Пилка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пилка до дерева (ножівка)
Розпилювання брусу, 1425 рік

Пи́лка — інструмент з множиною лез (зубів) для різання (розпилювання) твердих матеріалів (деревини, металу, пластику, каменю тощо). Також пилами називають інструменти, верстати і пристрої, що використовують пилку.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «пилка» — зменшена форма давнішого «пила». Слово відоме всім слов'янським мовам (рос. і болг. пила, польськ. рiɫа, чеськ. рilа, словац. рílа, словен. рílа з праслов. *pila) і вважається запозиченням з германських мов[1](дав.-верх-нім. fîla, fîhala («напилок»), дав.-сакс. fîla, англ. file, нім. Feile). Споріднене з грецьк. πείκω («чешу», «стрижу», «дряпаю»), πικρός («гострий») і дав.-інд. piṃc̨áti («вирубує»). Також зіставляється з лит. peĩlis («ніж»), латис. peĩlis, прус. реilе[2].

Історія[ред.ред. код]

Пилка є одним з прадавніх знарядь праці. Невеликі кременеві пилки застосовувалися вже в епоху неоліту (7-3 тис. років до н. е.)

Загальний опис[ред.ред. код]

Пиляння дворучкою

Зазвичай пилку виготовляють у вигляді металевої пластини (чи набору елементів, як то ланцюгова пила), на робочому прузі якої розташовані зубці. Проте існують пилки, різець яких зроблено на подобу абразивного напилення (наприклад алмазного — для різання каменю).

За характером руху розрізняють пилки:

  • ножівкові, у тому числі лобзики, ланцюгові та струнні — довге вузьке полотно, що здійснює зворотно-поступальні рухи;
  • дискові (циркулярні) — диск із зовнішнім різцем, що обертається на валу;
  • стрічкові — у вигляді замкнутої гнучкої стрічки, натягнутої між двома валами, що обертаються;
  • ланцюгові (застосовується в бензопилах) — окремий випадок стрічкової пилки;
  • кільцеві — у вигляді подовженого кільця, що приводиться в дрилем.

Ручні пилки бувають дворучні і одноручні. За конструкцією інструменту розрізняють:

  • кросневі — тонке полотно натягнуте між двома держаками;
  • ножівка — саме полотно має достатню міцність і пружність, щоб утримувати форму.

Для запобігання заклинюванню, зуби пилки розводять через один (рідко застосовується «потрійна розводка») в різні боки, завдяки чому збільшується ширина розрізу. З цією ж метою зубам, в поперечному пеперізі, надають форми трапеції, або розклепують їх. Залежно від матеріалу, для якого призначена конкретна пилка, підбирають оптимальну форму, довжину і ширину зубів, додаткові елементи (прорізи в дисках, накладки на зуби) і швидкість руху інструменту.

Ланцюгові та струнні пилки (в т.ч. з нанесеним алмазним напиленням) використовуються в хірургії для пиляння костей. Завдяки своїй малій вазі і розмірові, такі пилки знайшли застосування в туризмі й комплектуванні військових.

При поперечному пилянні дерева, зуби пилки розривають волокна і розпушують розріз, через що деревина на місці зрізу здатна поглинати більше вологи. Там де це є небажане, (наприклад, при зведенні будівель з дерева) замість пилки використовують сокиру або долото.

Дивись також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Григорьев М. А. Довідник молодого столяра і плотника:Навч. посібник для профтехучилищ. — 2-е видавництво — М.: Лісова промисловість, 1984. — 239 с. — 70 000 экз.
  • Менделевич І. Р. Теслярські і столярні роботи. — М.: Будвидав, 1950. — 320 с. — 20 000 экз.


Інструменти Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  2. Этимологический словарь Фасмера.