Битва за Триполі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва за Триполі
Громадянська війна у Лівії
Лінія фронту
Лінія фронту

Лінія фронту
Координати: 32°54′07″ пн. ш. 13°11′08″ сх. д. / 32.90220000002777567° пн. ш. 13.185800000027779078° сх. д. / 32.90220000002777567; 13.185800000027779078
Дата: 20 серпня — 28 серпня 2011
Місце: Триполі, Лівія
Результат: Перемога повстанців і національно-визвольної арміїі Лівії
Сторони
Лівія Національна перехідна рада

Катар Збройні сили Катару ОАЕ Збройні сили ОАЕ

НАТО НАТО

Лівія Лівійська Арабська Джамахірія

Лівія Збройні сили Лівії
Білорусь Військові радники[1][2]

Командувачі
Лівія Мустафа Абдель Джаліль

НАТО Шарль Бушар

Лівія Муамар Каддафі
Військові сили
Близько 4000 бійців національної визвольної арміїі ПНР (в тому числі військовослужбовці міжнародної коалації і НАТО)[3] Близько 7000 бійців регулярної армії Лівійської Арабської Джамахірії[4]
Втрати
1700 убитих[5] близько 100 убитих, більше 700 взято у полон[6]

Битва за Триполі (араб. معركة طرابلس maʼarikat Ṭarābulus‎) — одна з головних битв під час громадянської війни у Лівії між прихильниками лівійського лідера Муаммара Каддафі і прихильниками Національної перехідної ради за оволодіння столицею Лівії Триполі. Битва почалася 20 серпня 2011 року[7] і завершилася 28 серпня того ж року. До битви також була залучена авіація НАТО.

Хронологія битви[ред. | ред. код]

20 серпня 2011 року було здійснено наступ противників Каддафі на Джанзур, який знаходиться між Ез-Завіей і Триполі. Представник Військової ради Місрати Саїд Алі Гліван заявив, що сили 32-ї бригади Хаміса (військо Каддафі) були ціною великих втрат (більше 30 загиблих повстанців) вибиті зі Злітена. Також було заявлено про підготовку наступу на Зуварі[8].

21 серпня повідомлялося про нетривалі бої в Джанзурі. З'явилася інформація про наступ повстанців у передмісті Триполі, а також про висадку десанту з Місрати в порту Триполі. Представник Перехідної національної ради Лівії Абдель Хафіз Гога заявив, що настав час 'Ч' і національно-визвольні сили підняли повстання у самому Триполі. Одночасно з тим інформаційне агентство AFP повідомило, що на заході Лівії революціонери вийшли до кордону з Тунісом на узбережжя Середземного моря і вже взяли під свій контроль перехідний пункт з Тунісом Рас-Адждир[9][10]. Повідомлялося, що неподалік був бій, проте пізніше ця інформація не підтвердилася.

22 серпня стали надходити повідомлення про те, що повстанці, не зустрічаючи особливого опору, увійшли у столицю, а окремі військові підрозділи, в тому числі й особиста гвардія Каддафі, склали зброю[11]. Пізніше з'явилася інформація про захоплення у полон двох синів Муаммара Каддафі — Саїфа аль-Іслама Каддафі і Мухаммеда Каддафі[12], але згодом ця інформація була спростована[13]. Телеканал CNN повідомив, що повстанці у ніч на 22 серпня зуміли також взяти під свій контроль Зелену площу в центрі Триполі[14][15], яку вони хотіли перейменувати на Площу Мучеників. Надходила непідтверджена інформація про бої в районі урядового комплексу Баб-ель-Азізія[16]. У цей же день повстанці взяли телецентр і штаб-квартиру Державного телебачення Лівії в Триполі. Йшли бої за авіабазу Мітіга[17] і район Аль-Мансур. Телеканал Аль-Джазіра повідомив, що, можливо, почалося повстання і в Ель-Хомсі, який знаходиться між Злітеном і Триполі. Кореспондент Аль-Джазіри, що прямував із загонами повстанцями з Місрати у бік Триполі повідомив, що Ель-Хомс знаходиться під контролем опозиційних сил, однак поруч зі Злітеном були осередки опору урядових військ[18].

23 серпня Саїф аль-Іслам Каддафі з'явився в готелі Ріксос і спростував чутки про свій арешт[19]. Телеканал Аль-Джазіра повідомив, що повстанці перебувають у 500 метрах від урядової резиденції Баб-ель-Азізія[20]. Також надходили повідомлення від журналістів і репортерів, які знаходилися в готелі Ріксос, що у готелі вимкнули світло[21]. У цей же день авіація НАТО зруйнувала частину стіни комплексу Баб-ель-Азізія[22], завдяки чому загони національної визвольної армії зуміли проникнути всередину комплексу[23][24][25].

24 серпня урядовий комплекс Баб-ель-Азізія був повністю під контролем повстанців, проте, як повідомляли Аль-Джазіра і Reuters, у місті, особливо в темний час доби, були чутні постріли і продовжувалися бої з лоялістами[26]. Представник режиму Каддафі Мусса Ібрагім повідомив, що опір повстанцям може тривати місяцями і навіть роками. Сам Муамар Каддафі по телефону повідомив радіостанції Аль-Аруба, що знаходиться у Лівії, при цьому визнав, що таки покинув Триполі. За словами представника повстанців Омара Аль-Гірані, по житловим районам міста було випущено 7 ракет. Пізніше Аль-Джазіра повідомила з посиланням на представника Перехідної національної ради, що бої йшли на південь від Триполі, де, за деякими даними, ховався сам полковник Каддафі[27]. Ближче до вечора у цей же день іноземні журналісти, які перебували раніше в готелі Ріксос, були евакуйовані[28]. У битві за Триполі станом на 24 серпня повстанці втратили понад 400 осіб, а також близько 2000 зазнали поранення[29].

25 серпня повстанці намагались утримати місто Зувара. За словами Абду Салема, вони зайняли і контролювали центр Зувари, але в той же час узбережжя на захід від Зувари залишалося під контролем лоялістів[30]. Також тривали бої в районі Абу-Салім[31].

26 серпня продовжився наступ сил повстанців на південь Триполі і Хатба Шаркія. Велика частина Абу-Саліма була взята під контроль силами повстанців[32]. Уночі Перехідна національна рада з Бенгазі перебралася до Триполі. Пізніше була захоплена військова база Марзак-аль-Шамс, що в місті Зувара[33]. Уздовж лівійсько-туніського кордону точилися бої між прибічниками Каддафі і силами Національної армії[34].

27 серпня з'явилися повідомлення про те, що військам НПР вдалося взяти під свій контроль головний пункт на кордоні Лівії з Тунісом — Рас-Адждир[35], який відкрив шлях для гуманітарної допомоги[36][37][38]. Район Абу-Салім, в якому напередодні йшли запеклі бої, контролювався військами перехідної ради[39]. Центр Триполі поступово повертався до мирного життя.

Блокпост національно-визвольної армії Лівії

28 серпня після взяття опозиційними силами столицю Лівії бої перекинулися на східну частину Триполітанії.

Удари НАТО[ред. | ред. код]

Удари НАТО з 20 по 27 серпня 2011 року
Дата Ракети і пускові установки Танки Транспортні засоби Радари Приміщення
20 серпня[40] 9 зенітних ракет 2 пікапи
2 броньовані машини 		1 радар 3 командні пункти
1 військовий об'єкт
21 серпня[41] 2 реактивні системи залпового вогню
1 ракета типу «земля-земля» 		1 танк 2 бойові машини 2 радари 3 командні пукнти
1 військовий об'єкт
23 серпня[42] 3 зенітно-ракетні комплекси 2 броньовані машини
2 вантажівки важкого устаткування 		1 радар
24 серпня[43] 1 реактивна система залпового вогню 1 вантажівка важкого устаткування 2 радари 2 військових склади
25 серпня[44] 2 пускові установки 1 командний пункт
26 серпня[45] 1 ракета типу «земля-земля» 2 військові об'єкти
1 склад
27 серпня[46] 1 ракета типу «земля-повітря»
Усього 27 1 11 6 17

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Источник: освобожденный из плена в Ливии белорусский военный прибыл в Минск. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 1 липня 2019.
  2. ↑ Белорусских снайперов в Ливии не было, заявил МИД. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 1 липня 2019.
  3. ↑ Libya: This Is The End, And There Will Be Blood. Архів оригіналу за 25 вересня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  4. ↑ [1][недоступне посилання]
  5. ↑ Libyan estimate: At least 30,000 died in the war[недоступне посилання з лютого 2019]
  6. ↑ 400 dead, 2,000 wounded over Tripoli. Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  7. ↑ «Gunfire, Blasts Intensify in Tripoli — Reuters Witness» [Архівовано 26 вересня 2012 у Wayback Machine.]. Reuters. Retrieved 21 August 2011
  8. ↑ Tripoli facing three-sided advance by Libyan rebels-Chris Stephen, Luke Harding and Peter Beaumont. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 6 вересня 2014.
  9. ↑ Рас-Адждир. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  10. ↑ Libyan fighters enter capital from west. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 вересня 2014.
  11. ↑ Tripoli witness speaks to Al Jazeera. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 6 вересня 2014.
  12. ↑ Libyan rebels enter Tripoli, arrest Gadhafi's son. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 6 вересня 2014.
  13. ↑ М.Каддафи позвонил К.Илюмжинову и пообещал бороться до конца. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  14. ↑ Rebel officials: Two of Gadhafi's sons arrested in Tripoli[недоступне посилання з лютого 2019]
  15. ↑ Libyan Freedom Fighters Take Control Of Green Square Tripoli 22/08/2011 طرابلس. Архів оригіналу за 28 квітня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  16. ↑ Libya conflict: Fighting rages near Gaddafi compound. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  17. ↑ Monday, August 22, 2011 — 09:44 — Libya[недоступне посилання]
  18. ↑ Eastern rebels press onwards to Tripoli. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  19. ↑ Сын Каддафи обвиняет Запад в информационной войне[недоступне посилання]
  20. ↑ Резиденция Каддафи остается неприступной. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  21. ↑ Journalists Kept in Hotel as Battle Rages Outside. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  22. ↑ Tuesday, August 23, 2011 — 16:01 GMT+3 — Libya. Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  23. ↑ Rebels 'breach Gaddafi compound'. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 6 вересня 2014.
  24. ↑ «What goes up must come down». Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 6 вересня 2014.
  25. ↑ Gaddafi to «fight to end» as rebels seize HQ. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  26. ↑ Wednesday, August 24, 2011 — 08:58 GMT+3 — Libya
  27. ↑ Wednesday, August 24, 2011 — 12:18 GMT+3 — Libya. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 6 вересня 2014.
  28. ↑ Wednesday, August 24, 2011 — 16:13 GMT+3 — Libya. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  29. ↑ Sporadic fighting rocks Tripoli. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  30. ↑ Zuwarah comes under fire[недоступне посилання з лютого 2019]
  31. ↑ Thursday, August 25, 2011 — 18:27 GMT+3 — Libya
  32. ↑ Libyan rebels storm Abu Salim (1:08). Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  33. ↑ AU Leaders to Map Way for Libya. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 6 вересня 2014.
  34. ↑ Rebels focus on rebuilding Tripoli. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  35. ↑ Zuwara FF liberate Tunisian border | 25-8-2011 | تحرير الحدود مع تونس. Архів оригіналу за 28 квітня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  36. ↑ Saturday, August 27, 2011 — 06:08 GMT+3 — Libya. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 6 вересня 2014.
  37. ↑ Муамар Каддафи, возможно, находится в Алжире. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  38. ↑ Ливийские повстанцы захватили КПП на границе с Тунисом. Архів оригіналу за 30 серпня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  39. ↑ Ливия: 19-летнюю девушку заставляли убивать. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 6 вересня 2014.
  40. ↑ Operational Media Update (PDF) (англ.). OTAN. 20 серпня 2011.
  41. ↑ Operational Media Update (PDF) (англ.). OTAN. 21 серпня 2011.
  42. ↑ Operational Media Update (PDF) (англ.). OTAN. 23 серпня 2011.
  43. ↑ Operational Media Update (PDF) (англ.). OTAN. 24 серпня 2011.
  44. ↑ Operational Media Update (PDF) (англ.). OTAN. 25 серпня 2011.
  45. ↑ Operational Media Update (PDF) (англ.). OTAN. 26 серпня 2011.
  46. ↑ Operational Media Update (PDF) (англ.). OTAN. 27 серпня 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_за_Триполі&oldid=40615750