Беніґно Акіно (молодший)
| Беніґно Акіно | |
|---|---|
| ісп. Benigno Simeón Aquino Aquino | |
 | |
| Прізвисько | Ninoy |
| Народився |
27 листопада 1932[1][2][…] Concepciond, Тарлак, Центральний Лусон, Філіппіни[2] |
| Помер |
21 серпня 1983[1][2][…] (50 років) Міжнародний аеропорт Маніли, Паранак[2] ·політичне вбивство |
| Поховання | |
| Країна |
.svg){kind=small} Філіппіни[2] |
| Національність | Kapampangan peopled[4] |
| Місце проживання | Тарлак |
| Діяльність | політик, журналіст |
| Alma mater | Університет Філіппін, Ateneo de Manila Universityd, Колледж Сан-Бедаd і Saint Joseph's College of Quezon Cityd |
| Знання мов | англійська[1] і Пампанґо |
| Посада | член Сенату Філіппінd[2] |
| Партія | Ліберальна партія Філіппінd |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Бенігно Акіно (старший)[2] |
| Мати | Aurora Aquinod[5] |
| Родичі | Herminio Aquinod |
| Брати, сестри | Agapito Aquinod[6] і Teresa Aquino-Oretad[7] |
| У шлюбі з | Корасон Акіно[2] |
| Діти | Бенігно Акіно III[2], Kris Aquinod[2], Ballsy Aquino-Cruzd, Pinky Aquino-Abelladad і Viel Aquino-Deed |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 1854398 |
Беніґно Сімеон «Ніной» Акіно-молодший (тагал. Benigno Simeon "Ninoy" Aquino, Jr. ; 27 листопада 1932 — 21 серпня 1983) — філіппінський політичний діяч, син Бенігно Акіно-старшого.
Сенатор, губернатор провінції Тарлак, генеральний секретар Ліберальної партії, а також лідер опозиції президенту Фердинанду Маркосу. За правління останнього провів деякий час у в'язниці, а потім був змушений залишити батьківщину. Був убитий у міжнародному аеропорту Маніли (який згодом був названий на його честь) після повернення додому з еміграції до США. Підозра в злочині впала на Маркоса, який у ході президентських виборів у 1986 році, що переросли в результаті в народні хвилювання, залишив Філіппіни, і пост президента зайняла вдова Бенігно Корасон Акіно.
2004 року день смерті Бенігно Акіно був проголошений національним святом і неробочим днем. З 30 червня 2010 року по 30 червня 2016 року президентом Філіппін був його син Бенігно Акіно III.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у сім'ї відомого політика та землевласника, був онуком генерала. Працював журналістом, потім у 1955 році був обраний мером міста Консепсьон[en]. Того ж року одружився з донькою багатого землевласника та бізнесмена. В 1959 став віце-губернатором провінції Тарлак, в 1961 став губернатором цієї провінції. В 1967 став сенатором, в 1968 став лідером Ліберальної партії.
У 1972 році, коли президент Фердинанд Маркос оголосив військовий стан, Акіно був заарештований і в 1977 році був засуджений до страти за звинуваченнями в підривній діяльності та причетності до вбивства[8]. 1980 року Маркос скасував смертний вирок у порядку помилування і дозволив Акіно вирушити до США для необхідної йому операції на серці. Акіно зі своєю сім'єю залишався в США три роки, а 1983 року вирішив повернутися на батьківщину, щоб взяти участь у виборах як кандидат на пост президента. Однак відразу після прильоту його було взято під варту і відразу в аеропорті було застрелено. При цьому також був застрелений Роландо Галман, який, як передбачалося, і вбив Акіно[9][8][10].
Розслідування встановило в жовтні 1984 року, що Акіно було вбито в результаті змови військових на чолі з начальником штабу армії філіппінської генералом Фабіаном Вером. Генерала Вера та ще 25 людей судили, але у 1985 році вони були виправдані. Проте вбивство Акіно в результаті призвело до повалення Маркоса наступного року.
У 1990 році 16 осіб було засуджено до довічного ув'язнення за звинуваченням у причетності до вбивства Акіно. При цьому було встановлено, що безпосереднім убивцею був не Галман, як передбачалося раніше, а поліцейський Рогеліо Морено, один із засуджених на цьому процесі[8][11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к л http://www.nndb.com/people/237/000112898/
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://www.sunstar.com.ph/article/196703/Lifestyle/Tantingco-Noynoy-Aquinos-Kapampangan-roots
- ↑ Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
- ↑ https://newsinfo.inquirer.net/1441762/edited-becoming-president-relatives-are-just-around-the-corner — 2021.
- ↑ https://www.philstar.com/headlines/2020/05/15/2014190/former-lawmaker-tessie-aquino-oreta-passes-away
- ↑ а б в Gavilan, Jodesz (20 серпня 2016). LOOK BACK: The Aquino assassination.
- ↑ Kashiwahara, Ken (16 жовтня 1983). Aquino's Final Journey. The New York Times (англ.). Процитовано 4 січня 2017.
- ↑ 24 hours that changed Philippine history." Philippine Daily Inquirer, August 21, 2013. Accessed August 28, 2021
- ↑ Who killed Ninoy? (2)
|
