Міжнародна військова операція в Лівії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтервенція коаліції в Лівії
Повстання у Лівії (2011)
Мапа конфлікту

Мапа конфлікту
Дата: 19 березня 2011 – 31 жовтня 2011[1]
Місце: Лівія
Результат: Режим М.Каддафі повалено
Сторони

Країни підтримавши резолюцію РБ ООН 1973:


Фаза 1: Знищення ППО
Франція Франція
США США
Велика Британія Велика Британія
Італія Італія
Данія Данія
Канада Канада


Фаза 2: Повітряне патрулювання
Франція Франція
США США
Велика Британія Велика Британія
Бельгія Бельгія
Канада Канада
Данія Данія
Греція Греція
Італія Італія
Норвегія Норвегія
Катар Катар
Іспанія Іспанія
ОАЕ ОАЕ


Лівійські повстанці
Лівія Національна перехідна рада Лівії

Лівія Лівійська Джамахірія
  • війська Джамахірії
  • Міліція
  • Іноземні найманці[2][3][4]

при підтримці:
Білорусь Білорусь[5][6][7][8]:

Командувачі
Франція Ніколя Саркозі

Франція Эдвар Гійо
США Барак Обама
США Картер Хам
США Самуель Дж. Локлер
Велика Британія Девід Камерон
Велика Британія сер Стюарт Піч
Велика Британія сер Девід Річард
Італія Джорджо Наполітано
Італія Сільвіо Берлусконі
Італія Іньяціо Ла Русса
Канада Стівен Гарпер
Канада Пітер Маккей
Канада Андре Дешемпс


Лівія Мустафа Мухаммад Абд-аль-Джаліль
Лівія Махмуд Джабриль

Лівія Муамар Каддафі

Лівія Саіф аль-Іслам Каддафі
Лівія Хаміс аль-Каддафі
Лівія Абу-Бакр Юніс Ябр

Військові сили
260 літаків
21 кораблів[9]
200 середних/важких пускових установок ЗКР
220 легких пускових установок ЗКР[10]
600 протиповітряних гармат[11]
Втрати
Франція немає
США 1 безпілотник MQ-8 ВМС США збитий[12]
Нідерланди 3 голландських військовослужбовців взяті в полон (пізніше випущені)[13]
Нідерланди 1 гелікоптер Королівських ВМС Нідерландів Lynx захоплений[14]
Лівія 5,900 військових цілей, в т.ч.[9]
  • 600 танків або броньованих машин
  • 400 артилерії або ракетних установок

Лівія Невідома кількість загиблих чи поранених солдатів (твердження НАТО)[15] [16]

72+ цивильних загинуло (згідно з Human Rights Watch)[17]
40 цивльних загинуло у Триполі (твердження Ватикану)[18]
718 загинули[19] (дані лівійського уряду)
1 400 загинули[20] (дані лівійського відділення МКЧХ)
Американські військові стверджували, що нічого не знають про жертви серед цивільного населення.[21]

Міжнародна військова операція в Лівії — військова операція, затверджена Радою Безпеки ООН, що здійснювалась відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 1973 17 березня 2011[22]. Безпольотна зона була запропонована в ООН для запобігання атак урядових військ, лояльних Муаммару Каддафі, на цивільне населення, що виступає проти Каддафі, під час повстання, що почалося в лютому 2011 року.

Віце-адмірал США заявив що американська частина операції буде мати назву «Світанок Одіссеї» (англ. Operation Odyssey Dawn) і буде спрямована на запобігання лівійської влади використовувати збройні сили проти лівійського народу. Деякі інші країни-учасниці конфлікту назвали операцію по-своєму[23].

12 березня 2011 Ліга арабських держав закликала Раду Безпеки ООН запровадити безпольотною зону над Лівією. 15 березня посол Лівану в ООН Найот Салам вніс на розгляд резолюцію, підтриману Великою Британією і Францією[24]. 17 березня Рада Безпеки прийняла резолюцію десятьма голосами «за» при п'яти утрималися (Бразилія, Росія, КНР, Індія і Німеччина). Бразилія, Росія, КНР і Індія не підтримували військову операцію проти суверенної країни, тоді як Німеччина не хотіла брати участь в якій би то не було військової операції проти Лівії, але вважала, що щось має бути зроблено[25][26][27].

Наразі не можна оцінити яка з країн внесе найбільший внесок в операцію, проте найактивнішими у прийнятті резолюції в терміновому порядку опинилися Франція та Велика Британія, також йшла підтримка від США і Лівану[28][29].

18 березня міністр закордонних справ Лівії заявив що війська припинили обстріл, прийнявши резолюцію ООН. Проте обстріл міст, контрольованих опозицією Місурата і Адждабія продовжився. А в Бенгазі 19 березня були введені солдати і танки військ Каддафі. Артобстріл міста також тривав[30].

19 березня операція була розпочата як тільки французькі ВПС увійшли в повітряний простір Лівії[31]. Французький авіаносець «Шарль де Голль» наблизився до берегів Лівії для забезпечення операції швидкого реагування.

Резолюція дає право знищувати будь-які війська, що становлять загрозу для повсталих тільки за допомогою ударів з повітря[32]. Французькі літаки вже завдали удару по наземних цілях, також були нанесені удари по ППО Лівії за допомогою британського підводного човна і авіаносця США[33].

Ідея створення безпольотної зони[ред. | ред. код]

Лівія[ред. | ред. код]

21 лютого 2011 посол від Лівії Ібрагім Даббаші[en] звернувся до ООН з проханням встановити заборону на польоти на території Лівії, щоб відрізати Триполі (головне місто сил Каддафі) від постачань зброї і найманців, а також убезпечити цивільне населення від повітряних ударів.

9 березня 2011 Мустафа Мухаммад Абд-аль-Джаліль, який очолюючий Національну перехідну раду Лівії запросив світове співтовариство негайно створити безпольотною зону над Лівією, зазначивши що будь-яке зволікання збільшує кількість жертв[34]. Через три дні він заявив що якщо зона не буде встановлена, то в Лівії станеться катастрофа[35]. Військо Каддафі увійде в Бенгазі і знищить півмільйона осіб. 12 березня тисячі лівійських жінок вийшли на вулиці Бенгазі закликаючи світову спільноту встановити заборону на польоти[36].

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

28 лютого 2011 прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон виступив з ідеєю створення безпольотною зони над Лівією для запобігання перекидання найманців Каддафі та використання літаків і вертольотів проти цивільного населення.

7 березня 2011 представник від США в НАТО Іво Даалдер заявив, що НАТО буде стежити за бойовими діями в Лівії цілодобово за допомогою літаків Boeing E-3 Sentry. У той же день анонімне джерело заявило що Велика Британія і Франція вже склали резолюцію про створення безпольотної зони, яка буде розглядатися у ООН в той же тиждень. Рада співробітництва арабських держав Перської затоки також закликала Раду Безпеки ООН вжити всіх заходів для захисту цивільного населення Лівії.

9 березня 2011 біля узбережжя Лівії вже перебували ВМС США в які входив авіаносець USS Enterprise. Канада відправила фрегат HMCS Charlottetown (FFH 339) для посилення військового впливу Заходу в регіоні. Міністр оброни Канади Пітер Маккей заявив що для Канади, як і для НАТО це вимушені заходи і що Канада готова зробити свій внесок у створення безпольотної зони якщо ООН і НАТО приймуть рішення про її запровадження.

12 березня 2011 Ліга арабських держав також закликала ООН до створення безпольотної зони для захисту цивільного населення.

15 березня 2011 ліванським послом Найоті Саламом була представлена ​​резолюція про створення безпольотної зони, яка була відразу ж підтримана Великою Британією і Францією.

17 березня 2011 Рада Безпеки ООН згідно з сьомою частиною Статуту ООН прийняла Резолюцію Ради Безпеки ООН 1973 за яку проголосувало 10 з 15 членів ради ООН, голосів «проти» не було.

Сили коаліції[ред. | ред. код]

Операція по введенню безпольотної зони активно обговорювалося в НАТО Великою Британією і Францією в кінці лютого — початку березня.

США виступила в підтримку можливої ​​резолюції набагато пізніше, так як не прагнула втручатися у справи з Лівією через складні відносин з усім арабським світом. Проте після того як Ліга арабських держав виступила за створення безпольотної зони (зокрема ідею підтримав Ліван, ОАЕ і Катар) США стала брати активнішу участі в обговорення можливої ​​операції.

Міністр оборони США Роберт Гейтс пояснив що «Створення зони починається з знищення ППО супротивника … і після цього можна не хвилюватися що наші хлопці будуть збиті. Але все саме так починається».

19 березня почалася французька операція зі створення безпольотної зони, відразу після цього почали діяти й інші країни коаліції.

  • Flag of France.svg Операція «Харматан» (англ.)
  • Flag of the United Kingdom.svg Операція «Елламі»
  • Flag of the United States.svg Операція «Світанок Одіссеї»
  • Flag of Canada.svg Операція «Мобайл»

Сили країн[ред. | ред. код]

США США

Бази коаліції[ред. | ред. код]

  • Франція Франція: Saint-Dizier — Robinson Air Base, Dijon Air Base, Nancy — Ochey Air Base, Istres-Le Tubé Air Base, Solenzara Air Base, Avord Air Base
  • Греція Греція: Souda Air Base, Aktion National Airport, Araxos Airport
  • Італія Італія: Amendola, Aviano, Decimomannu, Gioia del Colle, Trapani, Pantelleria, Sigonella, Capodichino
  • Іспанія Іспанія: Rota, Morón, Torrejón
  • Велика Британія Велика Британія: RAF Akrotiri, RAF Marham, RAF Lossiemouth, RAF Coningsby, RAF Fairford, RAF Lakenheath, RAF Mildenhall (останні три використовуються американськими ВПС)

Можливі учасники конфлікту[ред. | ред. код]

  • Албанія Албанія: Прем'єр-міністр заявив, що країна готова допомогти коаліції.
  • Йорданія Йорданія: За заявою США країна може вступити в коаліцію.
  • Нідерланди Нідерланди: Міністр закордонних справ заявив що Нідерланди готові надати поки ще невизначену допомогу у встановленні безпольотної зони.
  • Швеція Швеція: Прем'єр-міністр Карл Більдт заявив, що країна готова надати допомогу якщо вона знадобитися НАТО .
  • Саудівська Аравія Саудівська Аравія: Країна вважається можливим учасником конфлікту з боку коаліції.
  • Туреччина Туреччина: МЗС Туреччини заявило що країна підготується до проведення операції по впровадженню безпольотного режиму над Лівією.

Реакція на хід операції[ред. | ред. код]

20 березня після перших бойових дій з боку коаліції її дії зазнали критики з боку Ліги арабських держав. Її голова, раніше наполягавший на введення безпольотної зони, заявив що «те, що відбувається в Лівії сильно відрізняється від того що вони розраховували побачити, вони хотіли захисту громадян Лівії, а не їх бомбардування». Його заяви мають значну вагу оскільки саме через прохання арабських країн ООН прискорили введення безпольотного режиму. Росія і КНР зажадали негайної зупинки бойових дій. Тим не менш командування коаліції повідомляє про те що операція поки проходить успішно і без втрат з боку коаліції[41].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nato chief Rasmussen 'proud' as Libya mission ends. BBC News. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 20 червня 2018. 
  2. Blomfield, Adrian (23 лютого 2011). Libya: Foreign Mercenaries Terrorising Citizens. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 10 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011. 
  3. HUMA KHAN; HELEN ZHANG (22 лютого 2011). Moammar Gadhafi's Private Mercenary Army 'Knows One Thing: To Kill'. ABC News. Архів оригіналу за 8 April 2011. Процитовано 22 березня 2011. 
  4. Meo, Nick (27 лютого 2011). African Mercenaries in Libya Nervously Await Their Fate. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 15 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011. 
  5. СМИ: в расправе над ливийскими повстанцами, возможно, участвуют наемники из Белоруссии. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 16 квітня 2020. 
  6. Эксперт: В Ливии могут воевать белорусские летчики, штабисты и снайперы
  7. Летало ли белорусское оружие в Ливию и Кот-д'Ивуар? [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Тут Бай Медиа, 2 марта 2011
  8. На стороне Каддафи воюют белорусские партизаны[недоступне посилання з января 2022] — Комсомольская правда, 6 апреля 2011. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  9. а б Operation Unified Protector Final Mission Stats. NATO. 2 November 2012. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 13 вересня 2013. 
  10. "The North African Military Balance", Anthony H. Cordesman, Center for Strategic and International Studies, 29 March 2005, p. 32, p. 36
  11. M. Cherif Bassiouni, "Libya: From Repression to Revolution", 13 December 2013, p. 138
  12. Libya Conflict: Nato Loses Drone Helicopter. BBC News. 21 червня 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2011. Процитовано 7 серпня 2011. 
  13. Three Dutch Marines Captured During Rescue in Libya. BBC News. 3 березня 2011. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 11 травня 2011. 
  14. Three Dutch Marines Captured During Rescue in Libya. BBC News. 3 березня 2011. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 11 травня 2011. 
  15. NATO: Gadhafi Forces Caught Mining Misrata Port. USA Today (Brussels). Associated Press. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 16 січня 2012. 
  16. Libya Live Blog - March 20. Al-Jazeera. 20 березня 2011. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 20 березня 2011. 
  17. Unacknowledged Deaths: Civilian Casualties in NATOs Air Campaign in Libya. Human Rights Watch. 14 травня 2012. Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016. 
  18. Vatican: Airstrikes Killed 40 Civilians in Tripoli. The Jerusalem Post. 31 березня 2011. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 31 березня 2011. 
  19. В результате авиаударов НАТО в Ливии погибло 718 и ранено более 4000 мирных жителей //ИА Regnum, 01.06.2011
  20. Цена за голову Каддафи — 3500 бойцов НАТО
  21. By the CNN Wire Staff (16 березня 2011). CNN. March 20, 2011. Edition.cnn.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 21 березня 2011. 
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 травня 2014. Процитовано 21 березня 2011. 
  23. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 21 березня 2011. 
  24. Denslow, James (16 березня 2011). Lebanon's role in a U.N. security council resolution against Libya is evidence of unfinished business between the two countries. The Guardian. Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 20 березня 2011. 
  25. U.N. authorises no-fly zone over Libya. Al Jazeera. 17 березня 2011. Архів оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 17 березня 2011. 
  26. Mark Mardell (17 березня 2011). Libya: U.N. backs action against Colonel Gaddafi. BBC News. Архів оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 17 березня 2011. 
  27. U.N. Security Council approves no-fly zone over Libya. CNN. 17 березня 2011. Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 17 березня 2011. 
  28. Libya: UK forces prepare after UN no-fly zone vote. BBC News. 18 березня 2011. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 3 червня 2021.  (англ.)
  29. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 21 березня 2011. 
  30. Libya: Gaddafi forces attacking rebel-held Benghazi. BBC News. 19 березня 2011. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 3 червня 2021.  (англ.)
  31. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 21 березня 2011. 
  32. http://www.newstatesman.com/blogs/the-staggers/2011/03/libya-military-resolution-fly [Архівовано 21 березня 2011 у Wayback Machine.]?
  33. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 19 березня 2011. 
  34. Rebel Leader Calls for 'Immediate Action' on No-Fly Zone. CNN. 9 березня 2011. Архів оригіналу за 15 березня 2011. Процитовано 10 березня 2011. 
  35. McGreal, Chris (12 березня 2011). Gaddafi's Army Will Kill Half a Million, Warn Libyan Rebels. The Guardian. Архів оригіналу за 12 березня 2011. Процитовано 12 березня 2011. 
  36. Thousands of Libyan Women March for 'No-Fly Zone'. NOW Lebanon. Agence France-Presse. 12 березня 2011. Архів оригіналу за 13 березня 2011. Процитовано 13 березня 2011. 
  37. Allied Forces Attack Libya. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 21 березня 2011. 
  38. а б в г Wide array of U.S. warplanes used in Libya attacks. CNN. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 21 березня 2011. 
  39. F-18 growler jet fighters land at the Nato airbase in Aviano, northern Italy, March 19, 2011. Архів оригіналу за березня 22, 2011. Процитовано березня 21, 2011. 
  40. https://archive.is/20120525143232/www.cbsnews.com/8301-503543_162-20044969-503543.html
  41. Libya: French jets resume sorties as coalition builds. BBC News. 20 березня 2011. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 3 червня 2021.  (англ.)