Кідьош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кідьош
Kidyosh Герб.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Рада/громада Кідьошська сільська рада
Код КОАТУУ 2120483501, 2120483500
Основні дані
Засноване 1332
Населення 895
Площа 1,3 км²
Густота населення 688,46 осіб/км²
Поштовий індекс 90243
Телефонний код +380 03141
Географічні дані
Географічні координати 48°13′05″ пн. ш. 22°41′51″ сх. д. / 48.21806° пн. ш. 22.69750° сх. д. / 48.21806; 22.69750Координати: 48°13′05″ пн. ш. 22°41′51″ сх. д. / 48.21806° пн. ш. 22.69750° сх. д. / 48.21806; 22.69750
Середня висота
над рівнем моря
115 м
Місцева влада
Адреса ради 90243, с. Кідьош, вул. Петефі, 57 , тел. 63-2-16
Карта
Кідьош. Карта розташування: Україна
Кідьош
Кідьош
Кідьош. Карта розташування: Закарпатська область
Кідьош
Кідьош
Мапа

CMNS: Кідьош на Вікісховищі

Кідьош — село в Україні, в Закарпатській області, Берегівському районі.

Розташування[ред. | ред. код]

Знаходиться за 5 кілометрів від міста Берегово, біля підніжжя гори Нодьгедь.

Історія[ред. | ред. код]

Назва села в перекладі з угорської значить «зміїне», через що в радянській час було перейменоване в «Зміївка». Виникла така назва, вочевидь, завдяки імені однойменному потічку.

На території села знайдені сліди поселення кінця 2-го тисячоліття до н. е. Поселення епохи бронзи, розташоване на північному схилі Ардівської гори, що прилягає до Чорного Мочару. В районі села знайдено чотири бронзових скарби, що датується епохою пізньої бронзи. Перший скарб складався з кельтів, серпів, ножів, браслетів. Другий, що знайдений в 1889 році, включав вісім предметів. Третій (1907 рік) — п'ять предметів. Четвертий бронзовий скарб, до складу якого входило шість предметів, знайдено в 1935 році.

Село засноване в кінці  XII ст., перша письмова згадка — в документі 1332 р., де фігурує під назвою «Кікош» (Kykos). За легендою, село виникло на місці монастиря, заснованого у XII ст. королем-вигнанцем Соломоном (онуком Ярослава Мудрого, сином угорського короля Ендре I і київської княжни Анастасії Ярославни). Спочатку село знаходилось в королівській власності, в 1364 р. перейшло до домініканців з Берегсасу (Берегова).  В 1557 р. село отримало статус містечка та власну гербову печатку (на червоному тлі зображений золотий змій, що звивається догори; символ відтворює назву поселення). В XVII ст. землевласником тут була родини Перені та Форгачі, з XIX ст. — графська родина Карої. В радянській час село було позбавлено адміністративної самоврядності, і з 1952 по 2001 рр. знаходилось в складі Великоберезької сільської ради, з 2001 має окремий адміністративний статус.

Архітектура[ред. | ред. код]

Видатною архітектурною спорудою села Кідьош є костел Івана Хрестителя, зведений в  ХIV ст. на пагорбі, на основі каплиці, збудованої століттям раніше, та монастирю, від якого лишились тільки камені. До апсиди-каплиці був добудований готичний неф, і таким чином, церква складається з двох різних частин, але виглядає цільною. Костел мав оборонний характер, був обнесений муром та захищений ровом.  Про оборонний характер свідчать товсті стіни храму та вузькі вікна-бійниці. В 1590 р. населення Кідьоша перейшла в реформатську конфесію, і костел з католицького став реформатським храмом. Після цього старовинні фрески були забілені. В 1657 р. під час карального походу польських рейтарів, в храмі ховались селяни. Тоді костел був пошкоджений пожежею. Захисний мур був розібраний на будматеріали, коли в ньому відпала потреба. Частина рову збережена й понині, і через нього до храму перекинутий місток. Церкву реставрували в 1827, 1889 та  1911 рр. 

Поруч із костелом в XVIII ст. була зведена дерев'яна дзвіниця. Великий старовинний дзвін був конфіскований в Першу світову війну, в 1924 р. на пожертви селян була відлита його копія.

Мурований костел в селі Кідьош Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761 був занесений до переліку Пам'яток архітектури національного значення.

Костел Івана Хрестителя, с. Кідьош
Костел Івана Хрестителя, с. Кідьош

На виїзді з села є цікава будівля, що належить Боржавському лісництву, вік якої — не менше ста років, в минулому — військового призначення. На жаль, після останнього ремонту двохрічної давнини внутрішнє оздоблення будівлі втратило автентичний вигляд.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

В 1990 р. на сільському цвинтарі було встановлено два монументи, один — в пам'ять про загиблих у Другій Світовій Війні, а другий — жертвам сталінського режиму.

Дерев'яна дзвіниця при костелі, с. Кідьош
Дерев'яна дзвіниця при костелі, с. Кідьош

В 2009 р. в центрі села встановили дерев'яний стовп в традиційному угорському стилі, на честь «віднайдення угорцями своєї нової батьківщини».

Економіка[ред. | ред. код]

Це село стало доволі відомим як серед мешканців Берегівщини, так і туристів, що бувають в наших краях, завдяки своїм славетним виноробам.

В селі Кідьош функціонує угорська виноробня Карла Шоша. Спадковий виноградар і винороб Карл Шош вирощує близько 60 сортів винограду та виробляє до 40 видів вина. Як і кілька століть тому, сімейство Шош не відходить від традиційних технологій виготовлення вин, враховуючи при цьому дух Закарпаття.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]