Блокада лівої ніжки пучка Гіса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Характерні хвильові картини типової блокади лівої ніжки пучка, як видно на ЕКГ. Існують широкі комплекси QRS, і у відведенні V6 є інверсія зубця Т, що є нормальним у цьому стані. Під кожним комплексом QRS є його позначення (rS і R) відповідно до номенклатури.

Блокада лівої ніжки пучка Гіса (БЛНПГ) ― це порушення провідної системи серця, яке спостерігається на електрокардіограмі (ЕКГ).[1][2]

У цьому стані, спонукання лівого шлуночка серця затримується, що змушує його скорочуватися пізніше, ніж правий шлуночок.

Причини[ред. | ред. код]

Серед причин БЛНПГ:[3]

Нормальна, непримітна ЕКГ у 12 відведеннях у спокої з раптовим початком (повної) блокади лівої ніжки пучка Гіса. Чітко видно подвійні або виїмчасті зубці R в V6, глибокі зубці R і порушення реполяризації в V3, V4 і V5, а також значно розширений комплекс QRS у V1 і V2.

Пояснення[ред. | ред. код]

Повільна або повна відсутність провідності крізь ліву ніжку пучка Гіса означає, що для повної деполяризації лівого шлуночка потрібно більше часу, ніж зазвичай.[5] Це може бути через пошкодження ніжки пучка Гіса, яка взагалі не здатна проводити, або може являти собою неушкоджену провідність яка просто повільніше, ніж зазвичай. БЛНПГ може бути сталою ― присутньою постійно, але може бути переривчастою, наприклад, відбуватися лише під час пришвидшеного серцебиття. Це може бути пов'язано з тим, що пучок має більш тривалий рефрактерний період, ніж зазвичай.[5]

Розпізнавання[ред. | ред. код]

Електрокардіограма, що показує блокаду лівої ніжки пучка Гіса та нерегулярний ритм через надшлуночкову екстрасистолію.

БЛНПГ діагностується на ЕКГ в 12 відведеннях. У дорослих це проявляється у вигляді широких комплексів QRS тривалістю >120 мс із характерними формами QRS в прекардіальних відведеннях, хоча у дітей спостерігаються більш вузькі комплекси.[6] У відведенні V1 комплекс QRS часто повністю негативний (морфологія QS), хоча можна побачити невеликий початковий зубець R (морфологія rS). У бічних відведеннях (I, aVL, V5-V6) комплекси QRS зазвичай, переважно позитивні з повільним підйомом вгору, що триває >60 мс до піку зубця R. У цих відведеннях можна побачити щербини, але це не узагальнено. Невеликі зубці Q, які зазвичай спостерігаються в бічних відведеннях, відсутні при БЛНПГ.[6] Зубці Т найчастіше вказують в напрямку, протилежному кінцевій частині попереднього QRS ― позитивні комплекси QRS мають негативні зубці Т, а негативні комплекси QRS мають позитивні зубці Т.

Сегменти ST зазвичай проникають у зубці Т і часто здаються підвищеними у відведеннях з негативними комплексами QRS.[7] Вісь може бути нормальною, але може й відхилятися ліворуч чи праворуч.[6]

Блокада лівої ніжки пучка Гіса

Також існують часткові блокади лівої ніжки пучка Гіса: «блокада передньої гілки ніжки» (LAFB)[8] і «блокада задньої гілки ніжки» (LPFB).[9] Мається на увазі блокада, вже після роздвоєння лівої ніжки пучка Гіса.

Діагностичні наслідки[ред. | ред. код]

Наявність БЛНПГ призводить до того, що електрокардіографію (ЕКГ) не можна використовувати для діагностики гіпертрофії лівого шлуночка або гострого інфаркту міокарда, оскільки БЛНПГ сама по собі призводить до розширення комплексу QRS і змін в сегменті ST відповідно до ішемії або ушкодження.[10]

Догляд[ред. | ред. код]

Пацієнтам з БЛНПГ потрібно повне кардіологічне обстеження, а хворим з БЛНПГ і непритомністю або майже непритомністю, може знадобитися кардіостимулятор.

Деяким пацієнтам з БЛНПГ та помітно подовженим QRS (зазвичай >150 мс) і систолічною серцевою недостатністю, може бути корисний електрокардіостимулятор, який дозволяє краще синхронізувати серцеві скорочення.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  1. Журнал «Медицина світу» - Журнал для широкого кола лікарів. msvitu.com. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021. 
  2. P102 Motor neuropathy with multifocal conduction blocks (MNMCB). Neurophysiologie Clinique/Clinical Neurophysiology. Т. 20. 1990-08. с. 72s. ISSN 0987-7053. doi:10.1016/s0987-7053(05)80647-1. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  3. Mayo Clinic - Mayo Clinic. www.mayoclinic.org. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021. 
  5. а б Foster, D. Bruce (2007). Twelve-lead electrocardiography : theory and interpretation (вид. 2nd ed). New York: Springer. ISBN 978-1-84628-610-0. OCLC 184955043. 
  6. а б в Surawicz, Borys; Childers, Rory; Deal, Barbara J.; Gettes, Leonard S.; Bailey, James J.; Gorgels, Anton; Hancock, E. William; Josephson, Mark; Kligfield, Paul (17 березня 2009). AHA/ACCF/HRS recommendations for the standardization and interpretation of the electrocardiogram: part III: intraventricular conduction disturbances: a scientific statement from the American Heart Association Electrocardiography and Arrhythmias Committee, Council on Clinical Cardiology; the American College of Cardiology Foundation; and the Heart Rhythm Society. Endorsed by the International Society for Computerized Electrocardiology. Journal of the American College of Cardiology. Т. 53, № 11. с. 976–981. ISSN 1558-3597. PMID 19281930. doi:10.1016/j.jacc.2008.12.013. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  7. Foster, D. Bruce; Foster, D. Bruce (2007). Twelve-lead electrocardiography: theory and interpretation (English). New York; London: Springer. ISBN 978-1-84628-610-0. OCLC 184955043. 
  8. Left Anterior Fascicular Block by ECG Finding. Definitions (Qeios). 7 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  9. Left Posterior Fascicular Block by ECG Finding. Definitions (Qeios). 7 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  10. Doucette, Emily; Reust, Carin (2014-05). What is the prognostic significance of asymptomatic left bundle branch block (LBBB)?. Evidence-Based Practice. Т. 17, № 5. с. E7–E8. ISSN 1095-4120. doi:10.1097/01.ebp.0000540655.14320.6e. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  11. Stevenson, William G.; Hernandez, Adrian F.; Carson, Peter E.; Fang, James C.; Katz, Stuart D.; Spertus, John A.; Sweitzer, Nancy K.; Tang, W.H. Wilson; Albert, Nancy M. (2012-02). Indications for Cardiac Resynchronization Therapy: 2011 Update From the Heart Failure Society of America Guideline Committee. Journal of Cardiac Failure. Т. 18, № 2. с. 94–106. ISSN 1071-9164. doi:10.1016/j.cardfail.2011.12.004. Процитовано 8 жовтня 2021.