Битва при Каркарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва при Каркарі
Зображення
Країна  Сирія
Місце розташування Tell Qarqurd
Дата й час 853 до н. е.
Учасник(и) Ахав
Мапа

Координати: 35°44′33″ пн. ш. 36°19′49″ сх. д. / 35.74264600002777570° пн. ш. 36.33054300002777381° сх. д. / 35.74264600002777570; 36.33054300002777381

Стела Салманасара ІІІ з повідомленням про битву при Каркарі.

Битва при Каркарі — велика битва у 853 році до нашої ери[1], що сталася під містом Каркарою між ассирійськими військами Салманасара III та південносирійською коаліцією. За масштабами була однією з найбільших битв тих часів — всього з обох боків у ній взяли участь понад 100 тисяч вояків. Найімовірніше битва завершилися нічиєю.

Історія[ред. | ред. код]

Війну розпочав молодий та войовничий ассирійський цар Салманасар ІІІ,[2] який продовжив ассирійську політику направлену на підкорення Сирії та Ханаану — земель Східного Середземномор'я та оволодіння важливими торговельними шляхами.

Військову кампанію 854 року Салманасар ІІІ спрямував на захід. На той час в регіоні усвідомили ассирійську загрозу, але завдяки діям ворожої дипломатії та внутрішнім чварам не усюди змогли об'єднатися. Цар Каркемиша Сангара прислав Салманасару багату данину, а також власну дочку та сто дочок каркемишських вельмож. Ассирійська армія перейшла Оронт, гори Аман і спустилася в Кілікію де узяла величезну здобич. Ассирійці підкорили Північну Сирію і тепер прийшла черга Південною. Але тут страх перед спільним ворогом виявився сильнішим за внутрішню ворожнечу і місцеві правителі змогли зібратися в потужний Південносирійський союз. Навіть такі закляті вороги як ізраїльський цар Ахав та дамаський Венадад об'єдналися.

Статуя Салманасара ІІІ

Кампанія 853 року описується в «Аналах» Салманасара. Згідно з ними його війська узяли велике торгове місто Хальпу і вторглися на територію Хамату. Майже без опору вони захопили кілька міст. Цар Хамату який входив до Південносирійської коаліції звернувся по допомогу до союзників. Самі ассирійці нараховують в її складі 12 держав, але провідну роль відігравали Арам, Хамат та Ізраїль. Основою коаліції був Арам зі столицею в Дамаску. За ассирійськими джерелами дамаського царя звали Адад-Ідрі, а за Біблією Бен-Хадад. Аналіз тексту показує, що мова певно йде про одну й ту саму людину. Також відомо, що усі тодішні дамаські царі носили почесне ім'я Бен-Хадад — «син Адада», яке як титул використовували колись хуритські царі. Проблема повністю не розв'язана, але за традицією Адад-Ідрі ассирійських джерел ототожнюється з біблійним Бен-Хададом (Венададом), який вивів на зустріч ассирійцям 1200 колісниць, 1200 вершників та 20 тисяч піших воїнів. Великі армії привели також цар Хамату Ірухлені — 700 колісниць, 700 вершників та 10 тисяч піхоти та цар Ізраїлю Ахав — 2 тисячі колісниць та 10 тисяч піхоти. Також свої загони, що правда значно меншої чисельності, прислали дрібні фінікійські міста та окремі правителі. Прийшли на допомогу амманітяни та араби шейха Гіндібу, який прислав тисячу вершників на верблюдах. Серед інших загонів згадується тисяча мусрійців. З одного боку «Мусрі» ассирійці називали Єгипет, а з іншого боку таку само назву мало і князівство на північ від Ассирії. Тож чи то в битві брав участь експедиційний єгипетський корпус чи це був загін з якогось сирійського чи анатолійського князівства достеменно невідомо. Усього за асирійськими даними[3] сили коаліції налічували 44900 піших воїнів[4], 3940 колісниць, 1900 кіннотників та тисячу вершників на верблюдах. Оскільки екіпаж бойової колісниці складався щонайменше з двох людей — колісничого та воїна, то загальна чисельність армії союзу становила не менше 56 тисяч вояків. Зазвичай історики оцінюють її в 60 тисяч воїнів. Чисельність ассирійського війська невідома, але вона має бути зіставною, а ймовірно і більшою. У 845 році до нашої ери Салманасар ІІІ для походу в Сирію зміг зібрати нечувано велике військо в 120 тисяч воїнів, тож вряд чи за 8 років до того він вивів у поле армію меншу за ворожу. Отже, у битві при Каркарі зійшлося понад 100 тисяч воїнів. Для порівняння сили єгиптян та хетів у знаменитій битві під Кадешем за чотириста років до того оцінюються приблизно в 20-30 тисяч з кожного боку[5]. При будь-якій інтрепретації «Поеми Пентаура», в якій описується битва при Кадеші її явно округлені чисельності колісниць в сумі налічують не більше 3,5 тисяч, в той час під Каркаром лише ханаанці[6] мали більшу точну чисельність колісниць. Тобто масштаб битви імперій епохи розквіту бронзовго віку був вдвічі менший за важку, але регіональну війну кінця бронзи початку заліза[7].

Війська союзників зібралися під Каркарою в Хаматі. Там же сталася і найбільша битва ІХ століття. Чим вона закінчилася не відомо. Салманасар ІІІ описує події як свою пермогу і хвастається, що знищив 14 тисяч ворожих воїнів[8]. Однак про результати битви ассирійський надпис говорить вельми непевно. Такі само й політичні наслідки битви — жодного з царів коалійції не було узято в полон, їх царства не було завойовано. Та й вчорашні союзники після битви поводять себе так ніби ассирійська небезпека відійшла у минуле. Судячи з усього битва закінчилася невдало для ассирійців — вони або програли, або ж усе завершилося кривавою нічиєю. Можливо 14 тисяч вбитих ворогів згадуються для того, щоб назвати хоч якийсь успіх.

Безпосереднім наслідком битви стало те, що на 4 роки ассирійці припинили будь-які вторгнення в Сирію, а нова велика війна розпочалася лише через 8. Ізраїль вийшов з коаліції і незабаром знову розпочав війну з Арамом[9]. Вже наступного після битви року Ахав разом з союзним йому Йосафатом вирішили напасти на зайорданське місто Рамот-Гілеад, що належало араму. Це місто розташовувалося на важливому торговельному шляху з Дамаску до Аравії і значною мірою забезпечувало контроль над цією дорогою. В битві під стінами Рамот-Гілеада Ахава було смертельно поранено, а об'єднане ізраїльсько-юдейське військо відступило.

В довгостроковій перспективі битва при Каркарі не зіграла помітної ролі — Салманасар ІІІ зробив за своє довге царювання ще кілька походів в Сирію, в тому числі і згадуваний вище похід 845 року коли він зібрав величезне стодвадцятитисячне військо, однак хоч місцеві правителі врешті й визнали зверхність Ассирії і платили данину, але закріпитися в регіоні у ІХ столітті ассирійцям так і не вдалося.

Інша битва[ред. | ред. код]

Близько 720 року до нашої ери під Каркарою ассирійці за правління Саргона ІІ розбили коаліцію, що складалася з царів Хамата, Арпада, Сімміри та Дамаску, але ця битва менш відома ніж та що сталася за 120 років до неї.

Першоджерело[ред. | ред. код]

Нижче наводиться уривок з надпису ассирійським діалектом аккадської на великому моноліті з Карху (стародавнього Тушхана) на верхньому Тигрі. Переклад[10] зроблено за Е. Schrader, Keilinschnftliche Bibliothek, I. H. Rawlinson, Cuneiform inscriptions of Western Asia, vol. Ill, 7—8.

В епонімат[11] Даян-Ашшура[12], місяці айяра 14-го дня, я виступив з Ніневії[13]; переправився через Тигр і наблизився до поселення Гіамму біля річки Баліх[14]. Вони злякалися жаху, мого володарства, гіркоти моєї лютої зброї і вбили своєю власною зброєю свого владику Гіамму. Я вступив у Кітлалу і Тіль-ша-марахі[15] й у палаци його помістив моїх богів[16], у палацах його влаштував свято. Я відкрив сховище, віднайшов його скарби, захопив його багатство і привіз його в моє місто Ашшур[17].

Я виступив з Кітлали, наблизився в Кар-Шульман-ашареду[18], на кораблях з міхів вдруге переправився я через Євфрат при повній воді. Я прийняв у Ашшур-утір-асбаті на тому березі Євфрату, що над річкою Сагурою[19] і який хетти називають Пітру, данину сріблом, золотом, оловом[20], бронзою, бронзовими казанами віцарів, що по той бік Євфрату — від Сангара, кархемишця[21], Кундаспа, кумухця[22], Арама, бітагусійця[23], Лалла, мелідця[24], Хаяні, біт-габарця[25], Кальпаруди, хаттінійця[26], Кальпаруди, гургумця[27]. Я виступив від Євфрату, наблизився до Алеппо, битви вони злякалися, обійняли мої ноги, я прийняв їх данину сріблом та золотом, приніс жертви Шамашу.

Я виступив з Алеппо, наблизився до поселень Ірхулені, хаматця[28], підкорив Аденну, Баргу (і) Аргану, його царське місто[29]. Йго здобич, його майно, багатство палаців його я уніс, палаци його підпалив. Я виступив з Аргани, наблизився до Каркари[30]. Каркару, його царське місто я зруйнував, зніс, спалив вогнем[31].

1200 колісниць, 1200 кінотників, 20000 воїнів Ада-Ідрі дамаського, 700 колісниць, 700 кінотників, 10000 воїнів Ірхулені хаматського, 2000 колісниць, 10000 воїнів Ахаббу ізраїльського[32], 500 воїнів (царя) куеського[33], 1000 воїнів (царя) єгипетського[34], 10 колісниць, 1000[35] воїнів (царя) ірканатського[36], 200 воїнів Маттіну-баала арвадського[37], 200 воїнів (царя) усанатського[38], 30 колісниць, 1000[35] воїнів Адуні-ба'ала шианського[39], 1000 верблюдів Гіндібу[40], араба,...[41] 1000 воїнів Ба'си, сина Рухуба, аммонітянина[42], — цих 12 царів він[43] узяв союзниками і вони виступили проти мене на війну і на битву. За допомогою високої сили, даної Ашшуром[44], та могутньої зброї, подарованої Нергалом[45], моїм владикам, я з ними бився, завдав їм поразки від Каркари до Гільзау[46], вбив зброєю 14000 їх бійців, пролив над ними свою зливу, подібно Ададу, розкидав (?) їх трупи, численним воїнством їх наповнив пустелю, зброєю пролив їх кров...[47] Перш ніж повернутися я досяг Оронта, в цій битві я відібрав у них колісниці, вершників, упряжних коней.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Часом вказують 854 рік до нашої ери.
  2. ↑ Правив з 859 по 824 роки, за 34 роки правління здійснив 32 походи. Відповідно, битва при Каркарі припадає на 5-6 роки його правління і є однією з перших великих воєн нового царя.
  3. ↑ Власне усі цифри в цій статті подаються за надписом Салманасара ІІІ на моноліті з Карха в перекладі поданому в Хрестоматії з історії Стародавнього світу 1950 року видання, дивись в джерелах. З одного боку для ассирійців, як і для давньосхідної культури характерна скурпульозність у цифрах, зовсім не схожа ту легкість з якої середньовічні джерела описують багатосоттисячні орди ворогів. З іншого боку, це фактично агентурні данні, оскільки ясна річ ніхто ворожому правителю не звітував про чисельність військ. Тай певну неточність створює той факт, що в надписі згадується 12 царів, але перелічується лише 11.
  4. ↑ В залежності від перекладу цифри відрізняються. Чим це пояснюється не ясно, але князю в якого тисяча воїнів у одному перекладі приписують 10 тисяч в другому і «цифри не збереглися» в третьому, тож можливо піхоти було і 54 чи навіть 63 тисячі. В статті дано за перекладом який вказує найменшу сумарну чисельність. Щодо інших родів військ розбіжностей між перекладами не спостерігається.
  5. ↑ Причому скоріше менше ніж більше.
  6. ↑ В широкому розумінні цього слова, як жителі Ханаану, тобто включно з ізраїльтянами.
  7. ↑ Взагалі битва такого масштабу вважалася б великою аж до великих кінця XIX століття.
  8. ↑ При усіх грубах хвастощах ассирійських царів треба знову ж таки підкреслити акуратність в цифрах — Салманасар заявляє, що знищив чверть ворожої армії, порівняйте це з суворівським виразом про турецькі втрати — «А що їх басурман жаліти? Пиши сорок тисяч!».
  9. ↑ Сирійці та ізраїльтяни «любили» одне одного вже в ті часи. І займаються гризнею досі.
  10. ↑ Російською виконав М. І. Дьяконов, а потім з російської на українську Секіші.
  11. ↑ За поширеною в давнину практико роки називалися за іменами спеціальних чиновників епонімів які в Ассирії звалися лімму. В рік вступу на престол лімму був сам новий цар.
  12. ↑ Шостий рік правління Салманасара ІІІ, тобто 854 до нашої ери.
  13. ↑ В IX столітті до нашої ери столицею держави був Кальху, а Ніневія стала столицею Ассирії лише за Синахеріба на початку VII століття до нашої ери.
  14. ↑ Ліва притока Євфрату
  15. ↑ Міста в басейні річки Баліх.
  16. ↑ Ассирійці були благочестиві сучі сини.
  17. ↑ На той час Ашшур вже не був столицею, але царі усіляко підкреслювали свою повагу до стародавнього центра держави від якого вона отримала свою назву.
  18. ↑ Інша назва Тіль-Барсіп, зараз Тель-Ахмар на Євфраті.
  19. ↑ Сучасний Саджур, права притока Євфрату.
  20. ↑ У перекладі Яновської свинцем.
  21. ↑ Тобто царя Кархемиша, найбільшого хетського центру а Сирії на правому березі Євфрату, сучасний Джералбус.
  22. ↑ Куммуха — хеттска держава на Євфраті в південній частині сучасної Малатьї. В грецьких джерелах пізніше відома як Коммагена.
  23. ↑ Біт-Агусі — держава поруч з Куммухою.
  24. ↑ Меліда — хеттске місто, грецька Мелітена, сучасна Малатья — столиця однойменного ілу.
  25. ↑ Біт-Габарі (дім царя Габара) — так звалася держава Самал на півночі Сирії, сучасний Зінджирлі.
  26. ↑ Хаттіна — арамейска держава на Оронті.
  27. ↑ Гургум — хеттська держава у північній Сирії, сучасний Мараш.
  28. ↑ Хамат — велике арамейське місто на Оронті, центр однойменного князівства у Північній Сирії, сучасна Хама.
  29. ↑ Міста в околицях Хамату.
  30. ↑ Місто на північний-захід від Хамату
  31. ↑ Ассирійці узагалі були садисти, піромани, деструктивні маніяки поведені на домінуванні та інших збоченнях. І не соромилися говорити те, що думали.
  32. ↑ Ахава, в оригіналі говориться про Бен-Хумрі, так за династією Омрі звали ассирійці тодішній Ізраїль.
  33. ↑ Куе, абож Кауа — східна Кілікія.
  34. ↑ В тексті «Мусрі», окрім Єгипту це також назва області на північ від Ассирії.
  35. ↑ а б В інших перкалдах може вказуватися 10 тисяч.
  36. ↑ Ірканата або арка — місто у Фінікії на північ від Біблу.
  37. ↑ Арвад — велике місто в північній Фінікії.
  38. ↑ Розташування Усаната невстановлене.
  39. ↑ Область на півночі Фінікії.
  40. ↑ Певно вождь одного з арабських племен.
  41. ↑ Тут в надписі пропуск (пошкодження), що пояснює чому згадується 12 царів, а перелічено лише 11.
  42. ↑ Амонітяни - народ, що жив на схід від Ізраїльського царства, на північ від моавітян в сучасному Зайорданні.
  43. ↑ Мається на увазі Ірхулені. До речі ймовірно не збереглися записи про двох царів, бо інакше виходить, що Ірхулені узяв у союзники самого себе.
  44. ↑ Головний бог Ассирії.
  45. ↑ Ассирійський бог смерті.
  46. ↑ Це ймовірно на південь від Каркари.
  47. ↑ Не зрозумілий вираз.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_при_Каркарі&oldid=41212637