Бесфамільнов Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бесфамільнов Володимир Володимирович
рос. Влади́мир Влади́мирович Бесфами́льнов
Зображення
Основна інформація
Дата народження 29 серпня 1931(1931-08-29)
Місце народження Саратов
Дата смерті 14 травня 2017(2017-05-14) (85 років)
Місце смерті [Київ]
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Професії музикант
Освіта Київське музичне училище, Київська державна консерваторія
Інструменти баян
Нагороди Народний артист України

Володи́мир Володи́мирович Бесфамі́льнов (* 29 серпня 1931, Саратов) — український та російський баяніст радянських та сучасних часів, лауреат міжнародних конкурсів, 1981 — доцент, 1990 — професор кафедри народних інструментів Національної музичної академії України; 1969 — заслужений артист УРСР (перший серед солістів-баяністів), 1988 — народний артист УРСР; нагороджений золотою медаллю та почесний кавалер академії мистецтв Кампучії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Перші музичні кроки робив під керунком свого батька, Володимира Михайловича; вчився в Саратовському музичному училищі, 1940 року стає переможцем шкільної олімпіади Саратовської області.

У віці десяти років його беруть артистом агітаційного пароплаву «Пропагандист»; з 1941 по 1947 рік працював артистом-баяністом Саратовського державного цирку.

Протягом 1947—1949 років керував художньою самодіяльністю у артілі «Об'єднаний швейник» в Саратові.

Згодом навчався в Київському музичному училищі під керівництвом заслуженого артиста УРСР Івана Журомського та народного артиста УРСР, професора Миколи Івановича Різоля — закінчив 1951 року.

В 1950—1953 роках був концертмейстером та викладав у Київському ансамблі пісні та танцю трудових резервів.

Був викладачем та концертмейстером у 1953—1956 роках.

З 1955 року — соліст Київської консерваторії.

1956 року закінчив навчання в Київській державній консерваторії.

Неодноразовий лауреат конкурсів, виступав:

  • 1956 — республіканському в Києві, 1 місце,
  • 1957 — всесоюзному у Москві, срібна медаль,
  • 1957 — московському міжнародному, золота медаль,
  • 1958 — в Брюсселі, бронзова медаль,
  • 1959 — у Відні, золота медаль. Здійснив велику кількість поїздок з гастролями по світу, виступав на телебаченні, для Українського радіо та фірми грамзапису «Мелодія» здійснив велику кількість аудіозаписів.

Починаючи 1969 роком одночасно почав викладати гру на баяні.

З 1970 року виконував композиції на баяні «Апасіонат», конструктором та виробником якого був майстер Василь Артемович Колчин.

За власні кошти випустив антологію-серію з 12 компакт-дисків «Грає Володимир Бесфамільнов». До записів увійшли, зокрема, Михайла Чембержі на слова поетеси Тамари Коломієць у виконанні Павла Громовенка, також записи з домашнього архіву — серед них концерт з органістом, народним артистом Володимиром Кошубою.

Серед його вихованців — Валентин Барзіон, М. Бруно (Франція), Андрій Голоднюк, Володимир Зубицький (Італія), С. Маркович (Чорногорія), Д. Модрушан (колишня Югославія), Т. Лукич (Австралія), Шматок Сергій, Олександр Хрустевич, Микола Шумський.

Загалом учні Бесфамільнова завоювали на міжнародних конкурсах понад 100 премій і звань лауреатів, в тому числі 3 Гран-Прі та 56 перших місць.

2000 року космонавт Г. С. Титов підписав сертифікат — на присвоєння його імені одній із зірок у сузір'ї Ліра. Серед його нагород — Срібний диск російської академії музики ім. Гнесіних — за заслуги в баянному мистецтві. У жовтні 2002 року в Копенгагені Генеральна Асамблея делегатів конгресу Інтернаціональної Конфедерації акордеоністів йому вручила Почесний диплом — за визнання видатних заслуг. 2006 року президією Академії мистецтв України нагороджений золотою медаллю за видатні творчі досягнення, орденом «Жива легенда» — міжнародним центром Яна Табачника.

Першим зробив подарунок Жашківському музею гармошки — 20 міні-гармошок віком понад 80 років; кількість експонатів станом на 2011 рік зросла до 1000 — займався гармоніст, заслужений працівник культури Іван Сухий.

Окрема точка зору[ред. | ред. код]

Василь Яременко, професор, член НСПУ, стверджує, що в часи арешту Ігоря Завадського за «розбещення неповнолітніх», Безфамільнов був серед групи противників Завадського з подачі Яна Табачника.

Джерела[ред. | ред. код]