Бівуак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Військо на бівуаку, 1709
Історична реконструкція військового бівуака на заходах, присвячених ювілею Ерфуртського конгресу, 2000
Місце для бівуаку, захищене від вітру. Чатир-Даг. 2011.

Бівуа́к (бівак, від нім. biwak, фр. bivouac) — у військовій справі — стоянка військ або учасників походу, експедиції тощо поза межами населеного пункту для нічлігу або відпочинку; похідний табір.

При виборі місця для бівуаків враховувалася можливість швидко зайняти вигідну бойову позицію, а також зручність підтримки зв'язку, наявність питних джерел тощо. Обладнання та влаштування бівуаків, порядок розміщення на ньому військ строго регламентувалися. Особовий склад, артилерія, кухні, а також коні, обози розташовувалися у встановленому порядку, на визначених дистанціях і інтервалах.

Термін «бівуак» нині маловживаний.

У альпінізмі розрізняють сидячий бівуак, холодний бівуак (холодна ночівля) і висячий бівуак.

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М.: Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 468. — ISBN 00101-030 (рос.)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]