Березина (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Березина
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Flag of Zhytomyrskiy Raion in Zhytomyr Oblast.png Житомирський район
Громада Глибочицька сільська громада
Рада/громада Глибочицька сільська рада
Код КОАТУУ 1822082002
Основні дані
Засноване 1960
Колишня назва Ємілин, Корчунок, Корчунок-Левковський, Новоберезина
Населення 509
Площа 1,15 км²
Густота населення 442,61 осіб/км²
Поштовий індекс 12404
Телефонний код +380 412
Географічні дані
Географічні координати 50°17′08″ пн. ш. 28°50′50″ сх. д. / 50.28556° пн. ш. 28.84722° сх. д. / 50.28556; 28.84722Координати: 50°17′08″ пн. ш. 28°50′50″ сх. д. / 50.28556° пн. ш. 28.84722° сх. д. / 50.28556; 28.84722
Середня висота
над рівнем моря
198 м
Водойми Тетерів, Холодна, Руда та Лонка
Найближча залізнична станція Гадзинка
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 12403, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Глибочиця, вул. М.Грушевського, 4, тел. 40-60-09
Карта
Березина. Карта розташування: Україна
Березина
Березина
Березина. Карта розташування: Житомирська область
Березина
Березина


Берéзина — село в Україні, у складі Глибочицької сільської громади в Житомирському районі Житомирської області.

Населення становить 509 осіб. День села — 6 травня.

Назва[ред. | ред. код]

На лівому березі Лонки і понад царським шляхом існував старий березовий ліс, від чого у роки колективізації і пішла назва української частини села, а саме «Новоберезина». Після об'єднання у 1960 році сіл Корчунок і Новоберезина нове село отримало назву «Березина».

Географія[ред. | ред. код]

Березина знаходиться на сході Житомирського району за 12 кілометрів від обласного центру — міста Житомира та 18 кілометрів від Коростишева. Через територію села проходить траса міжнародного значення «Київ-Чоп». Знаходиться у складі Глибочицької сільської об'єднаної територіальної громади.

Через село протікає мала річка Лонка, а на околицях протікають річки Тетерів, Холодна, Руда та притока Лонки - Грузька. Також є декілька великих ставків, найбільшими серед них є: Березинський став, Глібка, Квадрат (Грузьке), Залужний та три ставки лісництва (Питомник, Новий, Бобровий).

Є декілька невеликих озер (Журавське, Аеліта, Качине болото, П'явкове болото). У долинах річок та низинах багато боліт.

Історично з Березиною пов'язано два природні урочища. Першим є Грузьке — болотиста низовина, яку відображено на картах середини ХІХ століття[1], даючи початок Лонці. Іншим урочищем є Кривий Яр, що знаходиться на межі Житомирського та Коростишівського районів і є місцем злиття річок Лонки і Рудої в Синку (притоки Тетерева).

В свій час територія села була поділена на велику кількість окремих хуторів (господарських відрубів), окрім польської колонії Корчунка. Рельєф місцевості представлений переважно рівнинними поверхнями, проте присутні також незначні підняття і річкові долини (долини Лонки і Рудої, долина біля Канарської гірки), що подекуди переходять в урвища і яри та каньйони.

Ліси переважно мішані з великою часткою ялини, дуба, сосни та берези.

Історія[ред. | ред. код]

Перші поселення[ред. | ред. код]

До заснування села, територія, скоріш за все, перебувала у володінні різних дворянських родів (в т.ч. Вороничів та Олізарів). В середині ХІХ століття земля належала російським дворянам роду Ніродів. Управління територіями здійснювалося з маєтку, що знаходився у Левкові.

На південних окраїнах села між Грузьким болотом на півночі, хутором Рухлянка в урочищі Лужки і струмком Холодною на півдні, Кривим Яром на сході та Канарською гіркою на південному-сході в середині ХІХ століття було засновано хутір «Jemilin» (Ємілин)[1], що було відображено на трьохверстовій карті 1867 року. Пізніше на основі хутора виникла польська колонія «Корчунок-Левковський»[2]. Станом на 1881 рік у поселенні налічувалося 18 дворів і 87 мешканців[3]. З початку ХХ століття за Столипінською аграрною реформою навколо колонії етнічними українцями почали облаштовуватись хутірські господарства (переважно з Левкова, Гадзинки та Франівки (нині — частина Гадзинки). Ряд хуторів, в тому числі і Корчунок належали до Левківської волості[4].

Поштова станція[ред. | ред. код]

На 121-му кілометрі «нового шляху» у 1846 році було закладено кінну пошту. Будівля збудована в неоготичному стилі, тут збереглися первісні деталі оздоблення ганку: гранітні сходи, оригінальні візерунчасті кронштейни навісу над дверима. Пошта мала дві стайні, діяла також ґуральня.

На картах того часу, зокрема на німецькій триверстовій, пошта мала назву «Klimowβkaja»[5], що дублюється, вочевидь, подібної російської карти[6]. Одначе справжньою назвою була станція «Кмитівська». Схожі поштові пункти розташовувались впродовж всього царського шляху «Київ-Брест». Найближча станція на заході була в Житомирі, а на сході — в Коростишеві.

Колективізація[ред. | ред. код]

З початком колективізації навколишні хутірські угіддя, які було розкидано на обширній території від Левкова до Гадзинки — почали зганяти в колгоспи. На фоні політики коренізації умовний кордон у вигляді Лонки все ще зберігався, тому було створено окреми два колгоспи: один колгосп був для українців (Колгосп ім. «Червоного прапора»), інший — для поляків («Червоний штандарт»). Також на Корчунку була окрема польська школа. Поляки Корчунка розмовляли діалектом старопольської мови, що було висвітлено у дослідженні житомирського науковця та політолога польського походження Сергія Рудницького в книзі «Gwara polska wsi Korczunek koło Żytomierza: fonetyka, fleksja»/Warszawa, 2000[7]. Автор робить висновок, що за лінгвістичними ознаками поляки Корчунку походили з Мазовії та Малопольщі[8]. З ономастичної точки зору - більша частина поляків теперішньої Березини мали належність до відомих польських родових гербів.

Період війни[ред. | ред. код]

З початком Другої світової війни певну частку чоловічого населення було мобілізовано до лав армії. Бійці з Березини були в складі Житомирського військового угрупування 44 — ї армії УРСР, але їх формування у вересні 1939 року так і не було відправлене на польський фронт й з часом перенаправлене на війну з Фінляндією.

У період Німецько-радянської війни село декілька разів піддавалось бомбардуванню. З приходом німецьких окупаційних сил штабом німецької армії стало приміщення старої кінної пошти. На околицях і в найближчих лісах діяло підпілля А. Й. Цендровського[9].

30 грудня 1943 року силами 1-ї гвардармії під командуванням Гречка А. А., німецькі війська були вибиті до рубежів Житомира.

Варто зазначити, що на німецькій карті 1943 року було зображено окремі населені пункти "Beresowka" та "Kol. Lewkowskij Kortschunok"[10].

На Корчунку 5 липня 1944 року під командуванням Олександра Вашкевича було сформовано 22-й полк легкої артилерії, який став основою 5-ї Саської дивізії піхоти Польської Народної армії[11]. Формування дивізії здійснювалося з навколишніх сіл з центром в селі Березина. В серпні того ж року дивізію переведено до Лукова (що поблизу Любліна). Дивізія приймала участь у військових операціях в Чехословаччині.[12]

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Після війни було створено об'єднаний «колгосп ім. Чапаєва», де облаштували необхідні будівлі для ведення господарства. З'явилося підґрунтя для розвитку хмільництва. На плантаціях вирощували високоякісні сорти хмелю, які йшли на експорт. Для переробки сировини у 1955 році було збудовано спеціальну споруду, яку в селі прозвали «Сушка».

Період 19511959 років — будівництво шляху КоростишівЖитомир, а в 1960 році почалась електрифікація села.

В 1959 році було об'єднано чотири села (Березина, Глибочиця, Гадзинка, Нова Вигода) в одну сільську раду, а колгоспи об'єднали в колгосп «Будівник комунізму». Підприємство мало 3810,5 га землі і спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, картоплі, хмелю, городини, цукрового буряку, м'ясо-молочному тваринництві.

З 1941 року Корчунок, як окреме село на обліку не перебувало. З 1954 року в реєстрі належало до Гадзинської сільської ради, а 29 червня 1960 року було прийнято рішення про об'єднання сіл Корчунок і Новоберезина. З того моменту село має назву «Березина»[13].

У 1980 році було збудовано початкову школу. Подальше навчання діти продовжували в навколишніх селах (Гадзинка, Глибочиця) або ж у Житомирі. В ці ж роки було збудовано вузловий об'єкт зв'язку. Для персоналу об'єкту було збудовано три двоповерхових будинки, проведено каналізаційну та водопровідну систему.

Сучасний період[ред. | ред. код]

Уродженці села брали участь у афганській та російсько-українській війнах.

Згідно всеукраїнського перепису населення України 2001 року 97,45 % респондентів вказали рідною мовою українську, 2,36 % — російську і 0,20 % — польську[14]

У 2015 році відкрито дитячий садок «Малятко»[15].

Економіка[ред. | ред. код]

Комплекс колгоспу було повністю зруйновано, він втратив своє цільове призначення. Тому сільською радою було прийнято рішення про передачу об'єктів в приватну власність. Нині на Березині діють два приватні цехи з вироблення меблів та пам'ятників.

Наявна Березинська філія Станишівського лісництва, яка є однією з найбільших у районі, де активно діє «Розсадник плодових та паркових дерев»[16].

Великою популярністю серед охочих укріпити здоров'я, користується оздоровча база «Олімпієць», куди влітку приїздять сотні людей аби помилуватися природою й провести гармонічно вільний час. Базу неодноразово відвідували політики вищого рівня, на її території проводили підготовчі тренування обласні команди з футболу "Полісся" та МФК "Житомир"[17].

Також у селі діє кафе «Вікторія» та три магазини.

Культура і спорт[ред. | ред. код]

Монумент слави

Від недавна Днем села проголошено 6 травня — на День Святого Юрія.

У селі функціонує фельдшерський пункт, школа, бібліотека та клуб для відпочинку молоді.

Релігійне і національне життя[ред. | ред. код]

У квітні 2013 року було відкрито новозбудований храм Святого Юрія силами сільської громади (УПЦ МЦ). Поруч цим, активно функціонує громада УПЦ КП, яка створила Парафію Великомученика Юрія Переможця і яка регулярно проводить служби[18].

Найбільшою ж теперішньою місцевою святинею є т. зв. Криничка, де щорічно відбуваються релігійні свята.

В селі до недавнього часу функціонував баптистський Дім Молитви.

Визначні і легендарні місця[ред. | ред. код]

Найвідомішою будівлею, що збереглася до наших днів у селі, є кінна пошта — на її території сьогодні діє Березинське відділення ДЕД-2. Сучасний вигляд пошта отримала у 1846 році, коли були збудовані нові кам'яні приміщення. Неподалік від пошти було неодноразово знайдено залишки старих фундаментів, які мають невідоме походження.

Поряд з клубом, знаходиться сільський пам'ятник — Монумент слави загиблим у німецько-радянській війні 19411945 років.

Однією із загадок Березини є «Бертин міст». Хоча ця споруда і не збереглась до наших днів, проте й дотепер лишається у пам'яті місцевих жителів у формі переказу.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Кондратюк Ольга Юстинівна (1927—1943) — партизанка загону А. Цендровського.

Література[ред. | ред. код]

  • Военные грозы над Полесьем, К.: Издательство политической литературы Украины, 1985, стор. 165—169
  • Золотые звёзды Полесья, К.: Издательство политической литературы Украины, 1978, стор 318—321
  • Історія міст і сіл УРСР, Житомирська область, К.: Издательство политической литературы Украины, Институт АН УРСР, 1973, стор. 390
  • Штанько І. Літопис землі Глибочицької, Житомир, 2009.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Лист 23-7 c привязкой, Житомир. Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта.. www.etomesto.ru. Процитовано 2016-08-01. 
  2. Карта двухверстовка квадрат 30-26. freemap.com.ua. Процитовано 2016-08-01. 
  3. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.2 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 2016-08-15. 
  4. User, Super. Левковская волость. ukrfamily.com.ua. Процитовано 2016-08-01. 
  5. Немецкая карта трехверстовка квадрат 23-7. freemap.com.ua. Процитовано 2016-08-01. 
  6. Карта трехверстовка новой редакции 23-7. freemap.com.ua. Процитовано 2016-08-01. 
  7. Rudnicki, Sergiusz; Rudnicki, Sergiusz (2000-01-01). Pol's'ka govìrka sela Korčunok bìlâ Žitomira. Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy. ISBN 8386619880. 
  8. Aftonowicz, Gwogowski, Elzbieta, Piotr (2004). 50 lan slavistyki v pan. http://rcin.org.pl/Content/11821/WA243_27481_2630097_50-LAT-SLAWIS.pdf (polska). Warszawa. Процитовано 2004. 
  9. Державний архів Житомирської області. archive.zt.ua. Процитовано 2016-08-01. 
  10. Немецкие карты 500 метровки квадрат M-35-70. freemap.com.ua. Процитовано 2016-08-21. 
  11. Administrator. 5 Saska Dywizja Piechoty. www.jednostki-wojskowe.pl (en-gb). Процитовано 2017-04-14. 
  12. 22 Pułk Artylerii Lekkiej (LWP). 
  13. Syczewski, Antoni. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795 – 2006 роки: довідник. Діаріуш житомирського газетяра. Процитовано 2016-08-01. 
  14. http://database.ukrcensus.gov.ua, http://database.ukrcensus.gov.ua (невідома). База даних всеукраїнського перепису населення 2001 року.. http://database.ukrcensus.gov.ua (англійською). 
  15. У Березині відкрито дитячий садок. Процитовано 2016-08-05. 
  16. Житомирський лісгосп забезпечує Житомир ялинками й соснами на Новий Рік. Фото. reporter.zt.ua. Процитовано 2016-08-22. 
  17. МФК «Житомир» тренуватиметься на спортивно-оздоровчій базі в селі Березина. sportzt.com. Процитовано 2016-08-01. 
  18. РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА (ПАРАФІЯ) ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ ПЕРЕМОЖЦЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, 36907651. b2bsky.co.ua. Процитовано 2016-08-01.