Булах Наталія Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Булах Наталія Юріївна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Вікторівна Булах
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Загальна інформація
Народження 20 травня 1964(1964-05-20) (58 років)
Дніпро
Національність українка
Alma Mater Дніпропетровський медінститут
Ступінь кандидат наук
Псевдо Змія
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Командування
Командирка роти 24 ОШБ «Айдар»
2014 — 2015

Наталія Вікторівна Булах (псевдо «Змія»; нар. 20 травня 1964, м. Дніпро, Україна) — капітан медичної служби Збройних сил України, учасниця Революції гідності та російсько-української війни з 2014 року. Перші місяці війни служила головною лікаркою батальйону «Шахтарськ», а з вересня 2014-го — командиркою роти батальйону «Айдар». Брала участь у боях за Іловайськ, Волноваху, Щастя, Мар'їнку, Піски, Попасну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 20 травня 1964 року в Дніпрі, мати — гречанка, батько — українського, білоруського та російського походження, за професією військовий. 1979 року закінчила школу із золотою медаллю. З 1983 до 1996 року проходила військову службу спочатку в радянській, а потім російській армії як військовий врач та розвідниця[1].

За час служби закінчила китайський інститут народної медицини, а 1993 року — Дніпропетровський медінститут за фахом лікар-терапевт. Наталія вивчала проблеми головного мозку, захистила дисертацію та стала кандидатом медичних наук[1]. Проходила службу у Африці, де отримала своє псевдо «Змія»[2][3].

1996 року вийшка у відставку на посаді майора[4]; жила в Дніпрі та виховала трьох дітей[1]. Займалася страховою медициною[2].

2013—2014 років брала участь у Революції гідності[2]. Після початку російсько-української війни вступила до батальйону «Шахтарськ», де була головною лікаркою, пройшла Іловайськ (де врятувала 20 бійців) та Волноваху. Наталія витягала поранених бійців з поля бою, надавала невідкладну допомогу, оперувала та допомагала їм в реабілітації[1].

У вересні 2014 року, коли батальйон «Шахтарськ» розпався, вступила у добровольче формування «Айдар», де працювала лікарем-психологом та командиркою роти. Очолювала батальйон зі 107 людей. Воювала у горячих точках, брала участь у боях за Щастя, Мар'їнку, Піски, Попасну[5][2]. Двоє синів Наталії воювали на фронті, один із них — під її командуванням[5].

2015 року повернулася до мирного життя; допомагала важкопораненим бійцям. Протягом 2016—2018 років всиновила трьох дітей з донецького сиротинця[3].П"ятеро дітей

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Давиденко, Григорій (23 жовтня 2015). Жінка з легенди. silskinovyny.com. Сільські новини. Процитовано 24 листопада 2022. 
  2. а б в г Наталья Булах: «Да, я – женщина с оружием в руках, но тогда я не видела иного выхода». 061.ua - Сайт міста Запоріжжя (укр.). Процитовано 24 листопада 2022. 
  3. а б «Взяти на виховання дітей з сиротинця було моєю старою мрією…». ГО «Об’єднання Добровольців» (укр.). 21 травня 2019. Процитовано 24 листопада 2022. 
  4. Позивний «Змія»: жінка та командир взводу. hromadske.ua (укр.). Процитовано 25 листопада 2022. 
  5. а б Історія мужньої жінки, яка рятувала бійців АТО - Вікна-новини - 08.03.2016. Процитовано 25 листопада 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Історія мужньої жінки, яка рятувала бійців АТО на YouTube // Вікна-новини. — 2016. — 8 березня.