Координати: 49°19′50″ пн. ш. 23°35′58″ сх. д. / 49.33056° пн. ш. 23.59944° сх. д. / 49.33056; 23.59944

Болехівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Болехівці
Озерний край. Краєвид на село Болехівці
Озерний край. Краєвид на село Болехівці
Озерний край. Краєвид на село Болехівці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Дрогобицький район
Тер. громада Дрогобицька міська громада
Код КАТОТТГ UA46020030060025651
Основні дані
Перша згадка 1409
Населення 2351
Площа 2,9 км²
Густота населення 78 осіб/км²
Поштовий індекс 82170
Географічні дані
Географічні координати 49°19′50″ пн. ш. 23°35′58″ сх. д. / 49.33056° пн. ш. 23.59944° сх. д. / 49.33056; 23.59944
Водойми р. Солониця
Найближча залізнична станція Болехівці
Місцева влада
Адреса ради 82170, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Болехівці, вул. Зелена, 111
Сільський голова Тарас Городиський
Карта
Болехівці. Карта розташування: Україна
Болехівці
Болехівці
Болехівці. Карта розташування: Львівська область
Болехівці
Болехівці
Мапа
Мапа

CMNS: Болехівці у Вікісховищі

Боле́хівці — село в Україні, у Дрогобицькій міській громаді Дрогобицького району Львівської області. Населення складає 2351 особу.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване за 76 км від обласного центру та 7 км від районного центру, на березі річки Солониця. Біля села пролягає залізниця, на якій розташований пасажирський однойменний зупинний пункт.

Історія

[ред. | ред. код]

Село вперше згадується у грамоті 20 серпня 1409 року, коли король Владислав II Ягайло подарував сусідні села Почаєвичі, Гаї Верхні та Нижні Дрогобицького повіту Станіславові Коритку з правом спадкоємства[1].

Населення: українці 1965, поляки 128, протестанти (німецькі колоністи) 139, євреї 8 (поляки й німці жили в селі Нойдорф, до парафії належали теж 127 українців, які жили в селі Нойдорф).

1 серпня 1934 року створено Нойдорфську гміну в дрогобицькому повіті з центром у Нойдорф. Також, до неї увійшли сільські громади: Болехівців, Верхніх Гаїв, Нижніх Гаїв, Почаєвичів і Раневичів[2].

В селі є мурована церква (1886 року побудови). Діяла читальня «Просвіти» та кооперативні установи (споживча і кредитова). Парохом був Іван Шевчук (1876 р. н.).

Село було поділене політично на два табори: національний, згуртований в читальні «Просвіти», який міцно тримався своєї церкви, та совєтофільський, збаламучений комуністичною пропаґандою. Чисельно національний табір переважав, але совєтофільський був аґресивніший. У 1938 році читальня «Просвіти» влаштувала ювілейне свято, на яке були запрошені просвітяни з сусідніх сіл. Після цього на громадській площі відбулася просто неба академія з мистецькою програмою. Неподалік стояла група молодих людей, які не прилучилися до спільного святкування — це була комуністичною пропаґандою збаламучена частина місцевої молоді. Всі вони стояли насуплені, а в кожного в руках була палиця. Після святої академії почалась загальна забава.

З 28 червня 1941 по 6 серпня 1944 року село тимчасово перебувало під німецько-фашистською окупацією. За радянських часів в селі було зведено 180 нових будинків.

12 червня 2020 року, відповідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Дрогобицької міської громади.

Персоналії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Акти ґродські і земські. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 28 лютого 2018.. — Львів, 1870. — Т. 4. (пол., лат.) с. 73-75, XXII
  2. Розпорядження Міністра внутрішніх справ від 14 липня 1934 року «Про поділ дрогобицького повіту в львіській провінції на ґміни (сільські муніципалітети»). Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 3 травня 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Дрогобиччина — земля Івана Франка. — Н'ю Йорк, 1973

Посилання

[ред. | ред. код]