Служба безпеки ОУН (б)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Служба безпеки ОУН (б) (СБ ОУН) — спеціальний підрозділ українського визвольного руху, створений 1940 року як окрема референтура проводу ОУН.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Служба безпеки ОУН. Зачинені двері OUN Securite Servise.

Історія[ред.ред. код]

Першим головою СБ був Микола Лебідь, другим — Микола Арсенич, який очолював службу впродовж шести років і найбільше доклався до її розбудови.

Діяльність[ред.ред. код]

Головним завданням СБ була розвідувальна і контррозвідувальна діяльність, захист визвольного руху від проникнення ворожої агентури, також вона виконувала каральні функції. Для знешкодження інформаторів та агентури НКВС СБ ОУН використовувала слідчий апарат та розбудовану мережу власної агентури. СБ ОУН проводила документування власної діяльності, складаючи протоколи, акти, інструкції та інші документи.[1]

Територіальна структура СБ повторювала структуру ОУН, але на місцях її клітини мали значну автономію.

Терор проти радянських силових органів[ред.ред. код]

Терор — один із методів боротьби СБ ОУН(б) проти співробітників радянських силових органів на території Волині та Полісся. Його завдання полягали у фізичному знищенні ворога, залякуванні, демонстрації сили оунівського підпілля. СБ зійснювала замахи на діячів каральних органів СРСР. Схоплених міліціонерів та співробітників органів держбезпеки есбісти переважно жорстоко страчували, інколи терору зазнавали сім'ї співробітників радянських силових органів. Відомі випадки терористичних актів есбістів у формі червоноармійців, солдатів внутрішніх військ, прикордонників, міліціонерів і під виглядом «стрибків». Успішне проведення індивідуальних терактів проти радянських військових забезпечило можливість тривалого протистояння сильнішому та досвідченішому ворогу. Проблема терористичної діяльності ОУН на регіональному рівні вивчена недостатньо.[2]

Спецгрупи НКВС під виглядом боївок СБ ОУН[ред.ред. код]

В радянських документах виявлені дані, що під виглядом боївок СБ орудували спецгрупи НКВС[3], котрі вбивали учасників націоналістичного підпілля[4] та мирних громадян[5], запідозрених у співпраці з ОУН-УПА. Відтак, можна припускати, значну частину злочинів, які радянська та сучасна проросійська історіографія приписує СБ ОУН, фактично скоїли спецгрупи НКВС під виглядом та від імені структур СБ ОУН. Факти злочинної та провокаційної діяльності спецгруп НКВС також зафіксовані і у внутрішніх документах СБ ОУН[6][7][8][9].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Служба безпеки ОУН(б). Електронний архів Українського визвольного руху
  2. Індивідуальний терор СБ ОУН(б) проти радянських силових органів на території Волині та Полісся (1945−1951 рр.). Я. М. Антонюк. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
  3. Окупанти без маски. Документ з архіву КГБ УРСР
  4. Сергійчук В. Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА.. — Київ : 2006. ст. 76
  5. Джефрі Бурдс. Радянська агентура: Нариси історії СРСР у післявоєнні роки (1944—1948) ст. 277
  6. Більшовицькі провокації. ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 49. Електронний архів УКраїнського визвольного руху
  7. Протокол у справі більшовицької провокації в С. Деліїв. ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 57. Електронний архів Українського визвольного руху
  8. Протокол у справі більшовицької провокації в селі Іваників Лисецького району від 20 травня 1946 ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 57. Електронний архів Українського визвольного руху
  9. Протоколи СБ ОУН у справах провокацій більшовиків. 4.2.7. Служба безпеки ОУН (б). 1076 документів. 44 сторінка. Електронний архів Українського визвольного руху Продовження на 45 сторінці. Подібні документи можна знайти і на інших сторінках електронного архіву Українського визвольного руху

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]