Боданінський Усеїн Абдурефійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Усеїн Абдурефійович Боданінський
крим. Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy
Усеїн Боданінський
Ім'я при народженні крим. Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy
Народився 1877(1877)
Бадана
Помер 17 квітня 1938(1938-04-17)
Сімферополь
·розстріл
Поховання Сімферополь
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність Кримський татарин
Діяльність художник-декоратор, етнограф, історик, музейний працівник
Галузь етнографія і мистецтвознавство
Відомий завдяки засновник і перший директор музею у бахчисарайському Ханському палаці
Alma mater Московська художньо-промислова академія імені Сергія Строганова (1905)
Знання мов російська і кримськотатарська
Заклад Ханський палац
Посада директор музеюd
Конфесія Іслам
Родичі Абдурефі Боданінський
Брати, сестри Алі Боданінський

Усеї́н Абдурефі́йович Бода́нінський (крим. Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy; *1877 — †17 квітня 1938[1]) — видатний діяч кримськотатарської культури, художник-декоратор, етнограф, історик, музейний працівник. Засновник і перший директор музею у бахчисарайському Ханському палаці.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Бадана Сімферопольського повіту в родині викладача Сімферопольського народного татарського училища. Він навчався живопису в Москві, а пізніше працював в Парижі, Стамбулі, Дрездені та Санкт-Петербурзі в якості художника-деократора. Двадцять років він жив за межами Криму, і повернувся на півострів на прохання брата. На батьківщині він одразу активно включився в суспільне життя, став делегатом Курултаю та, оселившись в Бахчисараї, повністю присвятив себе вивченню історії та етнографії свого народу. Спочатку він засновує тут Бахчисарайський осередок Петроградського товариства захисту та збереження пам'яток давнини, а потім, в жовтні 1917 року, він стає директором створеного в Ханському палаці музею.

Музей[ред. | ред. код]

У 1917 році Усеїн Боданінський домігся від Тимчасового уряду постанови про створення Музею тюрко-татарської культури (згодом — Бахчисарайський палац-музей) у приміщенні бахчисарайського Хансараю. Його директором він був до 1934 р. З самого початку свого керівництва музеєм, Усеїн Абдурефійович розпочав формування кримськотатарського фонду в умовах недостатнього фінансування та обмеженої кількості співробітників. Новим у цьому напрямку стало формування мережі «представництв музею» навіть у віддалених селах Кримського півострову, завдяки чому до музею надходили рідкісні експонати. Директорові музею вдалося встановити такі стосунки з місцевим населення, які сприяли тому, що Музей поповнювався колекціями самим татарським населенням.

Проте, найбільшою стала експедиція 1925 року, коли вчені на чолі з Боданінським відвідали 64 кримських села, зібрали безліч предметів побуту, записали місцевий фольклор та описали життя кримських татар в різних регіонах Криму. Він також зміг віднести до музею печерні міста в Бахчисарайському районі — Чуфут- Кале, Мангуп-Кале, Ескі-Кермен та Тепе- Кермен, а також всі мавзолеї-дюрбе, стародавні мечеті та надати їм державного захисту. Археологічні розкопки, проведені працівниками музею на території поселення Ескі-Юрт та знайдені там могильні надгробки та плити, привідкрили багату історію кримських татар ще до утворення Кримського ханства. Усеїн Боданінський також був ініціатором відкриття меморіального будинку-музею I. Гаспринського.

Репресії[ред. | ред. код]

У 1934 р. Боданінського усунули з посади.

Протягом 19351937 років він перебивався випадковими заробітками у Москві та Тбілісі. Проте 1937 р. його було заарештовано за звинуваченнями в участі у контрреволюційній націоналістичній організації та роботі на іноземну розвідку і 17 квітня 1938 року — поряд з іншими видатними діячами кримськотатарського культурного відродження — розстріляно в Сімферополі.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Народный учитель. Документальный очерк деятельности выдающегося крымскотатарского просветителя Усеина Боданинского / У. К. Мусаева ; под ред. А. А. Непомнящего. — Симферополь: ОАО «Симферопольская городская типография», 2007. — 240 с. — (Биобиблиография крымоведения ; вып. 9). — ISBN 978-966-2913-69-9

Примітки[ред. | ред. код]