Бінарна зброя
Біна́рна збро́я — різновид хімічної зброї, що замість конкретної отруйної речовини містить два спеціальні нетоксичні або малотоксичні прекурсори, котрі утворюють її в результаті взаємодії. Типовою для бінарної зброї конструкцією є хімічний снаряд, котрий містить два відсіки із прекурсорами, перепона між якими руйнується після пострілу, і речовини реагують між собою в процесі польоту.[1]
Ідея використання бінарної зброї з'явилася ще в ході Другої світової війни, коли силами ВПС США було запропоновано запускати снаряди, що містили відсіки з арсенідом магнію та сірчаною кислотою, котрі реагували з утворенням арсину — речовини загальноотруйної дії.[2]
У 1960-х—1980-х роках серед бінарної зброї поширення набули системи GB-2, GD-2, VX-2 — для синтезу зарину (GB), зоману (GD) та VX відповідно[3]. Але після підписання у 1993 році Конвенції про хімічну зброю такі прекурсори для їхнього отримання, як DF та QL, були віднесені до списку 1 заборонених речовин, щодо яких встановлюються особливі заходи з контролю за виробництвом та обігом.
Деякі модифікації бінарної зброї використовувалися для терористичних дій (наприклад, під час однієї з невдалих спроб теракту в Токійському метрополітені японською організацією «Аум Сінрікьо»).
Основною відмінністю бінарних снарядів від звичайних є контейнери для речовин і принцип спорядження. Так, у бінарному снаряді наявні два контейнери, зазвичай зроблені з пластмаси. Під час зберігання є можливість розділення контейнерів.
Вихідні хімікати для отримання цільової речовини зазвичай підбираються таким чином, щоб вони реагували з утворенням необхідного продукту за короткий проміжок часу та з високою специфічністю. Ідеальним випадком є реакція, де не утворюються додаткові речовини, тому основними типами взаємодій є реакції приєднання. У випадку реакцій обміну інший продукт повинен так само бути токсичним або ж сприяти розпиленню основного продукту.[3]
Ключовим моментом у застосуванні хімічної зброї є змішування вихідних речовин. Для цього у снаряді зазвичай передбачений поршень, який під дією інерції або внаслідок зіштовхування із перепоною руйнує контейнери і розпочинає реакцію. Якщо руйнування відбувається у процесі підльоту снаряда, то це дає додатковий час для достатнього перебігу реакції.[1]
У випадку авіаційної бомби один з компонентів є рідким, а інший знаходиться у рідкому або порошкоподібному стані. Після скидання бомби оператор дистанційно відкриває відсіки та, за необхідності, вмикає електричну мішалку.[1]
Згідно з оцінкою військових фахівців, бойова ефективність бінарної зброї є порівняно нижчою, аніж у традиційних снарядів, споряджених готовими отруйними речовинами. Це пояснюється тим, що внаслідок реакції зазвичай отримується певна кількість побічних продуктів і цільова речовина утворюється у меншій кількості, аніж могла б бути доставлена звичайним снарядом. Наявність додаткових відсіків та механізмів для змішування збільшує вагу снаряда і зменшує ефективний об'єм.[1]
Бінарна зброя є недоцільною у випадку її застосування проти близько розташованих сил супротивника або при скиданні літаком із висоти менше за 500 метрів, оскільки за час підльоту снаряда реакція може не завершитися повною мірою, тому кількість отриманої бойової речовини буде меншою. При використанні бінарної зброї, в якій реакція розпочинається після зіткнення з перепоною і триває деякий час, особовий склад супротивника має час на вихід із зони ураження, вдягання захисного спорядження тощо.[1]
Значною перевагою бінарної зброї є безпечність у використанні і транспортуванні — вилив речовин при порушенні цілісності одного з відсіків не становить суттєвої небезпеки. Додатковою перевагою є зручність у зберіганні, оскільки хімічна зброя рідко відзначається довгостроковою стабільністю (наприклад, за свою нестійкість була розкритикована застосовувана під час Першої світової війни синильна кислота).[2]
- У фільмі «Міцний Горішок 3: Помирати з піснею» бінарна зброя використовується для здійснення терористичної атаки у Нью-Йорку.
- У 6 сезоні серіалу «Декстер» зображується виготовлення бінарної зброї, що складається із хімікату DF та ізопропілового спирту, котрі є прекурсорами для отримання зарину.
- 1 2 3 4 5 Иванов А. Бинарное химическое оружие // Зарубежное военное обозрение. — 1977. — Вип. 1. — С. 43—49. Архівовано з джерела 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017. (рос.)
- 1 2 Croddy, Eric A., Wirtz, James J., Larsen, Jeffrey A. Weapons of Mass Destruction: Chemical and biological weapons / Eric A. Croddy, editor. — Santa Barbara : ABC-CLIO, 2005. — Vol. 1. — P. 41—43. — ISBN 1-85109-495-4. (англ.)
- 1 2 Александров В., Емельянов В. Отравляющие вещества. — 2-е изд, переработанное и доп. — М. : Военное издательство, 1990. — С. 226—229. — ISBN 5-203-00341-6. (рос.)
 |
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |