Бордашевська Ольга Федорівна
| Бордашевська Ольга Федорівна | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
1919 Одеса, Українська РСР, СРСР | |||||
| Смерть |
29 березня 2002 Одеса, Україна | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Приналежність |
 РСЧА | |||||
| Вид збройних сил | Піхота | |||||
| Рід військ | Піхота | |||||
| Звання |
 Старший сержант | |||||
| Війни / битви | Велика Вітчизняна війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Ольга Федорівна Бардашевська (у шлюбі Кісс; 1919, Одеса, Українська РСР, СРСР — 29.03.2002, Одеса, Україна) — українська радянська снайперка, старша сержантка, учасниця Другої світової війни. Громадська діячка Одеси.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 1919 року в м. Одеса.[1]
До війни жила в Одесі, навчалася у педагогічному інституті, тут же займалася у стрілецькому гуртку, вступила до ВЛКСМ.
З початком війни добровільно пішла на фронт, стала медичною сестрою у шпиталі, закінчила спеціальні курси. Коли госпіталем пройшла чутка, що проводиться набір до жіночої снайперської школи, Ольга звернулася до начальника госпіталю з проханням відпустити до цієї школи.
Заняття в снайперській школі у підмосковному місті Подільську пройшли за прискореною програмою, і Бардашевська блискуче закінчила її: єдиній з усього випуску їй вручили іменну зброю від ЦК ВЛКСМ[2] — гвинтівку II № 7935, яку прозвала Іваном Івановичем.[3]
З грудня 1943 року Бардашевська перебувала у чинній армії. Служила снайперкою 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону 730-го стрілецького полку (204-а стрілецька дивізія, 51-а армія). За роки війни снайперський рахунок старшого сержанта О. Ф. Бардашевської склав 108 знищених солдатів та офіцерів супротивника.[3]
Після війни Ольга Бардашевська повернулася до Одеси, у неї визначили інвалідність 2-ї групи, але вона продовжувала працювати та займатися громадською діяльністю. Належачи до КПРС, згодом стала відповідальною секретаркою Радянського комітету захисту миру.[3]
Померла 29 березня 2002 року.[4]
О. Ф. Бардашевська була нагороджена орденами Слави 3-го та 2-го ступенів, а також медалями, у тому числі «За відвагу».[5]
Література[ред. | ред. код]
- І. С. Виборних «Дівчата у солдатських шинелях». Вид-во «ДОСААФ», 1987 рік.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бордашевская Ольга Федоровна на pamyat-naroda.ru
- ↑ Среди награждённых именными снайперскими винтовками бойцов РККА были женщины-снайперы: Н. П. Петрова, О. Ф. Бордашевская, А. Н. Шляхова, Л. Г. Панова, З. Я. Аршавская. (Е. Н. Никифорова. Рождённая войной. А. В. Морозов. Нейтральная полоса. М., «Молодая гвардия», 1985.)
- ↑ а б в Бордашевская (Кисс) Ольга Фёдоровна. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 15 листопада 2020.
- ↑ Смирнов В. А. Реквием XX века. В 5-ти частях с эпилогом. Ч. 3. Издание второе, дополненное и исправленное/ В. А. Смирнов. Одесса: Астропринт, 2016, 920 с.
- ↑ Бардашевская Ольга Федоровна − награды. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 15 листопада 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Народились 1919
- Померли 29 березня
- Померли 2002
- Старші сержанти (СРСР)
- Кавалери ордена Слави III ступеня
- Кавалери ордена Слави II ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Члени КПРС
- Радянські снайпери Другої світової війни
- Снайперки
- Українські жінки у Другій світовій війні
- Українські громадські діячки