Бертран Бонелло
| Бертран Бонелло | ||
|---|---|---|
| Bertrand Bonello | ||
 Б. Бонелло у 2015 р. | ||
| Дата народження | 11 вересня 1968 (55 років) | |
| Місце народження | Ніцца, Франція | |
| Громадянство |
 Франція | |
| Професія | режисер, сценарист, продюсер, композитор | |
| Роки активності | 1996 — наш час | |
| Член у | Collectif 50/50d[1] | |
| IMDb | ID 0094274 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
|
«Приз ФІПРЕССІ» (Каннський кінофестиваль, 2015) | ||
 Бертран Бонелло у Вікісховищі | ||
Бертра́н Бонелло́ (фр. Bertrand Bonello, 11 вересня 1968, Ніцца) — французький кінорежисер, сценарист, кінопродюсер та композитор.
Біографія[ред. | ред. код]
Бертран Бонелло народився 11 вересня 1968 року у Ніцці. Здобувши класичну музичну освіту, Бонелло грав у рок-групі, працював з Кароль Лор, Франсуазою Арді, Елліоттом Мерфі. Писав музику для короткометражних фільмів і рекламних роликів. З 1991 року живе між Парижем і Монреалем.[2]. У 1996 році Бонелло зняв свій перший короткометражний фільм, а в 1998 році — перший повнометражний фільм («Щось органічне»).
Бонелло став відомим, коли у 2001 році поставив драму «Порнограф», що отримала приз ФІПРЕССІ на Каннському кінофестивалі[3]. У 2003 році режисер зняв картину «Тірезія», що стала номінантом на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю[4].
Бонелло також володіє продюсерською компанією My New Picture, яка випускає всі його фільми, починаючи з «На війні» 2008 року.
Драма Бертрана Бонелло «Будинок терпимості» («Аполлоніда»), та, що розповідає про паризький публічний будинок, що доживає останні дні, стала номінантом на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю у 2011 році[5].
У 2014 році режисер представив на кінофестивалі у Каннах свою нову стрічку «Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є». Хроніка десятирічного періоду з життя Іва Сен-Лорана, що одночасно віддає данину його генієві та проливає світло на темні сторони його натури. Картина завоювала премію «Пальмового пса» (Palm Dog) — (Особлива згадка) і стала номінантом «Золотої пальмової гілки»[6].
Бертран Бонелло викладає в одній з найпрестижніших кіношкіл Франції — «La Fémis».[7][8]
Приватне життя[ред. | ред. код]
Бертран Бонелло одружений з кінооператоркою Жозі Дешайє, від шлюбу з якою у нього є донька Анна Мушетт (нар. 24 травня 2003).
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Примітки | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1998 | Щось органічне | Quelque chose d'organique | сценарист, режисер, композитор | |||
| 2001 | Порнограф | Le pornographe | сценарист, режисер, композитор | |||
| 2002 | Пригоди Джеймса і Девіда | The Adventures of James and David | короткий метр | |||
| 2003 | Тірезія | Tiresia | сценарист, режисер | |||
| 2005 | Сінді: Моя лялька | Cindy: The Doll Is Mine | короткий метр | |||
| 2006 | Моя нова картина | My New Picture | короткий метр | |||
| 2008 | На війні | De la guerre | сценарист, режисер, продюсер, композитор | |||
| 2011 | Будинок терпимості | L'Apollonide (Souvenirs de la maison close) | сценарист, режисер, продюсер | |||
| 2012 | Інгрід Кавен, музика і голос | Ingrid Caven, musique et voix | режисер, продюсер (документальний) | |||
| 2014 | Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є | Saint Laurent | сценарист, режисер, продюсер | |||
| 2016 | Ноктюрама | Nocturama | сценарист, режисер, композитор | |||
| 2019 | Крихітка зомбі | Zombi Child | режисер і сценарист | |||
| 2023 | Звір | La Bête | режисер і сценарист |
- Актор
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Роль | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2004 | Міст мистецтв | Le Pont des Arts | ||||
| 2006 | Цього не повинно бути | On ne devrait pas exister | Бертран | |||
| 2012 | Рука в руці | Main dans la main | ||||
| 2014 | Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є | Saint Laurent | журналіст «Ліберасьон» | |||
| 2015 | Портрет артиста | Le dos rouge | Бертран |
Визнання[ред. | ред. код]
У липні 2015 році Бертран Бонелло нагороджений французьким орденом Мистецтв та літератури (Кавалер)[9].
| Нагороди та номінації | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат | |
| 2001 | Каннський кінофестиваль | Приз ФІПРЕССІ | Порнограф | Перемога | |
| Стокгольмський кінофестиваль | Приз Бронзовий кінь | Номінація | |||
| 2003 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Тірезія | Номінація | |
| 2011 | Будинок терпимості (Аполлоніда) | Номінація | |||
| 2012 | Премія «Люм'єр» | Найкращий фільм | Номінація | ||
| Найкращий режисер | Номінація | ||||
| Найкращий сценарист | Номінація | ||||
| Премія «Сезар» | Найкраща оригінальна музика | Номінація | |||
| 2014 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є | Номінація | |
| Квір-пальмова гілка | Номінація | ||||
| Міжнародне товариство кіноманів | Найкращий режисер | Перемога | |||
| Приз Луї Деллюка | Найкращий фільм | Номінація | |||
| 2015 | Премія «Люм'єр» | Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарист (з Тома Бідеґеном) | Номінація | ||||
| Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | |||
| Найкращий режисер | Номінація | ||||
| 2016 | Приз Луї Деллюка | Найкращий фільм | Ноктюрама | Номінація | |
| 2017 | Премія «Люм'єр» | Найкращий фільм | Номінація | ||
| Найкращий режисер | Номінація | ||||
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
- ↑ Quandt, James, «Flesh & Blood: Sex and violence in recent French cinema», ArtForum, February 2004 [1] [Архівовано 10 серпня 2004 у Wayback Machine.] Access date: July 10, 2008.
- ↑ Festival de Cannes: Bertrand Bonello biography. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 4.04205.
- ↑ Festival de Cannes: Tiresia. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 4.04.2015.
- ↑ Festival de Cannes: Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 4.04.2015.
- ↑ 2014 Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 4 квітня 2014.
- ↑ My New Picture. UniFrance. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ My New Picture [FR]. Cineuropa. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres juillet 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бертран Бонелло |
- Бертран Бонелло на сайті IMDb (англ.)
- Інтерв'ю з Бертраном Бонелло та Гаспаром Ульелем [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Журнал Cosmopolitan, 16 жовтня 2014(рос.)
|
