Багаття
Бага́ття[1][2], во́гнище[3], розм. о́гнище[4], діал. ва́тра[5][6] — контрольований вогонь, купа дров, хмизу і т. ін., що горить. Може мати ритуальне значення.
Слово багаття дуже давнього походження: вважається похідним від праслов. кореня *bag зі значенням «горіти», «тліти», (звідси також походить і дієслово бажати — через ранішу форму багати[7]). Праслов'янський корінь походить від праіндоєвроп. *bhog (інший варіант реконструкції — *bʰeh₃g-) — «жарити», «пекти», і споріднений з дав.-в.-нім. bacchan, bahhan, нім. backen, дав.-англ. bacan, англ. bake («пекти»), дав.-гр. φώγω («смажу», «жарю»)[8].
Слово ватра неясного походження, можливо, від праслов'янського кореня, спорідненого з авест. atar, перс. azar, осет. арт («вогонь»), алб. vatrë, votrë («вогнище»). Здогадно, того ж походження й слово «ватрушка». Припускають і запозичення з рум. vatră («вогнище»; це слово може мати дакійське походження, а може бути запозиченням з албанської) або з іранських мов через турецьке або циганське посередництво[9].
Багаття розкладають на майданчиках з негорючим матеріалом. Ділянку очищають від опалого листя, сухої трави. Розводячи багаття взимку в лісі, слід струсити сніг з гілля близькорозташованих дерев — щоб він, впавши, не загасив вогонь. У разі неглибокого снігового покриву сніг витоптують до рівня землі, на снігу середньої товщини вогонь розкладають на настилі з жердин — багаття, розпалившись, саме протопить сніг. На глибокому снігу настил роблять з товстих сирих колод. Слід мати на увазі, що багаття, глибоко провалившись у сніг, погано горить через брак кисню, організувати бівуак біля нього теж незручно[10].
Малокорисним є застосування бензину, мастил і інших рідких пальних речовин для розпалення багаття — вони згорають дуже швидко, не встигнувши висушити розтопку, окрім того, досить небезпечні. У жодному разі не можна лити у вогонь бензин або якусь іншу пальну рідину прямо з бутля чи каністри — це може призвести до вибуху. Якщо таки виникла потреба додати в багаття бензин, його слід налити у відро (чи іншу аналогічну ємність) і з безпечної відстані вихлюпнути на вогонь[10].
Під час розкладання багаття під дощем потрібно у 2-3 рази більше дров, ніж у суху погоду. Розтопку треба захистити навісом з товстого гілля, колод. Небезпечно намагатися розводити вогонь під низькими кронами дерев (особливо хвойних), розраховуючи захистити його від дощу — гілля швидко висихає і може зайнятися. У дощ і вітер ліпше використовувати спеціальні «мисливські» сірники з великими головками. За відсутності мисливських сірників можна зв'язувати разом кілька звичайних сірників, розташовуючи їх уступами — у цьому разі головки запалюватимуться послідовно, забезпечуючи сильний і тривалий жар. Доброю розтопкою є берест, який горить навіть будучи мокрим — завдяки природному вмісту парафіну (одна з основних складових дьогтю). Кілька тонких смужок бересту поміщають у берестяну трубочку (сувій) і підпалюють. Полегшує розведення вогню у сиру погоду використовування замість розтопки таблеток сухого пального, свічок, шматка оргскла — їх поміщають під запальними тонкими дровами усередині багаття. На намоклих дровах доцільно зробити сокирою або ножем глибокі зарубки до сухих шарів деревини[10].
Для розкладання багать на сирому ґрунті, болотистій місцевості треба передбачити настил з сирих колод. Такий же настил споруджують і за наявності глибокого снігового покриву[10].
Не можна залишати вогонь без нагляду — він легко може стати причиної лісової або степової пожежі. У степах потенційну небезпеку становлять кущі перекотиполя: жмут засохлої трави, занесений вітром у багаття, може спричинити некотрольоване поширення вогню[10]
Забороняється розкладати багаття:
- На корінні дерев;
- Під низькими кронами дерев;
- На торфовищах;
- У заростях очерету;
- У заростях хвойного молодняка;
- Скрізь, де присутні знаки й оголошення, що забороняють розкладання багать.
Багаття часто було і зараз залишає бути ритуальною формою. Це невід'ємна частина ряду старовинних свят — календарних, сімейних, господарських тощо. Приклад — українське свято Івана Купала.
- Багаття було одним з впізнаваних символів піонерського руху, одне з найпопулярніших видань для піонерів — журнал «Костёр»[ru] («Багаття»).
- Гранатомет ГП-25 має словесну назву «Костёр»
- Погребальне багаття
- Бівуачне багаття
- Вогнище
- Великоднє багаття
- Купальське багаття
- Живий вогонь
- Багаття марнославства — спалення речей, книжок та інших об'єктів, що визнані неугодними владі, або гріховними з погляду церкви
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Традиційне вогнище студентів («Еггі-Багаття», Aggie Bonfire) в Коледж-Стейшен, США
- ↑ Багаття // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Багаття // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Вогнище // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Огнище // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Ватра // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Ватра // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Багати // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 16. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Багаття // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
- ↑ Ватра // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
- ↑ а б в г д Ильичёв А. А. Популярная энциклопедия выживания: Изд. 2-е, испр., доп. и перераб. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — 496 с., ил.