Борисо-Глібський монастир (Водяне)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свя́то-Бори́со-Глі́бський жіно́чий монасти́р
St. Boris and Gleb Nunnery Vodianoe (05).JPG
Борисо-Глібський монастир
49°47′16″ пн. ш. 36°20′57″ сх. д. / 49.78778° пн. ш. 36.34917° сх. д. / 49.78778; 36.34917Координати: 49°47′16″ пн. ш. 36°20′57″ сх. д. / 49.78778° пн. ш. 36.34917° сх. д. / 49.78778; 36.34917
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна, с. Водяне (Зміївський район)
Поч. будівництва 1997
Належність Українська православна церква (Московський патріархат), Ізюмська єпархія, Зміївський благочинний округ
Борисо-Глібський монастир (Водяне). Карта розташування: Україна
Борисо-Глібський монастир (Водяне)
Борисо-Глібський монастир (Водяне) (Україна)
Борисо-Глібський монастир у Вікісховищі?
Вид монастиря з шосе Харків-Зміїв (Борисо-Глібський храм)
Храм Преображення Господнього (2018 р.)
Будівництво храму Преображення Господнього (2014 р.)

Свя́то-Бори́со-Глі́бський жіно́чий монасти́р — православний монастир у Харківській єпархії. Знаходиться в селі Водяне Зміївського району Харківської області в заплаві річки Уди, на її правому березі.

Заснування монастирю[ред. | ред. код]

Затверджений рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви 15 квітня 1997 року . Першою настоятелькою новоутвореного монастирю стала монахиня Серафима (Санталова) [1], духовним пастирем став ігумен Севатіан (Щербаков). Керівництво монастирем Серафими було нетривалим, вона звільнила посаду в наслідок хвороби. 30 грудня того ж року новою настоятелькою призначена монахиня Марія Магдалина (Кашкіна).

У травні 1997 р. в монастирі почало відправлятись богослужіння.

20 липня 1997 під час Божественної Літургії в храмі обителі чудесним чином оновилася ікона Спаса Нерукотворного. 28 жовтня 1997 Священний Синод УПЦ ухвалив вважати цю ікону Спаса Нерукотворного чудотворною.

У 2012 році Монастир відійшов від Харківської і Богодухівської єпархії до новоутвореної Ізюмської єпархії Української православної церкви (МП).

Храми[ред. | ред. код]

Храм в ім'я страстотерпців Бориса і Гліба[ред. | ред. код]

Існуючий в наш час храм, було побудовано в 1905 р. на місці старої дерев'яної церкви побудованої в 1700 (1711) році. У 1932 р. храм був закритий. Під час Німецько-радянської війни деякий час був діючим (1942—1943 рр.). У 1991 році зроблено спробу відновлення храму. У 1995—1996 р. настоятелем храму ієромонахом Севастіаном (Щербаковим) проводились відновлювальні та реставраційні роботи. Храм був знову відкритий.

Храм Преображення Господнього[ред. | ред. код]

11 квітня 2010 вікарієм Харківської єпархії архієпископом Ізюмським Онуфрієм (Легким) освячено місце під будівництво храму на честь Преображення Господнього.

Настоятельниці монастирю[ред. | ред. код]

  • 15.04.1997-30.12.1997 Серафима (Санталова) – Монахиня.
  • 30.12.1997-3.03.2002 Марія Магдалина (Кашкіна) – Монахиня. В 1999 році їй надано сан ігумені.
  • 3.03.2002-29.06.2004 Серафима (Мерлан) – Монахиня.
  • 29.06.2004-30.06.2013 знову Марія Магдалина (Кашкіна) – Ігуменя.
  • з 30.06.2013 Ангеліна (Нечаїва)

Духовний пастир, настоятель Борисо-Глібського храму[ред. | ред. код]

  • 13.05.1997 Севастіан (Щербаков). Ієромонах.

Адміністративне підпорядкування[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Плигун О. Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир. 2007.-64 с.
  • Парамонов А.Ф. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007— 350 с. — ISBN 978-966-8246-73-9

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Журнал №3 засідання Св. Синоду УПЦ від 15.04.97