Болехівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Болехівці
Вигляд на село Болехівці. Озерний край.
Вигляд на село Болехівці. Озерний край.
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Дрогобицький район
Рада/громада Болехівська сільська рада
Код КОАТУУ 4621280301
Основні дані
Перша згадка 1409
Населення 2351
Площа 2,9 км²
Густота населення 78 осіб/км²
Поштовий індекс 82170
Географічні дані
Географічні координати 49°19′50″ пн. ш. 23°35′58″ сх. д. / 49.33056° пн. ш. 23.59944° сх. д. / 49.33056; 23.59944Координати: 49°19′50″ пн. ш. 23°35′58″ сх. д. / 49.33056° пн. ш. 23.59944° сх. д. / 49.33056; 23.59944
Водойми р. Солониця
Місцева влада
Адреса ради 34150, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Болехівці, вул. Зелена, 111
Карта
Болехівці. Карта розташування: Україна
Болехівці
Болехівці
Болехівці. Карта розташування: Львівська область
Болехівці
Болехівці

Болехівці у Вікісховищі?

Боле́хівці — село в Україні, у Дрогобицькому районі Львівської області; центр сільради. Село розташоване за сім кілометрів від районного центру, на березі річки Солониця. Населення складається з 2351 людини.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується у грамоті 20 серпня 1409 року, коли король Владислав ІІ Яґайло подарував сусідні села Почаєвичі та Гаї Верхні й Нижні Дрогобицького повіту Станіславові Коритку з правом спадкоємства.[1]

Село перед 1939 р.[ред. | ред. код]

Населення: українці 1.965, поляки 128, протестанти (німецькі колоністи) 139, євреї 8 (поляки й німці жили в селі Нойдорф, до парафії належали теж 127 українців, які жили в селі Нойдорф).

1 серпня 1934 р. було створено Нойдорфський гмін у дрогобицькому повіті з центром у Нойдорф. Також, до неї увійшли сільські громади: Болехівців, Верхніх Гаїв, Нижніх Гаїв, Почаєвичів і Раневичів[2].

В селі мурована церква з 1886 р. Читальня "Просвіти" та кооперативні установи (споживча і кридитова). Парохом був Іван Шевчук, ур. 1876 р.

Ювілейний рік “Просвіти“

Село було поділене політично на два табори: національний, згуртований в Читальні "Просвіти", кріпко держався своєї церкви, та совєтофільський, збаламучений комуністичною пропаґандою. Чисельно національний табір переважав, але совєтофільський був аґресивніший. В Ювілейному році “Просвіти“, 1938, читальня Просвіти влаштувала Ювілейне свято. Прийшли на цю врочистість просвітяни з сусідніх сіл. Після цього на громадській площі відбулася під голим небом академія з мистецькою програмою.

Неподалік стояла група молодих людей, які не прилучилися до спільного святкування — це була комуністичною пропаґандою збаламучена частина місцевої молоді. Всі вони стояли насуплені, а в кожного в руках була палиця. Після святої академії почалась загальна забава.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Дрогобиччина — земля Івана Франка. - Н'ю Йорк, 1973

Посилання[ред. | ред. код]