Бухово
місто | ||||
|---|---|---|---|---|
| Бухово болг. Бухово | ||||
 | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Область | Міська область Софія | |||
| Община | Столична | |||
| Кметство | Бухово | |||
| Код ЕКАТТЕ | 07140 | |||
| Поштовий індекс | 1830 | |||
| Телефонний код | 02994 | |||
| 43° пн. ш. 24° сх. д.H G O | ||||
| Висота | 689 | |||
| Населення | 2744 (2011) | |||
| Відстань | ||||
| До обласного центру | ||||
| фізична | 21 км [3] | |||
| До Софії | ||||
| фізична | 21 км [3] | |||
| Розташування | ||||
  Бухово Бухово (Болгарія) | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
 Бухово у Вікісховищі
| ||||
Бу́хово (болг. Бухово) — місто в Міській області Софія Болгарії. Входить до складу общини Столична. Бухово знаходиться на 7,6 км на схід від центру Креміковців та на 8 та 11,5 км на північ від Горішнього Богрова та Долішнього Богрова відповідно.
Назва міста має турецьке походження: "Бу-хава" і означає приємне, чисте повітря[4][5].
Згідно з іншою теорією, назва Бухово походить від «бух» («бухал» — «сова»).[6]
Бухово розташоване за 20 км на північний схід від центру Софії та розташоване на південних схилах гори Мургаш, Стара-Планіна.
В доісторичний період — середній та пізній неоліт Бухово знаходилося за 1,5 км на схід від свого теперішнього місця. Залишились докази попередніх мешканців (керамічні залишки, молотки, сокири та шила), за допомогою яких датується ця подія. [7] На той час населений пункт називався «Урсул».
Під час вторгнення Риму в 29 р. до н. поселення складалося з сердів. [7] Вони були волелюбними та войовничими та чинили тривалий опір римлянам.
Згодом ці землі увійшли до складу Візантії[7] у 3 столітті за імператора Костянтина I Великого. Залишки тринефної церкви кінця IV - початку V століття, однієї з найбільших пізньоантичних церков, знайдені у дворі сьогоднішнього Монастиря Св. Марії Магдалини однієї з найбільших пізньоантичних церковних споруд у країні довжиною 41 метр.[8][7]
У 6 столітті та 7 століття південні слов’яни вони оселилися в цьому районі. У 809 вони приєднали територію Бухова до Першої Болгарської імперії. Це відбулося при хані Крумі. Фортеця Градиште, розташована на північ від міста, збереглася з того часу.[7]
Після періоду затишшя Бухово згадується в документах від початку XV століття в османські часи, лише як обліковий запис в описі володінь. На той час були побудовані монастирі «Св. Марії Магдалини» та « Св. Архангела Михаїла», в яких розвивалася духовна та культурна діяльність.[7]
У 1928 збудована церква «Св. Миколая”.[7]
Село було оголошене містом [7] декретом 1942 Державної Ради Народної Республіки Болгарія від 4 вересня 1974 (Оприлюднений СГ, випуск 72 від 17 вересня 1974 р.).[9]
Щоб нагадувати, що це було село, «Сільський фонтан» залишився «селом». Мешканці миють килими і приходять налити води, як це було колись.
У 1938 за допомогою Німеччини було розроблене родовище уран.[10]
Вкрай бідне населення Бухова в минулому ледве заробляло на життя для своїх багатодітних сімей на досить бідній ріллі. Після закінчення Другої світової війни, з розвитком гірничодобувної промисловості, жителі поступово заможніли. На зміну колишнім скотарству приходять видобуток та металургія.
Після закінчення війни совєцько-болгарська гірнича компанія розробляла родовище до 1956, коли була створена Болгарська компанія з рідкісних металів. Вона експлуатувала родовище до 1992, коли видобуток припинився.[10]
117 ЗОШ “Св. Св. Кирила та Мефодія» — загальноосвітня школа з природничо-математичним профілем. У школі навчається близько 330 учнів віком від 6 до 18 років, які проживають у містечку Бухово, Сеславиці, селищах району «Кремиковиці» та Софія-град.
Нині школа розміщена у двох корпусах. Один знаходиться в місті Бухово, а інший — в Сеславіцькому районі, оскільки у 2007 школа в Сеславіцькому районі була приєднана до 117 середніх шкіл.
Що стосується якості освіти, у школі працює 28 висококваліфікованих викладачів, більшість з яких — її колишні випускники.
117 ЗОШ “Св. Св. Кирила та Мефодія» має багату та постійно оновлювану матеріальну базу. У школі є 21 добре обладнаний клас, 4 комп’ютерні класи, бібліотека, 1 спортивний зал, 1 кімната для підготовчої групи із Сеславиці, 1 кімната безпеки дорожнього руху, кімната учнівського парламенту, їдальня. Планується відкриття нового спортзалу у місті Бухово.
Поряд з високою якістю освіти, колектив педагогів піклується про гарну атмосферу в школі шляхом різноманітних заходів, спрямованих на вільний час учнів. 117 ЗОШ “Св. Св. Кирила та Мефодія» має великий досвід роботи над проєктами з подібними темами, в організації позакласних заходів, шкільних свят, літніх канікул та навчальних поїздок.
У 117 ЗОШ «Св. Кирила та Мефодія» створені та активно працюють студентські клуби — студентський парламент; вокальний гурток; клуб молоді ; клуб юних пожежників; клуб «Зебра».
Школа успішно співпрацює та взаємодіє з батьками, громадськістю, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями.
За даними перепису населення 2011 у місті проживали 2744 особи.
Розподіл населення за віком у 2011 році[11]:
Динаміка населення[12]:
- Церква святого Миколая Болгарської Православної Церкви[13].
- Бухівський стадіон «Міньор»
- Великий тренажерний зал
- Пам'ятник літаку полковника Ніколи Бонєва у дворі читалища «Просвета»
- Бухівський монастир «Св. Марії Магдалини»
- Бухівський монастир «Св. Архангел Михаїл»
- Чудотворна ікона «Достойно єсть» з Афону
- Картинг-траса «Бухово» (колишня)
- Будинок-музей полковника Ніколи Бонєва
- Щорічні збори в останню неділю червня.
- Святкування Нового року перед Будинком культури Бухово (31 грудня).
- Щоп’ятниці о 16:00 у церкві «Святий Миколай Мірлікійський» перед копією чудотворної афонської ікони «Достойно єсть» святкується Акафіст Пресвятої Богородиці.
- Нікола Ангелов Бонєв — полковник, льотчик (13 грудня 1917 — 14 листопада 1943)
- Снимки от Бухово във Facebook
- Албум със снимки от Бухово [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Бухово разцъфтя и загина покрай уранодобива [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ НСИ Националният регистър на населените места
- ↑ а б в НСИ Националният регистър на населените места
- ↑ а б Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- ↑ Бухово разцъфтя и загина покрай уранодобива [Архівовано 27 березня 2018 у Wayback Machine.] вестник Сега; Посетен на 26 март 2018
- ↑ Искърски пролом [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.]Блог-постинг
- ↑ Георгиев, Вл. И. (ред.) (1971). Български етимологичен речник. Том I (А – З). София: Издателство на Българската академия на науките. с. 93.
- ↑ а б в г д е ж и Описание на гр. Бухово от сайта svetimesta.com [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.], посетен на 11 февруари 2012 г.
- ↑ Димитров, Димитър (2013). Християнските храмове по българските земи I-IX век. София: Фондация „Покров Богородичен“. с. 132. ISBN 978-954-2972-17-4.
- ↑ Справка за гр. Бухово, общ. Столична, обл. София (столица) към 17 септември 1974 г. [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.] – в сайта на НСИ
- ↑ а б Бухово в паника заради радиация, статия в „Монитор“ от 28 юни 2011 г.
- ↑ Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Бухово, общ. Столична, обл. София (столица) (болгарською) . Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
- ↑ (болг.) Софийска епархия - Храмове // Офіційний сайт Болгарської Православної Церкви [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Болгарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
