром округи, від 1953 року — центр Берегівського району^[3].

17 травня 2001 року Берегове отримало статус міста обласного значення.

29 грудня 2016 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій в Береговому освятив Свято-Троїцький храм УПЦ КП^[6].

Населення[ред. | ред. код]

Населення міста Берегове, станом на 1 січня 2019 року, налічувало — 23,732 особи.

За переписом населення України 2001 року населення в межах підпорядкування Берегівської міськради становило 26 554 особи, зокрема 26 050 міського — в місті Берегові і 504 сільських мешканців Затишного^[7]. В етнічному складі населення переважають угорці (48,1 %) та українці (38,9 %)^[8]^[9].

Станом на 1 січня 2007 року чисельність населення міста Берегове становило 24,985 осіб, тобто 2,1 % від загальної чисельності населення області. Щільність населення на 1 км² — 0,8 тис. осіб. Народжуваність (на 1000 жителів) — 9,6 осіб. Смертність (на 1000 жителів) — 14,5 осіб. Природне скорочення населення — 125 осіб. Середній вік населення міста станом на 1 січня 2007 року склав 35,5 років, із них чоловіків — 34,0 років, жінок — 36,7 років.

Працездатне населення міста становить 50 %.

Динаміка населення міста^[10]:

Етномовний склад[ред. | ред. код]

Велика синагога, 1906 рік

У 1910 році в Береговому мешкало 12 933 людей, із них 12 432 угорськомовних (96,1 %), 221 українськомовних (1,7 %), 140 німецькомовних (0,1 %). За релігійним складом населення Берегового у 1910 році поділялося на кальвіністів (33,6 %), юдеїв (30,2 %), 21,2 % римо-католиків та греко-католиків (близько 15 %). До кальвіністів та римо-католиків належали угорці та німці, до юдеїв — євреї, до греко-католиків — українці^[11].

У 1830 році у місті жило 300 євреїв, у 1880 — 1795 , у 1921 — 4592, у 1941 — 5865^[12]

У 1930 році у Берегові проживало 19 000 осіб^[5], з них 9 190 угорців (48,4 %)^[9] та 3 000 українців^[5].

За переписом 1959 р., серед 25 730 жителів Берегового було угорців (разом з циганами) 56 %, українців 26,5 %, росіян 7,8 %, євреїв 3,9 %, поляків і білорусів по 0,4 %^[13]

Національний склад Берегового за результатами переписів населення 1989 та 2001 рр.


Національність	Населення-2001, тис. осіб	Населення, %		2001 рік у % до 1989
Національність	Населення-2001, тис. осіб	2001	1989	2001 рік у % до 1989
угорці	12,8	48,1	50,8	84,5
українці	10,3	38,9	36,2	95,8
цигани	1,7	6,4	3,2	176,4
росіяни	1,5	5,4	7,5	65,1

Рідна мова населення Берегового за переписом 2001 року:^[14]


Мова	Кількість носіїв	Частка населення
угорська	14,94 тис.	55,9 %
українська	9,97 тис.	37,3 %
російська	1,71 тис.	6,4 %

Національність	Частка	Мова
угорці	48,1 %	55,9 %
українці	38,9 %	37,3 %
цигани	6,4 %	0,04 %
росіяни	5,4 %	6,4 %

Економіка[ред. | ред. код]

Басейн з термальними водами у Береговому (2009)

Економіка міста представлена такими галузями матеріального виробництва як промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання, житлово-комунальне господарство, а також нематеріальною сферою: побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, фізкультура, соціальне забезпечення тощо.

У Єдиному Державному реєстрі підприємств міста Берегове станом на 2006 рік налічувалося 770 одиниць, що на 39 одиниць більше 2005 року. Статус юридичних осіб мали 95 % від загальної кількості суб'єктів. Переважну частину становили підприємства приватної власності (62,3 %).

Основу промислового виробництва в місті становить обробна промисловість — 100 %. В обробній промисловості виділяється харчова промисловість — 77 %, деревообробна промисловість — 10 %, машинобудування — 8 %, легка промисловість — 4 % та поліграфія — 1 %:

Обсяг реалізованої продукції харчової промисловості за 2006 рік в діючих цінах становив 231508,3 тис. грн. Частка зайнятого працездатного населення в харчовій промисловості була найбільшою і становила 28,9 % від загальної кількості працюючих в промисловості.

Значні підприємства Берегового^[2]:

ТОВ «Нумінатор»
СП «Айсберг»
СП «Котнар»
ЗАТ «Берегів. радіозавод»
ЗАТ «Укрпроджест — Берегівська швейна ф-ка»
радгосп-завод «Берегівський»

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У місті діє центральна районна лікарня, поліклініка, обласна психіатрична лікарня, 2 готелі^[2]. Наявна залізнична станція^[2]. Є автобусне сполучення з Ужгородом та Мукачевом^[2].

Спорт[ред. | ред. код]

У місті діє футбольний клуб, працює дитячо-юнацька спортивна школа, наявний стадіон^[2]. Фізкультурно-оздоровча та спортивно-масова робота проводиться в межах Навчально-спортивної бази «Закарпаття», ТОВ «Мустанг» по кінському спорту.

Освіта[ред. | ред. код]

У місті діють 9 загально-освітніх шкіл, школа-інтернат, медичне училище, ПТУ, музична школа, Закарпатський угорський педагогічний інститут імені Ференца Ракоці ІІ^[2]. Працює також професійний ліцей сфери послуг, Берегівський ліцей імені Есе Томаша, угорська гімназія Берегівської районної ради, Берегівський міський будинок дитячої та юнацької творчості, Дитяча юнацька спортивна школа, Берегівська Вечірня (змінна) школа.

Серед закладів загальної середньої освіти — Берегівська українська гімназія, 5 шкіл І-ІІІ ступенів — Берегівська ЗОШ № 1, Берегівська ЗОШ № 3 імені Зріні Ілони (з угорською та українською мовами навчання), Берегівська ЗОШ № 4 з угорською мовою навчання імені Лайоша Кошута, Берегівська ЗОШ № 5 з поглибленим вивченням англійської мови імені Тараса Шевченка, Берегівська ЗОШ № 10 з угорською та російською мовами навчання; 3 школи І-ІІ ступенів — Берегівська ЗОШ № 6 з угорською мовою навчання імені Ганни Горват, Берегівська ЗОШ № 7 з угорською мовою навчання, Берегівська ЗОШ № 9 з угорською мовою навчання; 14 закладів дошкільної освіти. У школах навчаються 3440 учнів. Працюють в них 346 вчителів. У закладах дошкільної освіти виховуються 1045 дітей дошкільного віку.

Культура[ред. | ред. код]

У місті діє Український народний театр, районний Центр дозвілля і культури, 2 бібліотеки^[2]. Встановлено пам'ятник воїнам, полеглим під час визволення міста^[2].

Місто Берегове має будинок культури, дитячу школу мистецтв імені Золтана Кодая, бібліотеки та краєзнавчий музей «Музей Берегівщини». Берегове є осередком угорської культури на Закарпатті. У 1990-х роках Берегове пропонували як столицю угорського автономного округу. Але й нині місцевий Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ готує найбільшу в Україні кількість бакалаврів з угорської філології.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник угорському поетові Шандору Петефі у Береговому

Залишки Берегівської гілки Боржавської вузькоколійки біля вокзалу в Береговому

Пам'ятки Берегового:

римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста 12 століття, знищений татарами в 1241 році, відбудований 1370-го, відновлений 1846-го.
Палац родини Бетленів (1629^[3]), нині музей Берегівщини.
Палац комітатського суду (1908–1909 рр., арх. Ференц Яблонський) або Палац Правосуддя, у радянські часи використовувався як казарма, приміщення механічного заводу, нині — Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II
ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Дуб бургундський

Термальні води[ред. | ред. код]

У Берегово відомі два оздоровчі комплекси з термальни басейнами.

Навчально-спортивна база «Закарпаття». Басейн з термальною водою (30-45 °C) відкритий у 1967 році. Лікувальну воду добувають зі свердловини глибиною 1100 метрів, а потрапляє вода у басейн з півторакілометрового гейзера. Термальна вода містить у собі йодні та бромні солі, а також мінерали хлоридно-натрієвого складу. На території бази розташований великий басейн (51 м х 22,2 м) під відкритим небом, температура води якого не падає нижче +32°С. Тут працює готель на 150 місць, ресторан і ще два маленькі басейни, які взимку накривають спеціальним куполом, створюючи ефект турецької лазні.^[15]^[16]

Оздоровчий комплекс «Жайворонок». Це сучасний і комфортний термальний комплекс, побудований в 2011 році та розташований біля підніжжя Берегівського вулканічного низькогір'я. Він складається з основного критого басейну (температура води 31-33 °C), у якому функціонують гідромасаж, гейзер і два водоспади, а також джакузі (42-45 °C).^[16]

Докладніше: Термальні води комплекс "Жайворонок" (Берегове)

Релігія[ред. | ред. код]

У місті діють релігійні громади РКЦ, УГКЦ, ПЦУ, УПЦ (МП), баптистів, свідків Єгови та інші^[2]^[6].

Військо[ред. | ред. код]

315-й гвардійський мотострілецький полк — розформований у 2003 році^[17]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Бричак Володимир Володимирович (1977—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Попович Роланд Стефанович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Рабин Гуґо Ґрин (1930–1996) — відомий британський диктор.
Ліннер Берталон (1877–1969) — лікар-хірург
У місті мешкали батьки Фрідмана Мілтона, лауреата Нобелівської премії, до того як переїхали до США
Василь Муска (1951) — художник, скульптор, архітектор
Юлій Ребек (11 квітня 1944) — угорський хімік, який діяв у США
Тимощук Михайло Петрович (1987—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Тюріков Олег Олександрович (1991—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Шарі Федак (1879—1955) — угорська співачка та актриса.
Нандор Фодор (1895—1964) — парапсихолог, психоаналітик, журналіст, дослідник паранормальних явищ
Мілтон Фрідман — американський економіст, лауреат Нобелівської премії, батьки якого були вихідцями з Берегового.
Геза Калочаї (1913—2008) — футболіст і тренер. Виступав за національні збірні Чехословаччини і Угорщини
Товт Шандор Ерниевич (1970–2015) — український військовик.
Віднянський Аттіла Йосипович (1964) — український театральний режисер.
Марія Гулачі (1941-2015) — угорська фехтувальниця.
Іштван Ійдярто (1963) — угорський дипломат.
Панов Ален (1978) - український дипломат, юрист, професор УжНУ