Бойко Іван Давидович

Бойко Іван Давидович
Народився	17 (29) липня 1899 Володькова Дівиця, Володько-Дівицька волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	5 червня 1971(1971-06-05) (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  Українська Держава  Українська РСР  СРСР
Діяльність	історик
Alma mater	Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Галузь	історія
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах

Бо́йко Іва́н Дави́дович (нар. 17 (30) вересня 1899(18990930), с. Володькова Дівиця, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 5 червня 1971, Київ) — український історик, доктор історичних наук.

Життєпис

Народився в с. Володькова Дівиця Чернігівської губернії, нині — Чернігівської області. Після закінчення історико-економічного факультету Ніжинського інституту народної освіти викладав суспільствознавство в Бориспільській семирічній школі.

У 1929—1932 роках навчався в аспірантурі Інституту української культури ВУАН, викладав історію у Вінницькому педагогічному інституті; з 1934 року — завідувач кафедри історії СРСР та історії України Харківського державного університету. 1940 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Польське повстання 1863 р. на Україні». В роки німецько-радянської війни працював завідувачем кафедри історії СРСР та історії України в Об'єднаному українському державному університеті в м. Кзил-Орда (нині Кизилорда, Казахстан) та зав. кафедри історії України в Харківському державному університеті. Від 1945 до 1948 — зав. учбовою частиною Республіканської партійної школи при ЦК КПУ, проректор з науково-видавничої частини та зав. кафедри історії СРСР Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

Зав. відділу історії феодалізму, старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (1955–63); член делегації СРСР на XII Міжнародному конгресі істориків (Рим, 1955). 1964 захистив докторську дисертацію на тему «Селянство України в другій пол. 16 — першій пол. 17 ст.». Від жовтня 1966 працював старшим науковим співробітником-консультантом відділу етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського АН УРСР.

Автор понад 80 праць з історії СРСР та України.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани».

Праці

Основні праці:

• Селянство України в другій половині XVI – першій половині XVII ст. Київ, 1963
• Історія Української РСР, т. 1–2. К., 1963–65 (у співавторстві).

Посилання

• Швидкий В. П. Бойко Іван Давидович [Архівовано 2 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Література

• Учені вузів Української РСР. К., 1968
• Іван Давидович Бойко.(Некролог). "УІЖ", 1971, № 8(125)
• Вчені Інституту історії України. К., 1998.