Блінов Микита Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Блінов Микита Павлович
Блинов Никита Павлович.jpg
Народження 3 квітня 1914(1914-04-03)
Кам'янський район (Ростовська область), Росія
Смерть 2 квітня 1942(1942-04-02) (27 років)
Вовчанський район, Ха́рківська о́бласть, Українська РСР, СРСР
Поховання
Країна Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Освіта Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ[d]
Партія КПРС
Звання старший лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна

Микита Павлович Блінов (3 квітня 19142 квітня 1942) — радянський офіцер, учасник Великої Вітчизняної війни, майстер танкового бою, Герой Радянського Союзу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 квітня 1914 року на хуторі Стара Станиця Області Війська Донського (нині Кам'янського району Ростовської області) в селянській родині.

Закінчив Ленінградський навчально-тракторний комбінат. Працював механіком Глубокинського зернорадгоспу Кам'янського району Ростовської області.

Покликаний у РККА в 1936 році. У 1939 році закінчив Саратовське танкове училище[1]. Член ВКП(б) з 1939 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років.

На фронті Великої Вітчизняної війни з перших днів. Командир роти 1-го окремого танкового батальйону 6-ї гвардійської танкової бригади (38-а армія, Південно-Західний фронт) гвардії старший лейтенант Микита Блінов в період боїв з 31 березня до 1 квітня 1942 року в числі перших увірвався в село Байрак Вовчанського району Харківської області. Був поранений, але продовжував керувати боєм, замінивши вибулого з ладу командира танкового батальйону.

Екіпаж танка Микити Блінова знищив 8 гармат, кілька мінометних батарей та кулеметних точок, 6 танків і самохідних артилерійських установок противника.

2 квітня 1942 року в одному з боїв танк Блінова був підбитий. Німці оточили і закидали його гранатами. Танкісти продовжували вести вогонь з палаючого танка, доки не полягли смертю хоробрих. Микита Павлович Блінов загинув.

В результаті самовідданої вчинку Блінова інші танкові екіпажі зломили опір противника, який був змушений відступити, кинувши три важких танки та інше озброєння[2]. Після того як в населений пункт Байрак увійшли радянські війська, навколо танка Микити Блінова було виявлено до 60 загиблих німецьких солдатів і офіцерів[3].

Похований у селищі міського типу Білий Колодязь Вовчанського району Харківської області України.

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина — Ольга Казимирівна Блінова, проживала у селі Катирне Єрмаковського району Красноярського краю[4].
  • Син — Іван Микитович Блінов.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • На хуторі Стара Станиця ім'ям Микити Блінова названі вулиця і середня школа. Піонерська дружина школи також носила ім'я Героя.
  • У Парку Перемоги Каменськ-Шахтинського Герою встановлена меморіальна дошка.
  • У селищі Лух Івановської області встановлено бюст і меморіальна дошка, ім'я Блінова носить одна з вулиць[5].
  • Меморіальна дошка в пам'ять про Блінова встановлена Російським військово-історичним товариством на будівлі Старостанинської середньої школи Кам'янського району, де він навчався.
  • Меморіальна дошка на братській могилі у селищі Білий Колодязь, де похований Блінов.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Калинин В. В., Макаренко Д. Г. Герои подвигов на Харьковщине. — Харьков, 1970.
  • Они прославили Родину. Книга 1. Ростов-на-Дону, 1974.

Посилання[ред. | ред. код]

Блінов, Микита Павлович. На сайті «Герої країни».